Справа № 369/6398/14-а
Провадження № 2-а/369/384/14
іменем України
22.07.2014 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Рябець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся із позовом до Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання дій протиправними, скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що реалізуючи своє конституційне право в порядку вимог ст. 118 Земельного кодексу України він звернувся до Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району з відповідним клопотанням та доданими до нього графічними матеріалами щодо отримання ним земельної ділянки в розмірі 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку
в межах Білогородської сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області.
На 23-й сесії 6-го скликання Білогородської сільської ради його клопотання було розглянуто та прийнято по ньому рішення № 366/20 від 20 червня 2013 року про відмову у задоволенні його клопотання з підстав, непередбачених вимогами ст. 118 Земельного кодексу України.
Внаслідок неправомірних дій Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району були порушені його права та законні інтереси, які гарантовані йому Конституцією України та нормами чинного законодавства України.
На момент звернення до Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району в публічному доступі була відсутня інформація щодо наявності вільних земельних ділянок (комунальної власності). Оскільки він не мав можливості конкретизувати бажану земельну ділянку, тому в поданому до сільської ради клопотанні він надав свою згоду на отримання будь-якої земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку не більше 0,25 га в межах Білогородської сільської ради.
Підставою відмови у наданні дозволу на отримання земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Оскільки у задоволенні його клопотання рішенням Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області йому було необґрунтовано відмовлено, тому він вважає вказані дії сільської ради протиправними.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати протиправними дії Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області в частині відмови в задоволенні його клопотання про виділення та передачу у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) в розмірі 0,25 га в адміністративних межах Білогородської сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області, скасувати рішення Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 366/20 від 20 червня 2013 року в частині відмови у задоволенні його клопотання, зобов'язати сільську раду винести на засідання сесії Білогородської сільської ради та розглянути подане клопотання у відповідності до вимог чинного законодавства.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
У судове засідання представник відповідача Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що у травні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Білогородської сільської ради з клопотанням та доданими до нього графічними матеріалами, щодо надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею до 0,25 га в межах села Білогородка, Києво-Святошинського району, з цільовим призначенням земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Розглянувши звернення ОСОБА_1 щодо передачі безоплатно у власність земельної ділянки без його погодження та виділення йому у власність земельної ділянки, орієнтовним розміром до 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах села Білогородка, Києво-Святошинського району, Білогородська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області рішенням 23 сесії 6 скликання від 20 червня 2013 року відмовила у задоволенні його клопотання.
Згідно вимог ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідно до вимог п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Згідно вимог ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання: п. 34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно вимог ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області з клопотанням про отримання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовним розміром до 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах села Білогородка, Києво-Святошинського району, однак, рішенням Білогородської сільської ради від 20 червня 2013 року ОСОБА_1 відмовлено в клопотанні про передачу безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею до 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах села Білогородка, з посиланням на те, що в доданому до заяви графічному матеріалі не визначено бажаного місця розташування земельної ділянки.
Суд, дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що рішення сільської ради не підлягає скасуванню, а вимоги позивача задоволенню, оскільки в порушення вимог ст. 118 ЗК України до поданого клопотання позивачем не були додані графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Позивачем було подане клопотання, до якого додано графічне зображення всього населеного пункту. Порядок розгляду даного клопотання порушений сільською радою не був.
Отже, рішення Білогородської сільської ради від 20 червня 2013 року було прийнято правомірно, у відповідності до вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, з відповідним посиланням на норми чинного законодавства, у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта, а тому вимога позивача щодо скасування даного рішення не підлягає задоволенню.
Згідно вимог ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи та інтереси.
Згідно вимог ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Оцінюючи в сукупності зібрані в справі докази, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено та не надано суду доказів про порушення його прав при зверненні до суду з даним позовом, судом також не встановлено порушення прав позивача з боку відповідачів, а тому суд відмовляє у задоволенні позову.
Відповідно до вимог ст. 94 КАС України у зв'язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати по сплаті судового збору стягненню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 81, 116, 118, 121, 122, 152, 158 Земельного кодексу України, ст. ст. 71, 94, 159, 160, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного ОСОБА_1 до Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Києво-Святошинський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Ковальчук Л.М.