Справа № 760/12094/14-ц
2-4169/14
29 липня 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі головуючого суді Коробенка С.В.
при секретарі Семененко А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування, -
Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 і просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування.
У своєму позові Позивач посилається на те, що за життя її батько - ОСОБА_4 був власником домоволодіння АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, і після його смерті відкрилася спадщина, що складалася з жилого будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1.
Позивач зазначає, що за життя її батько склав заповіт на її ім'я. Проте до нотаріальної контори після смерті батька вона не зверталася, оскільки на момент смерті батька вона проживала з ним, і прийняла в спадщину спірне домоволодіння фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном.
У цьому ж будинку, як Позивач вказує, вона постійно проживає і зараз, робить поточні і капітальні ремонти, сплачує витрати за комунальні послуги.
На сьогодні у неї виникла необхідність у оформленні права власності на будинок офіційно, а тому Позивач звертається до суду із відповідними вимогами.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та просив його задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву в якій зазначив, що даний позов, визнає та не заперечує проти його задоволення. Просить суд розглядати дану справу за її відсутності.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Свідоцтвом про смерть: НОМЕР_2 від 07.12.1991 р. посвідчується, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
У заповіті складеному ОСОБА_4, який був посвідчений 20 квітня 1977 року секретарем Жулянської сільської Ради депутатів трудящих Києво-Святошинського району Київської області Шевченко Т.М., та зареєстрований в реєстрі за № 62, зазначено, що все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде належать на день смерті ОСОБА_4, і на що він за законом матиме право, він заповідає своїй дочці ОСОБА_2.
Згідно з Архівною довідкою № 829 від 25.10.2012 р. виданою Архівним відділом Києво-Святошинської РДА Київської обл., вбачається, що по документах архівного фонду «Жулянська сільська рада» у погосподарських книгах за 1986-1989 роки є особовий рахунок НОМЕР_1 ОСОБА_4 проживаючого по АДРЕСА_1. У графі «Будівлі» - значиться житловий будинок 1940 р. забудови, у графі «Всього землі» - зазначено - 0, 04 га.
У відповідності до Свідоцтва про право власності на домоволодіння від 04.04.1995р., виданого Залізничною районною Радою народних депутатів, ОСОБА_4 на праві власності належить домоволодіння АДРЕСА_1.
З технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, виготовленим КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» станом на 14.03.2014 року вбачається, що спірне домоволодіння складається з: літ. «А» - житловий будинок загальною площею - 52, 4 кв.м., житловою площею - 27, 2 кв.м., літ. «Б» - Сарай, літ. «В» - Вбиральня.
З витягу зі Спадкового реєстру від 17.07.2014р. вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилась. Таким чином, з урахуванням наявності заповіту на ім'я Позивача, підстав для спадкування після померлого Відповідачем ОСОБА_3, яка також є його дочкою, та, відповідно, рідною сестрою Позивача, немає.
Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції від 16.01.2003 р. з наступними змінами), Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР (1963р.) часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Статтею 548 ЦК УРСР (1963р.) встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Стаття 549 ЦК УРСР (1963р.) визначає дії, які свідчать про прийняття спадщини. Зокрема: визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:
1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Таким чином, відповідно до діючого на час відкриття спадщини, суд вважає, що Позивачка прийняла спадщину фактично вступивши у володіння спірним майном. Підтвердженням даного факту є сама по собі наявність у неї правовстановлюючих документів на будинок.
Відтак, оцінюючи належність, допустимість, достовірність доказів, наявних у справі, їх достатність та взаємозв'язок, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 525, 548, 549 ЦК УРСР (1963 р.), ст.ст. 1, 2, 4, 57, 61, 88, 208-223 ЦПК України,
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, який має загальну площу 52,4 кв.м, житлову площу 27,2 кв.м, а також на будівлі: сарай літ.«Б», вбиральня літ.«В», в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: