Справа: № 760/7230/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Українець В. В.
Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
30 липня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Бєлової Л.В.
суддів: Горбань Н. І.,
Міщука М. С.
при секретарі: Корінець Ю. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, в порядку ч.1 ст. 41 КАС України справу за апеляційною скаргою позивача - ОСОБА_1 на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 21 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними, стягнення коштів, зобов'язання вчинити певні дії, -
У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просив (з урахуванням уточнення позовних вимог):
- визнати дії Міністерства оборони України щодо виплати в меншому розмірі однарозової грошової допомоги в порушення вимог Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- стягнути з Міністерства оборони України недоплачену частину одноразової грошової допомоги в сумі 234000 гривень;
- зобов'язати Міністерство оборони України провести перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до статей 9, 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 54-місячного грошового забезпечення на момент встановлення ІІ групи інвалідності, з урахуванням виплачених сум (а. с. 6-17).
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 21 травня 2014 року позовні вимоги задоволено частково:
- визнано неправомірними дії Міністерства оборони України щодо виплати в меншому розмірі ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в порушення вимог Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язно Міністерство оборони України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в зв'язку з настанням інвалідності, внаслідок виконання обов'язків військової служби в розмірі 54-місячного грошового забезпечення, передбаченого ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням виплачених сум;
- у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем - ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить змінити абзац третій резолютивної частини постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 21 травня 2014 року у справі № 760/7230/14-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними, стягнення коштів, зобов'язання вчинити певні дії, виклавши у такій редакції:
«зобов'язати Міністерство оборони України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в зв'язку з настанням інвалідності, внаслідок виконання обов'язків військової служби в розмірі 54-місячного грошового забезпечення, передбаченого ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»,на день встановлення інвалідності з урахуванням виплачених сум».
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.
Згідно з ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.
Згідно ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є:1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив військову службу в складі Збройних Сил України.
Відповідно до копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.05.1996 р. № 98 ОСОБА_1 звільнений з військової служби (а. с. 19).
31 травня 2011 р. позивачу встановлена ІІ (друга) група інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (а.с. 20).
В подальшому ОСОБА_1 виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 3365 гривень 28 копійок, що підтверджується листом Міністерства оборони України від 17.01.2014 р. № 248/3/6/9230/71 (а.с. 28).
При ухвалені оскаржуваної постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 21.05.2014 р. суд першої інстанції дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині про:
- визнання неправомірними дій Міністерства оборони України щодо виплати в меншому розмірі ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в порушення вимог Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язання Міністерства оборони України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в зв'язку з настанням інвалідності, внаслідок виконання обов'язків військової служби в розмірі 54-місячного грошового забезпечення, передбаченого ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням виплачених сум.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з вищезазначеним висновком, проте звертає увагу, що, виходячи із позовних вимог ОСОБА_1 , судом першої інстанції помилково не враховано в абзаці третьому резолютивної частини оскаржуваної постанови фразу «…на день встановлення інвалідності…».
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 п. 2 «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 499, грошове забезпечення визначається для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, - за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності чи у разі інвалідності, що сталися включно до 31 грудня 2007 року, - виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та щомісячної надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення відповідно до Указів Президента України від 4 жовтня 1996 року № 925 та від 23 лютого 2002 року № 173 і постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року № 829.
Виходячи з вимог ч. 4 ст. 9 КАС України, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що при визначенні складу грошового забезпечення для встановлення розміру одноразової грошової допомоги позивачеві застосуванню підлягає ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 № 499, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Таким чином, одноразова грошова допомога повинна обчислюватися, виходячи з розміру грошового забезпечення, визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Зокрема, виходячи із загальних принципів законності, справедливості та розумності, апеляційний суд вважає, що у даному випадку, нарахування одноразової допомоги позивачу у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, повинно проводитись, виходячи із розміру грошового забезпечення на момент призначення інвалідності за аналогічною посадою, яку займав позивач на момент звільнення.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно - задовольнити та змінити постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 21 травня 2014 року, виклавши абзац третій резолютивної частини у такій редакції: «Зобов'язати Міністерство оборони України провести перерахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в зв'язку з настанням інвалідності, внаслідок виконання обов'язків військової служби в розмірі 54-місячного грошового забезпечення, передбаченого ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»,на день встановлення інвалідності з урахуванням виплачених сум».
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду.
Статтею 201 КАС України передбачено, що підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є:1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_1 на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 21 травня 2014 року - задовольнити.
Постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 21 травня 2014 року - змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини у такій редакції:
«Зобов'язати Міністерство оборони України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в зв'язку з настанням інвалідності, внаслідок виконання обов'язків військової служби в розмірі 54-місячного грошового забезпечення, передбаченого ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»,на день встановлення інвалідності з урахуванням виплачених сум»
Постанова набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Л.В. Бєлова
Судді: Н. І. Горбань,
М. С. Міщук
Головуючий суддя Бєлова Л.В.
Судді: Горбань Н.І.
Міщук М.С.