Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25
"01" серпня 2014 р. Справа № 911/2476/14
За позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
до Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерства енергетики та вугільної промисловості України
про стягнення 20 021,69грн.
Суддя Горбасенко П.В.
За участю представників:
від позивача Петренко А.С. (дов. № 18/10 від 25.06.2014р.);
від відповідача Дорогань С.І. (дов. від 10.06.2014р.);
від третьої особи не з'явилися.
Обставини справи:
Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулася з позовом до Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради (далі - відповідач) про стягнення 20 021,69грн. 3 % річних за період з 16.04.2012р. по 24.12.2012р., які виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2978 БО-17 від 27.12.2010р., яке встановлено рішенням господарського суду Київської області від 17.05.2012р. у справі № 5/031-12.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2978 БО-17 від 27.12.2010р., яке встановлено рішенням господарського суду Київської області від 17.05.2012р. у справі № 5/031-12.
Ухвалою господарського суду Київської області від 23.06.2014р. залучено Міністерство енергетики та вугільної промисловості України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача порушено провадження у справі № 911/2476/14, розгляд справи призначено на 11.07.2014р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 11.07.2014р. розгляд справи відкладено на 01.08.2014р.
31.07.2014р. до канцелярії господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 567 від 24.07.2014р. (вх. № 15449/14 від 31.07.2014р.), згідно якого останній визнав позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, який прийнято судом.
01.08.2014р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшло заперечення на відзив відповідача б/н від 31.07.2014р. (вх. № 15529/14 від 01.08.2014р.), згідно якого останній визнав необґрунтованими заперечення відповідача на позов та просив суд задовольнити позовні вимоги повністю, яке прийнято судом.
У судовому засіданні 01.08.2014р. представник позивача підтримав позов повністю, представник відповідача заперечив проти задоволення позову повністю.
Третя особа в судове засідання 01.08.2014р. не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Враховуючи, що неявка третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представника третьої особи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд
27.12.2010р. між Дочірнім підприємством «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Постачальник) та Комунальним підприємством «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради (Покупець) було укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2978 БО-17, згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець прийняти та оплатити природний газ на умовах договору.
Відповідно до п. 4.1 договору остаточний рахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Суд встановив, що рішенням господарського суду Київської області від 17.05.2012р. (суддя Подоляк Ю.В.) (а.с. 17-20), яке набрало законної сили, у справі № 5/031-12 за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради про стягнення 1 197 207,65грн., встановлено, що на виконання умов договору позивач в період січень -квітень 2011 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 3667514,08 грн., який останній прийняв, що підтверджується актами передачі-приймання природного газу від 31.01.2011р. на суму 1061225,98 грн., від 28.02.2011р. на суму 1178384,11 грн., від 31.03.2011р. на суму 856678,00 грн., від 31.04.2011р. на суму 571225,99 грн., які підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи; відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань за поставлений природний газ в строки встановлені договором в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 1014262,79 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого природного газу; позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1014262 (один мільйон чотирнадцять тисяч двісті шістдесят дві) грн. 79 коп. основного боргу, 68977 (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот сімдесят сім) грн. 74 коп. інфляційних втрат, 35698 (тридцять п'ять тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн. 49 коп. 3% річних, 39134 (тридцять дев'ять тисяч сто тридцять чотири) грн. 32 коп. пені, 23945 (двадцять три тисячі дев'ятсот сорок п'ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, в решті позову відмовлено.
Судом також встановлено, що на момент судового розгляду даної справи борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2978 БО-17 від 27.12.2010р. природний газ погашено повністю у розмірі 1 014 262,79грн., зокрема: 52 703,58грн. сплачено 05.06.2012р., 260 370,82грн. сплачено 21.12.2012р. та 701 188,39грн. сплачено 24.12.2012р., що підтверджується наявними матеріалами справи.
Предметом позову є вимоги про стягнення 20 021,69грн. 3 % річних за період з 16.04.2012р. по 24.12.2012р., які виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2978 БО-17 від 27.12.2010р., яке встановлено рішенням господарського суду Київської області від 17.05.2012р. у справі № 5/031-12.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р. день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу (п. 5.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р.).
Судом також встановлено, що на момент судового розгляду даної справи борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2978 БО-17 від 27.12.2010р. природний газ погашено повністю у розмірі 1 014 262,79грн., зокрема: 52 703,58грн. сплачено 05.06.2012р., 260 370,82грн. сплачено 21.12.2012р. та 701 188,39грн. сплачено 24.12.2012р., що підтверджується наявними матеріалами справи.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги період нарахування 3 % річних, що вказаний позивачем у позовній заяві (а.с. 7), суд обмежив період нарахування 3 % річних по 23.12.2012р. (останній день наявності боргу у розмірі 701 188,39грн.). Відтак, арифметично вірний розрахунок 3 % річних, нарахованих за період з 16.04.2012р. по 23.12.2012р. складає загалом 20 068,52грн., з яких: 4 168,20грн. за період з 16.04.2012р. по 04.06.2012р., нарахованих на суму боргу 1 014 262,79грн., 15 727,42грн. за період з 05.06.2012р. по 20.12.2012р., нарахованих на суму боргу 1 014 262,79грн.та 0грн. за період з 30.11.2012р. по 28.01.2013р. на суму боргу 961 559,21грн. та 172,90грн. за період з 21.12.2012р. по 23.12.2012р. на суму боргу 701 188,39грн. Відтак, вимога про стягнення 20 021,69грн. 3 % річних підлягає задоволенню повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.
Посилання представника відповідача на те, що вина відповідача у виникненні заборгованості відсутня, оскільки природний газ, поставлений за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2978 БО-17 від 27.12.2010р. використовувався відповідачем для вироблення теплової енергії виключно для потреб населення, а грошові кошти на вчасну оплату поставленого газу відсутні, у зв'язку з чим відсутні підстави для нарахування 3 % річних оцінюються судом критично з огляду на те, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
Аналогічна правова позиція міститься у п. 1.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 20 021,69грн. 3 % річних за період з 16.04.2012р. по 24.12.2012р., які виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2978 БО-17 від 27.12.2010р., яке встановлено рішенням господарського суду Київської області від 17.05.2012р. у справі № 5/031-12 є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. 50 років Жовтня, буд. 9; ідентифікаційний код 23576122) на користь Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (04116, м. Київ, Шевченківський р-н., вул. Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код 31301827) 20 021 (двадцять тисяч двадцять одну гривню) 69 коп. 3 % річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) 00 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено: 05.08.2014р.
Суддя П.В. Горбасенко