30.07.14р. Справа № 904/3548/14
За позовом Державного підприємства "Підприємство Криворізької виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості у сумі 23 369,11 грн.
Суддя Крижний О.М.
Представники:
від позивача: Смалець Д.С., доручення №80/10-3-П від 03.01.2014 року, юрисконсульт;
від відповідача: не з'явився.
Державне підприємство "Підприємство Криворізької виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, у якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 основний борг у сумі 19 900,00 грн., 3% річних у сумі 1644,51 грн., інфляційні витрати у сумі 1824,60 грн., загалом у сумі 23369,11 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 94/1 від 30.09.2010 року, щодо часткової оплати поставленої позивачем відповідачу продукції, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість та відповідно нараховані штрафні санкції та втрати від інфляції у сумі 23 369,11 грн.
Відповідач не скористався наданим йому правом на особисту участь чи участь представника у судовому засіданні, про день, час, та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали господарського суду Дніпропетровської області були надіслані на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (50076, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на яку насамперед і було направлено кореспонденцію господарського суду.
10.06.2014 року та 26.06.2014 року до господарського суду повернулася направлена на адресу відповідача кореспонденція разом з поштовою довідкою, відповідно до якої, поштові відправлення не вручені відповідачу, так як згідно позначки на поштовій довідці: "адресат не проживає", а також згідно поштової довідки на повернутій кореспонденції від 07.07.2014 року: "закінчення строку зберігання".
Відповідно до абз. 2 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом зазначеної статті 64 ГПК ( 1798-12 ), зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Суд зазначає, що розгляд справи може бути відкладений виключно у зв'язку із неможливістю розглянути справу у даному судовому засіданні, а не з формальних підстав - у зв'язку з неявкою відповідача. До того ж, суд вже відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Таким чином, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Відзиву на позов Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до суду не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України).
Розгляд справи був відкладений з 05.06.2014 року на 18.06.2014 року, з 18.06.2014 року на 10.07.2014 року, з 10.07.2014 року на 30.07.2014 року.
Ухвалою господарського суду від 10.07.2014 року строк розгляду спору продовжений на 15 днів.
У судовому засіданні 30.07.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
30.09.2010 року між Державним підприємством "Підприємство Криворізької виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір на поставку продукції № 94/1 (далі - Договір) за умовами п.п. 1.1.-1.2. якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця продукцію партіями, у кількості, комплектності, асортименті та ціні, які вказуються в Специфікаціях (надалі - продукція), що є невід'ємними частинами цього Договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити Продукцію на умовах даного Договору.
Строк дії Договору передбачений п. 8.1. Договору, відповідно до якого даний Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2011 року, а в частині розрахунків - до повного виконання. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
Загальна вартість продукції вказана в Специфікаціях до цього Договору складає суму цього Договору (п. 2.2. Договору).
Оплата за кожну окрему партію продукції по цьому Договору здійснюється покупцем згідно виставлених постачальником рахунків, на умовах попередньої оплати вартості кожної партії продукції, вказаної у рахунку, в розмірі 100% (п. 2.4. Договору).
Відповідно до п.п. 2.5.-2.6. Договору зобов'язання покупця щодо оплати продукції вважаються виконаними в повному обсязі та в строк з моменту зарахування на поточний рахунок постачальника суми, вказаної у рахунку. Вид розрахунків - безготівковий розрахунок.
Згідно п. 3.1.-3.2. Договору термін постачання обговорюється сторонами при складанні Специфікації на кожну партію продукції при узгоджені заявки, місце поставки - товарний склад постачальника за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Шиферна 3. Продукція за цим Договором постачається шляхом отримання покупцем продукції у місті поставки, вказаному у п. 3.1. цього Договору, після 100% оплати виставленого постачальником рахунку.
Моментом виконання обов'язку передати продукцію вважається дата отримання продукції покупцем в місці поставки, вказаному в п. 3.1. цього Договору, що підтверджується документально шляхом складання товарно-транспортної накладної або Акту приймання-передачі. Накладна або Акт приймання-передачі повинні бути підписані повноважними представниками покупця та постачальника, повноваження яких повинні бути посвідчені довіреністю (п. 3.3. Договору).
30.09.2010 року сторони погодили та підписали Специфікацію до договору на поставку продукції № 94/1 від 30.09.2010 року, за якою позивач поставляє відповідачу БМС-1 у кількості 46 тонн на суму 27 600,00 грн.
У зв'язку з неоплатою відповідачем поставленої продукції, позивач звернувся до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з претензією № 80/10-630 від 04.02.2011 року з вимогою про оплату заборгованості.
У відповідь на претензію відповідач направив позивачу лист, відповідно до якого гарантував здійснити оплату за поставлену продукцію до 09.09.2011 року.
Дана пропозиція щодо строків оплати поставленої продукції була погоджена позивачем, внаслідок чого відповідачу була надана відстрочка платежу по оплаті отриманої від позивача продукції до 09.09.2011 року.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу продукцію на суму 26700,00 грн.
На підтвердження наведеного факту позивач надав до суду копію Акту приймання передачі від 30.10.2010 року на суму 27 600,00 грн., копію накладної № 569/1 від 30.09.2010 року на суму 27 600,00 грн. та копію рахунку-фактури № 313/1 від 30.09.2010 року на суму 27600,00 грн.
Наведені документи оформлені належним чином, відповідно до вимог законодавства.
Позивач зазначає, що відповідач лише частково оплатив поставлену позивачем продукцію на загальну суму 7 700,00 грн., відповідно неоплаченою є продукція на суму 19900,00 грн.
На підтвердження часткової оплати відповідачем поставленої продукції позивач надав до суду копії банківських виписок, а саме банківську виписку від 11.10.2011 року про здійснення часткової оплати за спірним договором у сумі 2 200,00 грн., копію банківської виписки від 14.110.2014 року про здійснення часткової оплати у сумі 3 500,00 грн. та копію банківської виписки від 26.12.2011 року у сумі 2 000,00 грн.
Судом виявлено також інші оплати, зазначені в банківській виписці, на що позивачем надано до суду бухгалтерську довідку № 352-П від 10.07.2014 року, відповідно до якої Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснив оплату 17.10.2011 року згідно рахунку 495 у сумі 2 400,00 грн. та 26.12.2011 року у сумі 2 400,00 грн. за іншим договором, укладеним між тими ж сторонами. Тобто вказані оплати не стосуються предмету спору.
У зв'язку з частковою оплатою продукції позивач знову звернувся до відповідачам з претензією № 7924 від 28.11.2012 року з вимогою про оплату заборгованості. Однак наведена претензія залишилася без відповіді.
Позивач посилається на часткову оплату відповідачем поставленої позивачем продукції відповідно до умов договору № 94/1 від 30.09.2010 року, Специфікації до наведеного договору та враховуючи відстрочку платежу до 09.09.2011 року, яка була надана позивачем відповідачу для здійснення повної оплати поставленої продукції, внаслідок чого неоплаченою є продукція на суму 19 900,00 грн., що і є причиною виникнення спору.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи продукція поставлена 30.09.2010 року, про що свідчить Акт прийому-передачі від 30.09.2010 року та накладна № 569/1 від 30.09.2010 року.
Продукція була поставлена позивачем відповідачу на підставі виставленого рахунку фактури № 313/1 від 30.09.2010 року.
У той же час, відповідно до узгодженого сторонами порядку розрахунків на підставі відстрочення оплати продукції, здійснення платежу повинно було відбутися до 09.09.2014 року.
За наведеного, позивач зазначає, що моментом невиконання обов'язку з оплати продукції і початком нарахування штрафних санкцій вважає саме 10.09.2011 року, з огляду на відстрочення оплати продукції, надане позивачем.
Відповідно до абз. 1.4 п. 1.6. Постанови Пленуму Вищого господарського гуду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" грошові зобов'язання, як і будь-які інші цивільно-правові або господарські зобов'язання, можуть виникати з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України і статтею 174 ГК України.
Слід також враховувати, що договір, в тому числі в тій його частині, яка стосується відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, може бути укладено не лише шляхом складання єдиного документа, підписаного сторонами, а й шляхом обміну листами, телеграмами, факсограмами, телефонограмами та іншими документами, якщо із зазначених документів вбачається, що сторони погодили умови стосовно такої відповідальності.
За викладеного вбачається, що на підставі надіслання відповідачем листа щодо оплати продукції до 09.09.2011 року, та шляхом отримання та погодження даного листа позивачем, сторони узгодили строк оплати продукції, який відповідно становить до 09.09.2011 року.
Отже, строк оплати поставленої позивачем відповідачу продукції є таким, що настав.
Доказів оплати вартості поставленої продукції відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за поставлений товар у сумі 19 900,00 грн. шляхом надання належних доказів не спростував.
За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлену продукцію у сумі 19 900,00 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача на свою користь 3% за користування його грошовими коштами за наступні періоди: з 10.09.2011 року по 10.10.2011 року на суму 27 600,00 грн. у сумі 70,32 грн., з 11.10.2011 року по 13.10.2011 року на суму 25 400,00 грн. у сумі 8,35 грн., з 14.10.2011 року по 25.12.2011 року на суму 21 900,00 грн. у сумі 131,40 грн. та з 25.12.2011 року по 20.05.2014 року на суму 19 900,00 грн. у сумі 1 434,44 грн., загалом на суму 1 644,44 грн.
При перевірці правильності розрахунку судом виявлено арифметичні помилки, пов'язані, зокрема, з кількістю днів прострочення.
Так позивач нараховує 3% річних на суми 25 400,00 грн., 21 900,00 грн. з дати часткової оплати продукції, яка зазначена у банківських виписках.
Проте, відповідно до п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Відповідно прострочення виконання зобов'язання наступає на наступний день за фактичною оплатою заборгованості, тобто наступного дня після внесення часткової оплати за проставлену продукцію.
До того ж позивач зазначає початком нарахування 3% річних на суму 19 900,00 грн.- 25.12.2011 року, проте часткова оплата продукції була здійснена відповідачем 26.12.2011 року. Разом з тим, господарський суд зазначає, що у даному разі позивач нараховує 3% річних за період з 25.12.2011 року по 20.05.2014 року, у якому на початок періоду заявлена сума до нарахування може бути більшою (21 900,00 грн.), а позивач нараховує 3% річних на меншу суму, що є правом позивача.
За наведеного вірним розрахунком 3% річних є наступний:
- за період з 10.09.2011 року по 10.10.2011 року на суму 27 600,00 грн. - сума у розмірі 70,32 грн.;
- за період з 11.10.2011 року по 13.10.2011 року на суму 25 400,00 грн. - сума у розмірі 4,18 грн.;
- за період з 14.10.2011 року по 25.12.2011 року на суму 21 900,00 грн. - сума у розмірі 129,60 грн.;
- за період з 25.12.2011 року по 20.05.2014 року на суму 19 900,00 грн. - сума у розмірі 1 432,80 грн.,
загалом на суму 1 636,90 грн.
Отже, вимога про стягнення 3% річних з позивача на користь відповідача підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 636,90 грн.
Також позивач просить стягнути на свою користь індекс інфляції, розрахованої від суми боргу за продукцію поставлену із застосуванням індексів інфляції за наступні періоди: за вересень 2011 року на суму 27 600,00 грн. у сумі 27,60 грн., за жовтень-грудень 2011 року на суму 21 900,00 грн. у сумі 65,80 грн. та за січень 2011 року - квітень 2014 року на суму 19900,00 грн. у сумі 1 731,30 грн., загалом на суму 1 824,60 грн.
Дослідивши заявлені позивачем вимоги про стягнення інфляційних втрат, господарський суд виявив арифметичні помилки, здійснені під час нарахування інфляційних втрат, тому вимога про стягнення з відповідача на користь позивача втрат від інфляції підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 567,15 грн.
Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку щодо оплати отриманого товару відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість товару) у власність позивача.
Отже, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача підлягає стягненню 23 104,05 грн. грн. (основний борг у розмірі 19 900,00 грн., 3% річних у розмірі 1 636,90 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 567,15 грн.).
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 806,28 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ч. 1 ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (50076, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Підприємство Криворізької виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області" (50041, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Шиферна, 3, ідентифікаційний код 08679758) заборгованість у розмірі 19 900,00 грн., 3% річних у розмірі 1 636,90 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 567,15 грн. та судовий збір у розмірі 1 806,28 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено - 04.08.2014 року.
Суддя О.М. Крижний