Справа № 520/14868/13-к
Провадження № 1-кп/520/87/14
30.07.2014 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5
представника потерпілого - ОСОБА_6
потерпілого - ОСОБА_7
захисників обвинуваченого - ОСОБА_8 , ОСОБА_9
обвинуваченого - ОСОБА_10
розглянувши у судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013170480003922 від 10.07.2013 року відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмельницький, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, маючого на утримані двох неповнолітніх дітей, працюючого ЧП «СПД Шандра», раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,
Органом досудового розслідування ОСОБА_10 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч.3 КК України.
Однак, дослідивши докази, надані стороною обвинувачення, суд встановив, що обвинувачений ОСОБА_10 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст. 356 КК України при наступних обставинах.
15.12.2010 року між компанією НОРСОН ІНВЕСТМЕНТС КОРП», в особі громадянина ОСОБА_11 та ОСОБА_10 був укладений іпотечний договір. Згідно зазначеного іпотечного договору ВРД 183696, гр. ОСОБА_10 з метою забезпечення боргових зобов'язань надав у іпотеку Серія ВРД 183696 будинок за адресою: АДРЕСА_1 , з кінцевим строком виплати боргу до 15 червня 2012 року, але у встановлений строк борг не виплатив, та намагаючись виплатити борг вирішив продати будинок за адресою АДРЕСА_1 , з цією метою 30.04.2014 року уклав попередній договір (договір завдатку за продаване домоволодіння) з внесенням завдатку у розмірі 240 000 грн. (двісті сорок тисяч гривень) з гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в присутності свідків: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які виступали зі сторони покупця гр. ОСОБА_7 ), при цьому надавши останнім всі необхідні документи на домоволодіння. Отримавши завдаток у розмірі 240.000 гривень на прохання покупця ОСОБА_7 придбав в будинок меблі та текстиль, та намагався вчиняти всі можливі дії задля усунення перешкод для укладення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу домоволодіння по АДРЕСА_1 , як це передбачено п. 1.1 попереднього договору від 30.04.2013 р., але при цьому всупереч договору іпотеки не поставив іпотеко держателя до відому, що до намагання продажу будинку, та не отримав від нього письмову згоду, також при цьому знаючи що тривають судові спори в цивільному порядку, щодо визначення право власності на буд. АДРЕСА_1 , тобто самовільно, здійснюючи своє удаване право на укладення попереднього договору, всупереч встановленому порядку і без законних повноважень взявши на себе зобов'язання щодо укладення в подальшому договору купівлі-продажу майна. З огляду на зазначене дії обвинуваченого ОСОБА_10 суд кваліфікує за ст. 356 КК України за ознаками: самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина .
Вина обвинуваченого ОСОБА_10 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ст. 356 КК України, підтверджується наступними доказами:
- показаннями обвинуваченого ОСОБА_10 , який в судовому засіданні пояснив, що він склав іпотечний договір із компанією «НОРСОН ІНВЕСТМЕНТС КОРП»., відповідно до якого він надав до іпотеки Компанії «НОРСОН ІНВЕСТМЕНТС КОРП». домоволодіння із надвірними спорудами АДРЕСА_1 за зобов'язаннями Компанії «Avior Shipping Limited», директором якої він являвся.
Займ сплачений не був, проте Компанія «Avior Shipping Limited» справно та вчасно виплачувала проценти. Наприкінці 2011 року ОСОБА_11 почав вимагати від ОСОБА_10 повернення повної суми боргу, у зв'язку із чим він був змушений виставити будинок на продаж, про що поставив до відома ОСОБА_11 .
22 квітня 2013 року з'явився покупець ОСОБА_7 , який 30.04.2013 року передав ОСОБА_10 грошові кошти у розмірі 240000 гривень, а 1 600 000 грн. він зобов'язався передати йому до 15.06.2013 року, що разом складає 10% від вартості домоволодіння. 240 000 грн. за усною угодою назначалися для придбання меблі та текстилю у будинок. Його жінка ОСОБА_14 придбала меблі, про що є накладні. При цьому перед придбанням оговорювали з ОСОБА_7 , його побажання. 30.04.2013 року у 15:00 ОСОБА_7 прибув до нього із своїм юристом ОСОБА_12 та у зв'язку із тим, що нотаріальні контори вже не працювали вони запропонували йому підписати договір вдома. При цьому він попереджав їх про наявність боргу та про той факт, що будинок знаходиться під іпотекою, також пояснив їм про те, що разом із угодою купівлі-продажу будинку мала бути укладена угода із повернення боргу та розірвання іпотечного договору. Копії іпотечного та кредитного договору ОСОБА_7 та ОСОБА_12 для ознайомлення надавалися. 18.05.2013 року ОСОБА_7 прибув у будинок разом із дочкою, оглянув меблі та дав йому 16 000 гривень для зносу прибудови над гаражем у сусідів, гроші відповідно до розписки ОСОБА_10 передав сусідам ОСОБА_15 , після чого вони знесли прибудову. До 15.06.2013 року мала відбутися попередня угода купівлі-продажу між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , однак ОСОБА_7 постійно відмовлявся доїхати до нотаріуса для укладання вищевказаної угоди. У зв'язку із тим, що він був змушений виїхати із сім'єю закордон на музичний конкурс дітей, він оформив довіреність на ОСОБА_14 , яка наділяла його правом підписання попереднього договору купівлі-продажу. Пізніше стало відомо, що будинок був захвачений невідомими особами, та як було з'ясовано ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 переоформив право власності на будинок на компанію «НОРСОН ІНВЕСТМЕНТС КОРП». Також ОСОБА_10 зазначив, що під час підписання попереднього договору, а саме 30.04.2013 року рішення суду про визнання за компанією «НОРСОН ІНВЕСТМЕНТС КОРП» будинку 5-А по вул. Купріна у м. Одесі не набрало законної сили. Про той факт, що державним реєстратором ОСОБА_16 зареєстровано право власності на будинок за компанією «НОРСОН ІНВЕСТМЕНТС КОРП.», йому було не відомо. Про свій намір продати заставлений будинок він попередив кредитора ОСОБА_11 , який не був проти. В скоєному він щиро кається, але ніякого умислу на шахрайство у нього не було. Грошові кошти які ОСОБА_7 йому передав, він повернув йому в повному обсязі. Також просив суд звернути увагу, що у нього відсутня юридична освіта. З усіма документи ознайомлювалися юристи, в тому числі і потерпілого ОСОБА_7
- показаннями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_7 який пояснив, що він мав намір придбати будинок за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_10 надав для ознайомлення правовстановлюючі документи, відповідно до яких він є власником будинку. 30.04.2013 року знаходячись в домі ОСОБА_10 , він з обвинуваченим у присутності ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 підписали попередній договір завдатку, відповідно до якого він передав ОСОБА_10 240 000 гривень в якості завдатку. В середині травня 2013 року ОСОБА_10 відмовився надати йому можливість заселитися у будинок з різних причин. Пізніше по телефону пояснив що він за кордоном та сказав, що з усіма питаннями він має спілкуватися із його юристом ОСОБА_17 . Коли він приїхав до будинку АДРЕСА_3 він побачив, що там мешкають невідомі особи, які пояснили, що з березня 2013 року у них оформлені документи на право власності на вказане домоволодіння.
- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_12 який пояснив, що 30.04.2013 року ОСОБА_7 подзвонив йому та пояснив що збирається покупати будинок та попросив під'їхати подивитися документи. Під'їхавши подивився документи після чого склав попередній договір. За умовами договору ОСОБА_7 повинен був передати завдаток у розмірі 240 000 гривень та до 15.06.2013 року збільшити суму завдатку на 1 440 000 гривень, а продавець ОСОБА_10 зобов'язаний представити з 13.05.2013 року ОСОБА_7 можливість заселитися. Також на його запитання ОСОБА_10 не заперечував, що будинок в кредиті, пояснюючи, що він вирішить сам всі питання з кредитом. ОСОБА_10 обмовлявся словами, що він до нотаріуса викличе кредитора та розрахується із ним по кредиту та оформить договір купівлі-продажу.
- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_13 який пояснив, що 30.04.2013 року ОСОБА_7 попросив його бути присутнім у якості свідка під час складання попереднього договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_3 . За умовами договору ОСОБА_7 повинен був передати завдаток у розмірі 240 000 гривень та до 15.06.2013 року збільшити суму завдатку на 1 440 000 гривень, а продавець ОСОБА_10 зобов'язаний представити з 13.05.2013 року ОСОБА_7 можливість заселитися. 30.04.2014 року в його присутності ОСОБА_7 передав ОСОБА_10 завдаток у розмірі 240 000 гривен.
- показаннями свідка ОСОБА_14 яка пояснила, що в зв'язку з необхідністю погашення кредиту вони з чоловіком ОСОБА_10 вирішили продати будинок. 30.04.2013 року між її чоловіком та ОСОБА_7 був підписаний попередній договір купівлі-продажу будинку за адресою: АДРЕСА_3 . До цього моменту приблизно 24-25 квітня ОСОБА_7 приїжджав разом із своїми юристами ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , прохали надати їм копії правовстановлюючих документів на будинок, пояснюючи, що їм необхідно перевірити документи в усіх службах. 30.04.2013 року приблизно у 16:00 годин ОСОБА_7 прибув до них разом із ОСОБА_12 та ОСОБА_13 та посилаючись на те, що напередодні 01.05.2013 року нотаріуси вже не працювали у зв'язку із чим ОСОБА_12 самостійно підготував попередній договір. Про той факт, що майно знаходилось під заставою відповідно до договору іпотеки вона з чоловіком повідомили ОСОБА_7 ще 24 квітня, пояснивши, що вартість будинку значно перевищує суму боргу, і вони саме бажають продати будинок, з метою виплати боргу. Умовою ОСОБА_7 при передачі 30 000 дол. США у гривневому еквіваленті була заміна меблі, доукомплектування садової меблі, текстиль. При тому саме вона обговорювала з покупцем, який стиль меблі та текстилю, йому необхідний. Завур постійно відкладав вчинення нотаріальної угоди попереднього договору купівлі-продажу, весь цей час копії документів які були надані для перевірки ОСОБА_7 , знаходились у нього. При цьому вона разом із чоловіком весь цей час вели переговори із ОСОБА_11 по «Скайпу» про сумісний продаж будинку, але 16.08.2013 року він затвердив, що не підпише мирову угоду, погрожував та затвердив, що не дасть продати будинок, що він може це зробить самостійно без їхньої участі, та усі кошти за продаж нерухомості залишити у себе.
- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_18 який пояснив, що компанія Норсон ІНВЕСТМЕНТС КОРП., уклала з ОСОБА_10 іпотечний договір від 15.12.2010 року. ОСОБА_10 передав в іпотеку компанії домоволодіння по АДРЕСА_3 , при цьому отримавши в борг грошові кошти 1 700 000 доларів США, під 18 процентів річних. Іпотека була забезпекою виконання зобов'язань. У зв'язку з тим, що борг не був повернутий в березні 2013 року компанія звернулася в регістраційну службу управління юстиції Одеської області, щодо оформлення права власності на будинок, про перереєстрацію ОСОБА_10 був повідомлений. В кінці червня 2013 року представником компанії було проведено вселення до будинку, так як сам ОСОБА_10 добровільно відмовлявся з'їхати з будинку. Письмового погодження на продож будинку ОСОБА_10 ніхто не давав.
- попереднім договором від 30.04.2013 року, між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , щодо продажу домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , з внесенням завдатку у розмірі 240 000 грн., який складений в присутності свідків. Згідно вказаного договору, домоволодіння належить ОСОБА_10 , строк дії вказаного попереднього договору з 30.04.2013 року та до дати складання основного договору, також в вказаному договорі сторони домовилися скласти нотаріальний основний договір в строк до 30.11.2013 року (а.п. 7-9);
- копією свідоцтва про право власності на домоволодіння від 29.12.2008 року, згідно до якого об'єкт розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить гр. ОСОБА_10 , на праві приватної власності ( а.п. 14);
- витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 , про реєстрацію права власності від 27.03.2013 року, наданий за заявою ОСОБА_11 , згідно до якого підстава виникнення права власності - іпотечний договір (а.п. 16-17);
- рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07.03.2013 року, згідно до якого позов компанії Норсон ІНВЕСТМЕНТС КОРП, задоволено, а саме задоволені вимоги компанії НОРСОН ІНВЕСТМЕНТС КОРП, як іпотеко держателя по іпотечному договору від 15 грудня 2010 року. За компанією НОРСОН ІНВЕСТМЕНТС КОРП. Визнано право власності на домоволодіння з надвірними спорудами АДРЕСА_3 (а.п. 18-27);
- іпотечним договором (а.п. 41-45);
- копією накладних, що підтверджують, покупку меблі та текстилю на суму 32.600 грн., 9.444 грн., 146.700 грн., 6.050 грн., 8.990 грн., 2.159 грн., 8.990 грн. (а.п. 197-201).
- заявою потерпілого ОСОБА_7 , про те, що ОСОБА_10 відшкодував йому матеріальні збитки в повному обсязі, у зв'язку з чим, він до нього матеріальних претензій не має (а.п.217);
Повно та всесторонньо дослідивши докази суд прийшов до висновку, що орган досудового слідства безпідставно кваліфікував дії обвинуваченого за ст. 190 ч.3 КК України за ознаками: заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами ОСОБА_19 шляхом обману (шахрайство), вчинене у великих розмірах.
Враховуючи покази в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_10 , потерпілого ОСОБА_7 , свідків, та досліджені письмові докази, судом встановлено, що ОСОБА_10 дійсно скоїв кримінальне правопорушення, але між тим, умислу на навмисне заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами ОСОБА_7 , шляхом обману (шахрайство), у великих розмірах, він не мав, тобто його дії досудовим розслідуванням не вірно кваліфіковані за ст. 190 ч.3 КК України, в судовому засіданні обвинуваченням не доведено умислу ОСОБА_10 на скоєння шахрайства.
Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» встановлено, що отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов'язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов'язання.
Рішення Київського районного суду міста Одеси від 07.03.2013 року на яке посилається прокурор в Обвинувальному акті, станом на 30.04.2013 р. не набрало законної сили, а було оскаржено ОСОБА_10 в апеляційному порядку.
Докази того, що ОСОБА_10 в момент заволодіння грошей, отриманих від ОСОБА_7 за попереднім договором від 30.04.2013 р., мав на меті привласнити гроші, не виконуючи зобов'язання в матеріалах справи відсутні.
Крім того, з матеріалів справи випливає, що ОСОБА_10 не мав на меті привласнити гроші ОСОБА_7 не повертаючи їх.
Так, ОСОБА_10 , укладаючи попередній договір 30.04.2013 року, надав ОСОБА_7 правдиві дані свого паспорту (серія, номер, прописка і т.д.).
Крім того, взяті на себе зобов'язання були оформлені ОСОБА_10 у письмовому вигляді.
Згідно п. 7.1 попереднього договору від 30.04.2013 року, ОСОБА_10 взяв на себе зобов'язання щодо наступного:
«Якщо в результаті проведеної Продавцем або Покупцем юридичної експертизи документів та перевірки обставин укладення попередніх угод з Домоволодінням будуть виявлені документально підтверджені підстави для визнання Угоди недійсною, або можливість пред'явлення обґрунтованого судового позову про вселення осіб, які не є власниками ОСОБА_20 , або буде встановлено, що хтось з власників квартир, осіб, зареєстрованих у квартирах, перебуває на обліку в психоневрологічному або наркологічному диспансері, знаходиться під опікою чи піклуванням, Покупець має право розірвати цей договір в односторонньому порядку. У цьому випадку Продавець повертає Покупцеві всі отримані від нього грошові кошти протягом двох банківських днів з дня розірвання Договору у подвійному розмірі».
Вищевказані обставини доводять, що ОСОБА_10 вчинив зі свого боку всі можливі дії для того щоб у разі не укладення договору купівлі-продажу Покупець міг швидко та безперешкодно отримати віддані ним гроші назад.
В подальшому, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_10 добровільно повернув всі гроші ОСОБА_7 .
Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь обвинуваченого.
Згідно із ст. 356 КК України, самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких
оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи
організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода
інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або
інтересам власника.
При цьому самовільне вчинення будь-яких дій означає здійснення особою свого дійсного або удаваного права чи вчинення інших дій всупереч встановленому порядку і без законних повноважень. Дійсним є право, яким особа володіє в силу закону, договору чи на іншій підставі, однак це право реалізується з порушенням порядку. Під удаваним належить розуміти право відносно належності якого винна особа помиляється і насправді цим правом не володіє.
Відповідно з дослідженим в судовому засіданні рішенням Приморського районного суду від 26.03.2014 року по справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_7 про розірвання попереднього договору, попередній договір між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 є нікчемним, оскільки сторони недодержали його обов'язкову нотаріальну форму, як передбачено ч. 1 ст. 635 ЦК України. Цим рішенням також встановлено, що попередній договір від 30.04.2013 року є нікчемним і не створює юридичних наслідків, то й його умови є теж нікчемними та не створюють юридичних наслідків.
Суд приходить до висновку, що прокурор у судовому засіданні не надав суду жодних переконливих доказів, які б свідчили про те, що обвинувачений скоїв шахрайство, не довів та не спростував доводи обвинуваченого, що у нього не було ніякого умислу та відповідних дій, спрямованих на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7 , якому він передав всі документи, також і паспорт і від якого він не намагався укриватися, а договір між тим був попередній. На даний час всі гроші ОСОБА_10 , ОСОБА_7 повернув.
Таким чином, суд обґрунтовано вважає, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення передбачене ст. 356 КК України, при обставинах, викладених у вироку, а саме самовільно, здійснюючи своє удаване право на укладення попереднього договору, всупереч встановленому порядку і без законних повноважень взяв на себе зобов'язання щодо укладення в подальшому договору купівлі-продажу майна.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_10 покарання, у відповідності до ст.. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що у відповідності до ст. 66 КК України пом'якшують покарання, обвинуваченого суд визнає, добровільне відшкодування збитків потерпілому, находження на утримані обвинуваченого двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Обставин, які, у відповідності до ст. 67 КК України обтяжують покарання судом не встановлено.
Враховуючи всі зазначені обставини в їх сукупності, суд вважає за можливе та доцільне призначити йому покарання у виді штрафу на користь держави, бо саме це покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого.
Разом з тим, під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений та його захисник заявили клопотання про застосування до нього амністії.
19 квітня 2014 року набрав чинності Закон України №1185-VII від 08.04.2014 року «Про амністію у 2014 році».
Відповідно до статті 1 Закону України "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.
Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, кримінального кодексу України та цього Закону.
Згідно п. «в» ст. 1 Закону України від 08.04.2014 року «Про амністію у 2014 році» підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими, або особливо тяжкими, відповідно до ст.12 КК України та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими, відповідно до ст. 12 КК України особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилось 18 років, дітей-інвалідів та /або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.
Обвинувачений вчинив умисний злочин, який не є тяжкими, або особливо тяжким відповідно до статті 12 КК України, є особою яка підпадає під дію п. "в" ст.1 Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08.04.2014 року, оскільки має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_21 1999 року народження та ОСОБА_22 2003 року народження що підтверджується свідоцтвами про народження дітей серії НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .
Обставини які б, перешкоджали б застосуванню амністії, вказанні ст. 8 Закону України "Про амністію у 2014 році"- відсутні.
Проти застосування амністії обвинувачений не заперечує, а тому його слід звільнити від відбування призначеного судом покарання.
Під час судового розгляду потерпілим ОСОБА_7 був заявлений цивільний позов щодо моральних збитків на суму 300 000 грн., який суд залишає без розгляду, у зв'язку з тим, що цивільний позов поданий вже після початку судового розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст. 371, 373, 374, 376 КПК України, ст. 1 п."в" Закону України «Про амністію у 2014 році» суд -,
ОСОБА_10 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу у сумі 850 гривень в дохід держави.
На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнити ОСОБА_10 від відбування покарання у виді штрафу.
Цивільний позов потерпілого залишити без розгляду.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_10 у вигляді - особистого зобов'язання до вступу вироку в законну силу залишити без змін, після чого скасувати.
Паспорт для виїзду за кордон, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження повернути власнику.
Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після оголошення.
Суддя ОСОБА_1