Справа № 522/6781/14-а
Провадження № 2а/522/607/14
Іменем УКРАЇНИ
"23" липня 2014 року
Приморський районний суд міста Одеси як адміністративний суд в складі:
Головуючого - судді Погрібного С.О.,
за секретаря судового засідання - Мітяєвої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження № 706 від 10 грудня 2013 року «Про відновлення самовільно демонтованого димоходу загального користування, який проходить через квартиру АДРЕСА_1», за участі третьої особи - ОСОБА_2, -
Позивачка звернулась до суду із позовними вимогами про визнання незаконним та скасування розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 706 від 10.12.2013 року «Про відновлення самовільно демонтованого димоходу загального користування, який проходить через квартиру АДРЕСА_1». В обґрунтування позову посилається на наступне. Позивачу належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1. Зазначене нерухоме майно отримано позивачкою у власність у 2005 році на момент якого квартира вже не мала пічного опалення, у квартирі діяло центральне водяне опалення. Таким чином, позивачка вважає, що спірне розпорядження порушує її права власника, оскільки спірний димохід було демонтовано попереднім власником, тобто державою.
Представник позивача у судове засідання з'явився, позов підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив суд відмовити у їх задоволенні з огляду на їх необґрунтованість.
Третя особа в судове засідання не з'явився, про місце, час та дату судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних причин. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі пояснень сторін, представлених письмових доказів.
Згідно із свідоцтвом про право власності на житло від « 02» листопада 2005 року позивачу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1 в рівних частках. Зазначене свідоцтво видане на підставі розпорядження органу приватизації від 02 листопада 2005 року №193461.
Згідно технічного паспорту ця квартира складається з однієї кімнати, житловою площею 17,3 кв.м., кухні площею 7,8 кв.м., ванної кімнати, вбиральні (поєднаної) площею 2,7 кв.м., коридору 8,1 кв.м. Як вбачається із вказаного технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1, будинок, в якому розташована ця квартира, приєднано до мережі центрального опалення.
Таким чином, оскільки технічний паспорт є невід'ємною частиною свідоцтва про право власності на житло, суд дійшов висновку, що позивачкою спірну квартиру набуто у 2005 році із попередньо встановленим центральним опаленням.
Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 706 від 10.12.2013 року «Про відновлення самовільно демонтованого димоходу загального користування, який проходить через квартиру АДРЕСА_1» зобов'язано громадянку ОСОБА_1 до 12.12.2013 року відновити самовільно демонтований димохід загального користування, який проходить через квартиру АДРЕСА_1.
Однією з підстав для постановлення зазначеного розпорядження став, зокрема, акт обстеження від 07.11.2013 року, яким встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1, де проживає позивачка, самовільно виконано демонтаж печі та димоходу. Втім, зазначеним актом не встановлено конкретні особу та час, ким та коли було вчинено дії з демонтажу димоходу, що свідчить про те, що зазначені обставини не є встановленими.
Визначаючи наявність критеріїв правомірності дій суб'єкта владних повноважень під час їх реалізації, суд має дати належну оцінку ухваленого відповідачем розпорядження, що оскаржується в цьому провадженні, на предмет його обґрунтованості. Втім, надані відповідачем копії документів, що стали підставою для ухвалення цього акту, не містять переконливих доказів того, що саме позивачем було вчинено подібні дії (з демонтажу димоходу), а так само вони не свідчать про наявність такого обладнання (мереж) попередньо в цьому будинку. Усі документи, що стали підставою прийняття оскаржуваного акту, складено працівниками комунального підприємства, що адміністративно та організаційно підпорядковано установі відповідача, а тому вони не можуть розглядатися в якості об'єктивних доказів вчинення позивачем тих протиправних дій, на усунення яких спрямовано дії зазначеного адміністративного акту.
Таким чином, враховуючи, що позивачка набула у власність квартиру вже з встановленим центральним опаленням, доказів того, що вона попередньо демонтувала піч та димохід, не отримано, суд вважає, що оскаржуване розпорядження порушує права позивача, як власника, оскільки ним фактично покладається відповідальність на ОСОБА_1 за дії, які нею вчинено не було - за відсутності належних доказів протилежного.
Наведені обставини свідчать про те, що посадові особи відповідача не мали будь-яких правових підстав для тих висновків, яких ця установа дійшла в оскаржуваному розпорядженні, та, як наслідок цього, для вчинення тих адміністративно-владних наказів, що в ньому містяться.
Зважаючи на зазначене, суд дійшов висновку, що оскаржуване позивачем розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 706 від 10.12.2013 року «Про відновлення самовільно демонтованого димоходу загального користування, який проходить через квартиру АДРЕСА_1» не відповідає критеріям правомірності дій суб'єкта владних повноважень, що визначені у п.п. 1, 3, 4, 5, 6, 8, ч. 3 ст. 2 КАС України, які визначають, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; безсторонньо (неупереджено); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а тому підлягає безумовному скасуванню.
При цьому, судом враховано, що згідно ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Втім, відповідачем не доведено правомірність свого розпорядження, не надано жодного доказу щодо того, що саме позивач ОСОБА_1 демонтувала спірний димохід, що відповідач як суб'єкт владних повноважень на час ухвалення оскаржуваного рішення мав правові підстави для його ухвалення, що, у свою чергу, вказує на те, що наведене оскаржуване розпорядження ухвалено із порушенням вимог чинного законодавства.
Наведені обставини свідчать про істотні порушення під час ухвалення оскаржуваного в цьому провадженні адміністративного акту - розпорядження. Подібна протиправна практика свідчить про порушення критеріїв законності та правомірності дій та актів суб'єктів владних повноважень, визначених в частині 3 статті 2 КАС України. Останнє є безумовною підставою для скасування оскаржуваного документа з визнанням його незаконним.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За правилом п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.
Керуючись ст.ст. 317, 319, 379, 386 ЦК України, ч. 3 ст. 2, ст. ст. 11, 69, 70, 71, 86, 159, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, СУД -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 706 від 10 грудня 2013 року «Про відновлення самовільно демонтованого димоходу загального користування, який проходить через квартиру АДРЕСА_1».
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частини рішення), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
СУДДЯ: С.О. Погрібний
23.07.2014