Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.
Іменем України
02.11.2006
Справа №2-7/15394-2006
За позовом Міського виробничого управління житлово-комунального господарства, м. Армянськ
До відповідача Міського відділу освіти Армянської міської ради, м. Армянськ
Про стягнення 3575,21 грн.
Суддя Дворний І. І.
представники:
Від позивача - Зборюк Л. М., керівник юр. відд., дов. №2461 від 05.09.2006 р.
Від відповідача - Гуляєва О. А., предст., дов. №1038/01-06 від 01.11.2006 р.
Суть справи: Міське виробниче управління житлово-комунального господарства звернулось до Господарського суду АР Крим із позовом до Міського відділу освіти Армянської міської ради про стягнення 3575,21 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.09.2003 р. між міським управлінням ЖКГ та Міським відділом освіти Армянської міської ради був укладений договір №46а по похованню ТБО та забезпеченню санітарного порядку на звалищі сміття м. Армянськ. Позивач щомісячно надавав відповідачу послуги за вказаним договором та виставляв відповідні рахунку на їх оплату. Проте, відповідач не виконав свої обов'язки за договором, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем на суму 3305,40 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню та 3% річних у розмірі 170,65 грн. та 99, 16 грн. відповідно.
У судовому засіданні 02.11.2006 р. відповідач надав суду відзив на позов, в якому просить суд зменшити суму позову на розмір пені та 3% річних та надати відстрочку виконання рішення до 2007 р. Судом відмовлено в задоволенні клопотання відносно надання відстрочки з наступних підстав. Так, ст. 121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відстрочка або розстрочка виконання рішення надається судом лише у виняткових випадках при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Відповідач не надав суду доказів існування відповідних обставин, через що правові підстави для надання відстрочки відсутні.
Слухання справи відкладалось у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
10.09.2003 р. між міським управлінням ЖКГ (Підрядчик) та Міським відділом освіти Армянської міської ради (Замовник) був укладений договір №46а, згідно п. 1 якого Підрядник бере на себе зобов'язання по захованню ТБО та забезпеченню санітарного порядку на звалищі сміття м. Армяськ. П. 2 Договору передбачено, що Замовник зобов'язується здійснювати оплату за послугу по захованню ТБО на міському звалищі в об'ємі місячної кількості, розрахованої згідно норм накопичення.
У п. 4 договору визначено, що Замовник в строк до 25 числа, наступного за звітним місяцем, здійснює оплату по виставленим рахункам. За несвоєчасну оплату виставлених рахунків Замовник сплачує Підрядчику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення (п. 5 Договору).
Відповідно до п. 6 Договір укладається з 10.09.2003 р. по 10.09.2004 р. та вважається продовженим на наступний рік, якщо жодна зі сторін за місяць до спливу строку договору не про відмову від дійсного договору або про його перегляд.
Відповідач не представив доказів розірвання вказаного договору або зміни його умов, у той час як відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.
Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння міна його умов не опускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач відповідно до ст. 33 ГПК України не представив доказів оплати спожитої ним води. При таких обставинах матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих йому послуг за договором №46а від 10.09.2003 р., через що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3305,40 грн. підлягають задоволенню. Крім того, позивачем наданий суду акт звірки взаємних розрахунків станом на 06.10.2006 р., яким підтверджується наявність кредиторської заборгованості Міського відділу освіти перед Міським управлінням ЖКГ у розмірі 3305,40 грн.
Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Оскільки п. 5 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату виставлених рахунків Замовник сплачує Підрядчику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, вимогу позивача про стягнення з Міського відділу освіти пені у розмірі 170,65 грн. суд визнає обгрунтованою та такою, що підлягає виконанню.
Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положення ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі ст. 536 ЦК України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 99,16 грн. також підлягають задоволенню.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Міського відділу освіти Армянської міської ради (м. Армянськ, мікрорайон ім. Генерала Васильєва, 14а, код ЗКПО 22274502) на користь Міського виробничого управління житлово-комунального господарства (м. Армянськ, мікрорайон ім. Генерала Васильєва, 2, код ЗКПО 20760084) суму заборгованості у розмірі 3305,40 грн., 170,65 грн. пені, 99,16 грн. річних, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Дворний І.І.