Справа № 304/1057/14-ц
Провадження № 2/304/323/2014
30 липня 2014 рокум. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді - Шешені М. О.,
при секретарі - Готра І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття; а також стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 10 листопада 2001 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Перечинського районного управління юстиції у Закарпатській області. Від даного шлюбу у них народилося двоє дітей, а саме син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та донька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Певний час вони не проживають однією сім'єю, хоча і знаходяться у зареєстрованому шлюбі. Діти проживають разом з нею та знаходяться на її утриманні. Відповідач добровільно брати участь в утриманні дітей відмовляється, не надає належної матеріальної допомоги на їх утримання, а їй заробітку для цього не вистачає, а тому просить позов задовольнити.
Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, однак подала заяву, у якій просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує повністю і просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, хоча про день і час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, а тому справа розглядається у його відсутності на підставі ст. 224 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Так, у судовому засіданні встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 10 листопада 2001 року було зареєстровано шлюб, про що 10 листопада 2001 року складено відповідний актовий запис за №47. Місцем державної реєстрації шлюбу є відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Перечинського районного управління юстиції у Закарпатській області.
Також встановлено, що від даного шлюбу у них народилося двоє дітей, а саме: син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та донька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що стверджується відповідно свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Перечинського районного управління юстиції Закарпатської області, актовий запис №36 від 07 червня 2002 року, та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Перечинського районного управління юстиції Закарпатської області, актовий запис №22 від 15 березня 2007 року, які на даний час проживають разом з позивачкою.
Крім цього встановлено, що відповідач ОСОБА_2 фактично самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, а саме не бажає добровільно брати участь в утриманні дітей, разом з ними не проживає, не надає належної матеріальної допомоги на їх утримання.
Отже, такими діями, відповідач порушує свої зобов'язання закріплені в статті 51 Конституції України від 28 червня 1996 року та статті 180 Сімейного Кодексу України, згідно яких батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Також, в принципі №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: «Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення».
У ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року вказано: «Держави-учасники зобов'язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обов'язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи».
Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини... Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402 кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ст. 12 даного Закону виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Отже, аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обов'язок виховувати, навчати, розвивати та утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.
З урахуванням того, що відповідач належним чином не виконує обов'язок щодо утримання своїх неповнолітніх дітей, тому суд вважає, що з нього слід стягнути аліменти на їх утримання.
Виходячи із змісту ч.3 ст.181 СК України, згідно якої за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі, суд вважає, що з відповідача необхідно стягувати аліменти у частці від його доходу.
Відповідно до ч.1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися, як аліменти на дитину визначається судом.
При визначенні розміру аліментів суд враховує, наявність обставин, передбачених ст.182 СК України, а саме те, що у відповідача на утриманні відсутні інші діти та непрацездатні батьки, він офіційно працевлаштований та отримує прибуток, і вважає, що з відповідача на утримання дітей необхідно стягувати аліменти у розмірі по 1/4 частині усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину.
З урахуванням того, що згідно ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, та того, що позовна заява подана 03 липня 2014 року, тому суд вважає, що саме з цього часу повинно бути присуджено стягнення аліментів з відповідача на дітей.
В силу ч.1 ст.367 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Згідно ст.88 ч.3 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Отже з урахуванням того, що позивачка звільнена від сплати судового збору, а тому такий підлягає стягненню з відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст.51 Конституції України, Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, Конвенцією про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року, Законом України «Про охорону дитинства», ст.ст.155,180,182,183 СК України, ст.ст.11,15,81,88,212-215,218,224-226,367 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти на утримання сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 03 липня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти на утримання доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 03 липня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.
Рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Головуючий: Шешеня М. О.