Справа № 203/5019/14-к
Провадження №1-кп/0203/374/2014
05.08.2014 року м. Дніпропетровськ
Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014040670002338 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпропетровськ, освіта середня, не працюючого, раніше судимого:
- 15 травня 1978 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ст. 141 ч.2 КК України (1960 р.) до 5 років позбавлення волі;
- 08 червня 1981 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ст. 196 ч.1 КК України (1960 р.) до 3 років 4 місяців 1 дня позбавлення волі, з приєднанням невідбутого строку з попереднім вироком суду;
- 10 червня 1988 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ст. 229-6 ч.1 КК України (1960 р.) до 2 років 6 місяців позбавлення волі;
- 13 лютого 1992 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ст. 140 ч.1 КК України (1960 р.) до 1 року 6 місяців позбавлення волі;
- 21 квітня 1994 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ст. ст. 17, 140 ч.2 КК України (1960 р.) до 2 років позбавлення волі;
- 11 грудня 1998 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ст.ст. 140 ч.2, 229-1 ч.1, 81 ч.2, 42 КК України (1960 р.) до 3 років позбавлення волі;
- 24 травня 2002 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ст. 309 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі;
- 30 вересня 2004 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ст. ст. 317 ч.2, 317 ч.1, 263 ч.1, 70 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- 28 квітня 2011 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ст. 309 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнився по відбуттю покарання 22.06.2013 року, що зареєстрований та мешкає по АДРЕСА_1 , обвинуваченого за ст. 263 ч.2 КК України,
ОСОБА_4 маючи намір, спрямований на носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу та реалізуючи свої злочинні наміри близько 19 години 20 хвилин 23 липня 2014 року знаходячись у дворі будинку АДРЕСА_2 , знайшов та привласнив собі предмет з металу з чотирма отворами овальної форми - кастет, який є холодною зброєю, який без передбаченого законом дозволу став носити при собі, пересуваючись по території м. Дніпропетровська.
Вподальшому, о 20 годині 00 хвилин того ж дня перебуваючи біля будинку №18 по вул. Ленінградській в м. Дніпропетровську, був затриманий працівниками міліції, де в ході його особистого огляду на місці за вказаною адресою в період часу з 20 години 18 хвилин до 20 години 31 хвилин виявили та вилучили у нього зазначений предмет, який згідно висновку експерта № 65/03-154 від 25 липня 2014 року є контактною холодною зброєю, ударно-дробильної дії, виготовлений саморобним способом по типу кастетів, який обвинувачений носив при собі без передбаченого законом дозволу.
Обвинувачений в судовому засіданні свою вину визнав повністю, пояснивши суду, що дійсно близько 19 години 20 хвилин 23 липня 2014 він, перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_2 , знайшов та привласнив собі кастет, який став носити при собі з метою самооборони, без передбаченого законом дозволу. Того ж дня в період часу о 20 годині 00 хвилин знаходячись біля будинку №18 по вул. Ленінградській у м. Дніпропетровську, він був затриманий працівниками міліції, які в ході його особистого огляду в присутності понятих виявили та вилучили у нього вказаний кастет.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та вироку суду, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Оцінюючи викладені докази, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними, несуперечливими, а викладені в них відомості такими, що вірно відображають фактичні обставини даної справи, у зв'язку із чим приходить до однозначного висновку про винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину.
Підводячи підсумок викладеному суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого в носінні холодної зброї без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч.2 КК України.
При визначенні виду та розміру покарання суд виходить із ступеня тяжкості вчиненого злочину та особистості обвинуваченого, характеризується задовільно, вину визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому, що суд відносить до пом'якшуючих покарання обставин. Також суд враховує стан здоров'я ОСОБА_4 та обставини в його родині.
Із врахуванням викладеного суд вважає, що для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів обвинуваченому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі, однак із звільненням його від відбування покарання в порядку, передбаченому ст.ст. 75,76 КК України, оскільки тільки таке покарання буде відповідати тяжкості скоєного ним злочину і сприятиме його виправленню.
Призначення покарання обвинуваченому у вигляді штрафу, громадських робіт, арешту або обмеження волі, суд вважає недоцільним, оскільки таке покарання не буде відповідати тяжкості скоєного нею злочину, його особистості і не буде сприяти його виправленню.
Вирішуючи питання про речові докази - кастет - суд вважає необхідним його відповідно до ч.9 ст.100 КПК України - знищити.
Вирішуючи питання про процесуальні витрати на суму 393,12 гривень, суд вважає, що оскільки по справі дійсно була проведена експертиза вилученого у обвинуваченого кастета (а.с. 22-24), витрати на яку склали 393,12 гривень (а.с21, такі процесуальні витрати відповідно до ч.2 ст.124 КПК України підлягають відшкодуванню за рахунок ОСОБА_4 .
На підставі викладеного та керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 263 ч.2 КК України та призначити йому покарання у вигляді двох років позбавлення волі.
У відповідності до ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку один рік не вчинить нового злочину, буде періодично з'являтися на реєстрацію до органів кримінально-виконавчої системи та повідомляти вказані органі про зміну місця свого мешкання, не буде виїжджати за межі України на постійне місце мешкання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи.
Речовий доказ - кастет - знищити.
Стягнути з ОСОБА_4 (іпн НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування процесуальних витрат на залучення експерта, на користь держави - 393 (триста дев'яносто три) гривні 12 копійок.
На вирок можуть подані апеляційні скарги в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після спливу 30 днів з дня його проголошення, у разі якщо учасниками судового провадження не буде подано апеляційних скарг. У разі подання апеляційних скарг, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.
Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку звернувшись до суду із відповідною заявою.
Головуючий ОСОБА_1