Справа № 161/5264/14-ц
Провадження № 2/161/2049/14
28 липня 2014 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Філюк Т.М.
при секретарі Коритнюк А.П.
за участю представника позивача Борщ Н.М.
відповідача ОСОБА_2
представника відповідачів ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про виселення,
ПАТ «КБ «Надра» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення.
Свій позов мотивує тим, що між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_4 було укладено договір кредитної лінії №6M/2007/840-MKJI/672, відповідно до якого позивачем видано ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 49500,00 доларів СІЛА, строком до 05 листопада 2014 року, зі сплатою 14,4 %.
В якості забезпечення Договору кредитної лінії №6М/2007/840- МКЛ/572 між Банком та ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 07 листопада 2007 року було укладено Договір іпотеки за реєстровим №2598 посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_7 відповідно до якого Банку було надано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1
У зв'язку з невиконанням умов договору кредитної лінії 06 грудня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за №1530 про звернення стягнення на іпотечне майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 для задоволення вимог стягувача - ПАТ «Комерційний Банк «Надра» на суму 684322,58 грн.
Вказує, що відповідачі не бажають добровільно звільнити займану ними квартиру АДРЕСА_1.
Враховуючи наведене, просить суд виселити відповідачів, з квартири АДРЕСА_1, а також стягнути з відповідачів судові витрати по справі.
В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю з підстав, викладених в ньому, просив його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідачів ОСОБА_3 а судовому засіданні позов не визнали, заперечували щодо його задоволення, покликаючись на дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_4 було укладено договір кредитної лінії №6M/2007/840-MKJI/672, відповідно до якого позивачем видано ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 49500,00 доларів СІЛА, строком до 05 листопада 2014 року, зі сплатою 14,4 %.
В якості забезпечення Договору кредитної лінії №6М/2007/840- МКЛ/572 між Банком та ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 07 листопада 2007 року було укладено Договір іпотеки за реєстровим №2598 посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_7 відповідно до якого Банку було надано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1
У зв'язку з невиконанням умов договору кредитної лінії 06 грудня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за №1530 про звернення стягнення на іпотечне майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 для задоволення вимог стягувача - ПАТ «Комерційний Банк «Надра» на суму 684322,58 грн.
Разом з цим, 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року.
Частиною 1 даного Закону визначено, що протягом його дії:
1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;
2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);
3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.
Протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм (частина 4).
Як встановлено судом, що боржнику ОСОБА_5 був даний кредит в іноземній валюті та на його забезпечення ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 було передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 та використовується позивальником і майновими поручителями як місце постійного проживання.
Таким чином, враховуючи, що норми Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року, є чинними на момент постановлення рішення, суд вважає, що вимога позивача щодо виселення відповідачів зі спірної квартири є похідною вимогою, яка випливає з примусового стягнення (відчужене без згоди власника) нерухомого житлового майна, що вважається предметом іпотеки, на що вищезазначеним Законом України накладений мараторій, а тому в в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», суд
В позові публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про виселення - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя
Луцького міськрайонного суду Філюк Т.М.