Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318
Іменем України
14.12.2006
Справа №2-19/14941-2006А
За позовом - Кримського республіканського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Сімферополь.
До відповідача - ТОВ »Плато», с. Оленівка Чорноморського району.
Про стягнення 2894,00 грн.
Суддя Мокрушин В.І.
Секретар Сидельова І.І.
Від позивача - Ковалевська Е.В., представник, довіреність № 04-4/12 від 21.04.2006 р.
Від відповідача - не з'явився
Суть спору:
Позивач заявив позов про стягнення з відповідача 2894,00 грн. за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в 2005 році та зобов'язати відповідача вчинити розрахунок та сплату пені за період з 18.04.2006р. по день сплати.
Провадження по справі здійснювалося відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник позивача відмовився від послуг перекладача.
Відповідач надав відзив на позовну заяву № 78 від 16.10.2006 р., згідно якому позовні вимоги не визнає та просить у задоволенні позову відмовити, у зв'язку з тим, що підприємство виконало норматив по працевлаштуванню інваліда.
Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст.10 Закону України «Про судоустрій» (від 07.02.2002 року № 3018), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350), ст.15 Кодексу адміністративного судочинства України та клопотанням представника позивача він давав пояснення по справі на російській мові.
Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України, п.2-1 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Відповідно до ст.130 Кодексу адміністративного судочинства України перед початком слухання справи представнику позивача була вручена пам'ятка про права та обов'язки сторін.
Розглянув матеріали справи, суд -
Відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2005 рік відповідач не виконав встановлений норматив по працевлаштуванню інвалідів і не створив одне робоче місце для інваліда. Середньорічна зарплата штатного працівника в 2005р. склала 2894,00 грн. ( а.с. 4).
.Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти на підставах, у межах повноважень і способом, передбаченим Конституцією та законами України.
Відповідно до п.п.1 й 2 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.02р. Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, що діє в складі Мінпраці й підпорядковується йому.
Фонд у своїй діяльності керується Конституцією й законами України, актами Президента України й Кабінету Міністрів України, наказами Мінпраці та вищезгаданим Положенням.
У чинність п. 3 цього Положення одним з завдань Фонду є здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами й організаціями всіх форм власності й господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Згідно ч. 1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на принципах, згідно яким ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
У чинність ч.1 ст.68 Конституції України кожний зобов'язаний неухильно дотримуватися Конституції України й законів України.
Згідно ст.19 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні» для підприємств (об'єднань), установ, організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності тих, що працюють, а якщо працює від 8 до 15 осіб - в кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачене законом.
Відповідно до п. 1, 3, 5, 14 Положення «Про робочі місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 314 Робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; запроваджують у разі потреби посади інструкторів-перекладачів для роботи з глухими працівниками; інваліда.
Таким чином, підприємству необхідно не тільки атестувати робоче місце спеціальною комісією, але і працевлаштувати інваліда, інакше місце вважається нествореним.
Відповідач надав відзив на позовну заяву № 78 від 16.10.2006 р., згідно якому позовні вимоги не визнає та просить у задоволенні позову відмовити, у зв'язку з тим, що підприємство виконало норматив по працевлаштуванню інваліда.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачу встановлений норматив працевлаштування інвалідів на 2005 р. в кількості однієї особи. Фактично на підприємстві відповідача в 2005р. був працевлаштований один інвалід, що підтверджує договір підряду б/н від 05.01.2006 р., укладений між ТОВ “Плато» та громадянкою Вдовенко Тетяною Олександрівною.
Громадянці Вдовенко Тетяна Олександрівна 13.10.1993 р. видано посвідчення серії ААА № 645970, що підтверджує встановлення інвалідності третьої групи.
Таким чином, відповідачем виконаний норматив, оскільки робоче місце для інваліда було створено, у зв'язку з чим суд у задоволенні позову відмовляє.
На підставі викладеного та керуючись ст.17, 18, 70, 86, 162 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями), суд
· У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена у апеляційному порядку відповідно до ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова проголошена у судовому засіданні 14.12.2006 року у 12 год. 25 хв.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Мокрушин В.І.