Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.
Іменем України
12.12.2006
Справа №2-29/14342-2006А
За позовом - Дитячого спеціалізованого санаторію ім.А.А. Боброва, м.Алупка.
До відповідача - Алупкінської міської ради, м.Алупка.
За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору -
1. Фізична особа Ковалевська В.М., м.Алупка;
2. Міністерство охорони здоров'я України, м.Київ.
За участю Прокуратури АРК, м.Сімферополь.
Про скасування рішення від 29.10.2005р. №34/59 та зобов'язання утриматись від прийняття рішення.
Суддя Башилашвілі О.І.
Секретар судового засідання Готовкіна Т.С.
Від позивача - Тітаренко - представник, довіреність від 02.04.06р. №135.
Від відповідача - Горашко Є.О. -ю/к, довіреність від 12.07.06р. №332/01-14.
За участю третіх осіб:
1. Ковалевська В.М.;
Болховітін Ю.М. - представник по дов-ті;
2. не з'явився.
За участю прокурора - Горна К.В.
Сутність спору: Дитячий спеціалізований санаторій ім. А.А. Боброва звернувся до господарського суду АРК з позовом до відповідача - Алупкінської міської ради про повне скасування рішення Алупкінської міської ради від 29.10.2005р. №34/59 про дозвіл на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки гр.Ковалевській В.М. для будівництва та обслуговування жилої будівлі та господарських споруд; зобов'язання Алупкінської міської ради утриматись від прийняття рішень щодо вилучення земельної ділянки площею 11,26 га (або її часток), якою правомірно Дитячий спеціалізований санаторій ім.А.А. Боброва користується на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія КМ №0000030, виданого згідно із рішенням Алупкінської міської ради від 07.04.1995р.
Ухвалою від 05.10.2006р. суд залучив до участі у справі, у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: фізичну особу Ковалевські В.М. та Міністерство охорони здоров'я України.
До судового процесу у даній справі заявою від 05.10.06р. вступив Прокурор АРК.
Позовні вимоги засновані на ст.ст. 116,149,152 Земельного Кодексу України, ст. 19 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та мотивовані тим, що відповідачем прийнято спірне рішення, яке обмежує права позивача, як користувача земельної ділянки.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, проти позовних вимог заперечує з тих підстав, що спірне рішення відповідає вимога законодавства та визначеній законом компетенції органу, що видав спірне рішення. Крім того, відповідач вказує, що у позивача відсутні документи, що підтверджують закріплення меж земельної ділянки.
Третя особа - Ковалевська В.М. - у поясненнях на позов просить в його задоволенні відмовити, у зв'язку з тим, що земельна ділянка яка є предметом спірного рішення, не знаходиться на території позивача, позивач не виніс межі своєї земельної ділянки в натурі. Також третя особа посилається на те, що вона не знала про існування у позивача державного акту на постійне користування земельною ділянкою.
Третя особа - Міністерство охорони здоров'я України, у письмових поясненнях по справі просить суд задовольнити позов.
З'ясувавши можливість врегулювання спору до судового розгляду, суд встановив, що сторони не згодні врегулювати спір до судового розгляду, у зв'язку з чим суд закінчив підготовче провадження та перейшов до судового розгляду справи.
Після вияснення усіх обставин справи, та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів, та після закінчення яких, суд віддалявся для ухвалення рішення по даної справі до нарадчої кімнати.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, а також заслухавши пояснення представників сторін, суд -
На підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії КМ №0000030 від 07.04.1995р. санаторію ім. проф. А. А. Боброва надана у постійне користування земельна ділянка площею 11,2632 га в межах, визначених планом землекористування для функціонування санаторію на підставі рішення Алупкінської міської ради 14 сесії 21 скликання від 30.06.1992р.
Зазначений акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №3.
29.10.2005р Алупкінською міською радою на 37 сесії 4 скликання було прийнято рішення №34/59 «Про надання дозволу на розробку проекту відведення землеустрою для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд Ковалевської В.М.».
Цім рішенням Ковалевської В.М. був наданий дозвіл на виконання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки ориєтировною площею 0,06 га у м. Алупка по вул. Леніна, 35 для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з наступним.
Не спроможні доводи відповідача відносно того, що зазначена земельна ділянка не відноситься до земель, які знаходяться у користуванні позивача, оскільки відповідно до довідки Ялтинського міського управління земельних ресурсів вих. №15188-2/10-20 від 12.11.2006р. станом на 01.07.2006р. за землекористувачем - Дитячим санаторієм ім. А. А. Боброва МОЗ України, закріплена на праві постійного користування земельною ділянкою площею 11,2632 га, який розташований у м. Алупка, вул. Леніна, 35 (а.с. 74).
Факт включення земельної ділянки по вул. Леніна, 35 у м. Алупка до складу земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні позивача, також підтверджується звідним оціночним актом за домоволодінням №33 (35) по вул. Леніна у м. Алупка, яке знаходиться у володінні Міністерства охорони здоров'я УРСР, в підпорядкуванні якого у свою чергу знаходься позивач.
Викладене свідчить про те, що земельна ділянка, визначена у рішенні від 29.10.2005р. Алупкінської міської ради за №34/40 входить до складу земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні позивача.
Зазначена земельна ділянка дійсно знаходиться у розпорядженні територіальної громади Алупкінської міської ради згідно п 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, проте, суд не може погодитися з доводом відповідача відносно того, що Алупкінська міська рада має право на свій розсуд вільно розпоряджатися всіма землями, які віднесені до її компетенції, оскільки в силу ст. 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Таким чином, при наданні земельної ділянки у постійне користування форма власності на таку земельну ділянку не змінюється, при цьому на землекористувача розповсюджується порядок захисту прав на таку земельну ділянку, встановлений, зокрема, ст. 48 Закону України «Про власність» та п. 2 ст. 95 ЗК України.
Порядок припинення права постійного користування встановлений ст. 141 ЗК України, до якого віднесені зокрема, наступні підстави: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Так, суд вважає, що порядок вилучення земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні позивача для подальшої передачі Ковалевської В.М.; порушений відповідачем, та як наслідок спірне рішення прийнято у порушення ст. 95 ЗК України та прав землекористувача земельної ділянки.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають
- значення для прийняття рішення (вчинення дії);
- безсторонньо (неупереджено);
- добросовісно;
- розсудливо;
- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, за загальним правилом, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Відповідно до п. 10 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно п. 2.1.3 ст. 162 КАС України, суд, задовольняючі позовні вимоги, може прийняти постанову, зокрема, про спонукання суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій, якими можуть бути порушені права та охоронювані законом інтереси позивача.
Однак, суд не може заборонити Алупкінській міській раді вчиняти дії (приймати рішення) щодо вилучення земельної ділянки площею 11,26 га (або її часток), оскільки законом передбачена можливість та підстави вилучення земельної ділянки, отже суд не має право обмежувати права та повноваження органів місцевого самоврядування в частині виконання функцій, покладених на таки органи відповідно діючого законодавства, зокрема Земельним кодексом України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Вступна та резолютивна частини постанови оголошені в судовому засіданні 12.12.2006р.
Повний текст постанови виготовлено відповідно до ст. 163 КАС України 12.12.2006р.
Керуючись статтями 152, п. 1 ст. 153, 160, 163, п. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Скасувати рішення Алупкінської міської ради від 29.10.2005р. №34/59 про дозвіл на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки гр.Ковалевській В.М. для будівництва та обслуговування жилої будівлі та господарських споруд.
3. В частині зобов'язання Алупкінської міської ради утриматись від прийняття рішень, щодо вилучення земельної ділянки площею 11,26 га (або її часток), якою правомірно Дитячий спеціалізований санаторій ім.А.А. Боброва користується на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія КМ №0000030, виданого згідно із рішенням Алупкінської міської ради від 07.04.1995р. - у позові відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня її проголошення, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч. 5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі не подання відповідної заяви (ст. 254 КАС України).
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.