Справа № 204/5785/13-ц
Провадження № 2/204/265/14
24 червня 2014 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
при секретарі Сорокіної А.С.
за участю представника позивача ОСОБА_1
за участю відповідачки ОСОБА_2
за участю представника відповідачки ОСОБА_3
за участю представника Дніпропетровської
міської ради Приходько Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, Виконавчого комітету Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради, Дніпропетровської міської ради про визнання рішень недійсними та скасування державного акту на право власності на землю, -
В серпні 2013 року з Апеляційного суду Дніпропетровської області до суду найшла цивільна справа за позовом ОСОБА_5, яким він просив суд визнати недійсним рішення виконавчого комітету Красногвардійської районної ради від 19.06.2008 року, на підставі якого земельна ділянка під самочинно збудованим гаражем, що знаходиться у користуванні ОСОБА_5, приєднана до домоволодіння по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, визнати недійсним рішення сесії Дніпропетровського міської ради від 27.05.2009 року, на підставі якого ОСОБА_2 одержала у приватну власність земельну ділянку та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на ім'я ОСОБА_2 В обґрунтування позову позивач вказав на те, що у 1979-1980 роках він, зі згоди користувача земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_6, без належного на то дозволу з боку місцевої влади, збудував капітальний гараж для особистого користування та зберігання належного йому автомобілю. У 1987 році користувач зазначеної ділянки помер. Крім того, спадкоємець ОСОБА_6 - його син ОСОБА_7, якому належало домоволодіння АДРЕСА_2, що знаходилося по сусідству з земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_2, звернувся до Виконавчого комітету Красногвардійської районної ради народних депутатів із заявою про анулювання інвентарної справи на житловий будинок АДРЕСА_2 та приєднання земельної ділянки до будинку АДРЕСА_1. Згідно до рішення Виконавчого комітету Красногвардійської районної ради народних депутатів від 20.03.1992 року анульовану інвентарну справи на домоволодіння АДРЕСА_2. В 2007 році позивач вирішив узаконити гараж та приватизувати землю під ним. 01.10.2009 року ОСОБА_5 отримано відповідь з КП «ДМБТІ», де зазначено, що право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 14.04.2004 року. Також до відповіді надавався план земельної ділянки, до складу якої входить і побудований позивачем гараж, а також зазначалося, що в матеріалах інвентаризаційної справи знаходиться рішення виконавчого комітету Красногвардійської районної ради від 19.06.2008 року, на підставі якого земельна ділянка під самочинно збудованим гаражем, що знаходиться у користуванні ОСОБА_5, приєднана до домоволодіння по АДРЕСА_1. В подальшому позивачу стало відомо про те, що 22.07.2009 року ОСОБА_2 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Земельна ділянка була передана у власність на підставі Рішення сесії Дніпропетровської міської ради. На підставі вищевикладеного, позивач вважає, що його законні права та інтереси були порушені, у зв'язку з чим, він був вимушений звернутися до суду з відповідними позовними вимогами.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі посилаючись на підстави, які зазначені в позові.
Відповідачка та її представник ОСОБА_3 заперечували проти позову в повному обсязі та просили відмовити у його задоволенні, на що надали до матеріалів свої письмові заперечення.
Представник Дніпропетровської міської ради Приходько Т.В. заперечувала проти позову в повному обсязі та просила відмовити в його задоволенні.
У судове засідання представник Виконавчого комітету Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради не з'явився, але надали заяву про розгляд справи без їх участи проти задоволення позову повністю заперечували.
Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України - право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 376 ЦК України - особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно до ст. 16 ЗК України РСР 1979 року надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановленому законодавством Союзу РСР і Української РСР.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5, зі згоди користувача земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_6, без належного на то дозволу з боку місцевої влади, збудував капітальний гараж для особистого користування. В 1987 році користувач ОСОБА_6 помер (а.с.97). Спадкоємці ОСОБА_6 є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 На момент його смерті правовстановлюючі документи на житловий будинок були відсутні.
Згідно рішення Виконавчого комітету Красногвардійської районної ради народних депутатів за №130/2 від 20.03.1992 року анульовану інвентарну справи на домоволодіння АДРЕСА_2, що раніше знаходилася у користуванні ОСОБА_6, приєднано земельну ділянку домоволодіння АДРЕСА_2 до домоволодіння АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_7 без обліку гаражу літ. «З», що знаходиться у користуванні гр. ОСОБА_5 (а.с.13). ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 (а.с.97).
Згідно із свідоцтва про народження вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 (до шлюбу Данилова) доводиться донькою покійного ОСОБА_7 (а.с.98-102).
Відповідно до довідки Міського комунального підприємства «Земград» від 10.07.2003 року за № 451, гараж, розташований за адресою: м. АДРЕСА_1, виділений в окрему інвентаризаційну справу та йому присвоєна адреса: АДРЕСА_3 (а.с.12).
Згідно листа КП «ДМБТІ» від 01.10.2009 року КП «ДМБТІ», вбачається, що право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 14.04.2004 року, виданого виконавчим комітетом Красногвардійської районної ради на підставі рішення виконавчого комітету Красногвардійської районної ради від 23.01.2004 року за № 16 (а.с.33).
Рішенням виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську раду від 19.06.2008 року за № 183/1 внесені зміни до рішення Виконавчого комітету Красногвардійської районної ради народних депутатів за № 140/2 від 20.03.1992 року, яким анульовано інвентарну справу на домоволодіння АДРЕСА_2, що раніше знаходилася у користуванні ОСОБА_6 Приєднано земельну ділянку домоволодіння АДРЕСА_2 до домоволодіння АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_7 без обліку гаражу літ. «З», що знаходиться у користуванні гр. ОСОБА_5 (а.с.35).
22 липня 2009 року Управління Держкомзему у м. Дніпропетровську видало Державний акт на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд серія ЯЖ № 479744 (а.с.65).
Рішенням сесії Дніпропетровської міської ради №124/46 від 27.05.2009 року земельна ділянка площею 0,0552 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 була передана у власність ОСОБА_2 (а.с.66-68).
Позивач просить суд визнати недійсним рішення Красногвардійської районної ради №183/1 від 19.06.2008 року у зв'язку із тим, що Красногвардійська районна рада не може змінювати прийняті ними рішення та посилається на рішення Красногвардійського суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 року.
Однак, у вказаному рішенні навпаки зазначається, що в аспекті Конституційного подання положення частини другої, статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україна» від 21 травня 1997 року №280/97/ВР стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни.
Крім того, у зв'язку із прийняттям рішення Красногвардійської ради № 140/2 від 20.03.1992 року позивач не набував ні права власності на самовільно побудований гараж, ні права користування на самовільну зайняту під ним земельну ділянку.
Отже, з огляду на вищевикладене, рішення Красногвардійської районної ради № 140/2 від 20.03.1992 року було змінено правомірно рішенням Красногвардійської районної ради № 183/1 від 19.06.2008 року, про що зазначено у рішенні Конституційного суду України.
Що стосується позовних вимог про визнання недійсним рішення сесії Дніпропетровської міської ради № 124/46 від 27.05.2009 року та виданого на підставі нього державного акту на земельну ділянку, то вони задоволенню не підлягають, оскільки дані документи відповідають всім правилам та чинних норм діючого законодавства. Крім того, відповідно акту встановлення існуючих зовнішніх меж земельної ділянки від 30 серпня 2008 року, межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 були узгоджені між сусідами відповідача - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а.с.81).
Відповідно до ст. ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. ст.78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Позивач при зверненні до суду посилається на норму ч. 2 ст. 152 ЗК України, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачка перешкоджає ОСОБА_5 у користуванні земельною ділянкою, виділеною йому під забудову капітального гаражу для особистого користування, тим самим порушує його права як користувача його гаражу. Однак доказів того, що саме він є власником або землекористувачем спірної ділянки суду не надано. Зазначена у позові думка позивача є хибною та такою, що не відповідає ні нині діючому законодавству ні законодавству, яке діяло на момент незаконного захоплення позивачем земельної ділянки.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку що оспорюваними рішеннями та державним актом про право власності на земельну ділянку права позивача ніяким чином не порушуються, а отже і його позовні вимоги заявлені безпідставно.
Кріт того, рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.10.2013 року було встановлено факт порушення позивачем прав ОСОБА_2 та яким зобов'язано ОСОБА_5 усунути такі порушення шляхом демонтажу гаражу № 1 та звільнення ділянки від іншого майна, що належить ОСОБА_5
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача є безпідставними, а позов таким, що не підлягає задоволенню, оскільки ні землевласник ні орган місцевого самоврядування не порушували прав позивача та діяли виключно в межах їх компетенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Оскільки позивачу у задоволенні позову відмовлено, суд вважає що не має підстав в повернені позивачу судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 78, 125 152 ЗК України, ст. ст. 331, 376 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2, Виконавчого комітету Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради, Дніпропетровської міської ради про визнання рішень недійсними та скасування державного акту на право власності на землю - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Т. О. Дубіжанська