28 липня 2014 р.Справа № 816/1458/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Калиновського В.А.
Суддів: Бенедик А.П. , Водолажської Н.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендейвер" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2014р. по справі № 816/1458/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендейвер"
до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ендейвер", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001411501 від 30.01.2014 року, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 40 023 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 10 005,75 грн., в частині зменшення бюджетного відшкодування в сумі 39 797 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9 949,25 грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 року у задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Податкового кодексу України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ендейвер» (ідентифікаційний код - 37306380) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 20.09.2010 року. (а.с.12-14 )
Позивач перебуває на обліку у ДПІ у м. Полтаві з 21.09.2010 року за №60991, зареєстрований платником податку на додану вартість, на даний час свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ дійсне за №200023772 від 06.02.2012 року. ( а.с.11) .
Відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань правомірності нарахування ТОВ «Ендейвер» бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань за грудень 2012 року, січень, березень, травень, червень, липень, серпень 2013 року.
Правомірність підстав та процедури проведення перевірки позивачем не оспорювалися.
За результатами даної перевірки ДПІ у м. Полтаві складений акт (надалі - Акт перевірки) №229/16-01-15-02/37306380 від 20.01.2014 року, у висновках якого, з-поміж іншого, встановлено порушення ТОВ «Ендейвер» п.п.206.7.2 п.206.7 ст.206, п.201.12 ст.201, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2013 року в розмірі 39 797 грн. (а.с.24-56 )
На підставі вказаного акту ДПІ у м. Полтаві було прийнято податкове повідомлення - рішення №0001411501 від 30.01.2014 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 40 023 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 10 005,75 грн.
За результатами адміністративного оскарження рішенням про результати розгляду скарги від 04.04.2014 року №772/10/16-31-10-04-12 скаргу ТОВ «Ендейвер» залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення - без змін.
Не погоджуючись із вказаним рішенням ДПІ у м. Полтаві в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 39 797 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9 949,25 грн., позивач звернувся до суду із позовом про визнання його протиправними та скасування.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що в даному випадку відповідач довів, що він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, та прийняте ним рішення в частині визначення оскаржуваних сум є правомірним.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.201.12. ст.201 вказаного Кодексу, у разі ввезення товарів на митну територію України, документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.
Відповідно до п.п.206.7.2 п.206.7 ст.206 Кодексу, при використанні митного режиму тимчасового ввезення, сплачені суми податку включаються платником до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому було сплачено податок.
Пунктом 200.4. статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Стверджуючи про порушення позивачем вищевказаних норм, за результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про завищення ТОВ «Ендейвер» суми бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за липень 2013 року на суму 39 797 грн.
Судом встановлено, що до складу податкового кредиту за травень 2013 року позивачем включено суми податку на додану вартість, сплачені митним органам, відповідно аркушів коригування до вантажно - митних декларацій (ВМД) :
- від 30.04.2013 року б/н до ВМД № 806020000/2012/007504 від 07.08.2012 року, згідно якого донараховано ПДВ в розмірі 30 213,54 грн.;
- від 30.04.2013 року б/н до ВМД № 806020000/2012/011717 від 07.12.2012 року, згідно якого донараховано ПДВ в розмірі 9 583,73 грн.;
до складу податкового кредиту за червень 2013 року позивачем включено суми податку на додану вартість, сплачені митним органам відповідно аркушів коригування до вантажно - митних декларацій:
- від 31.05.2013 року №248 до ВМД №806020000/2012/007504 від 07.08.2012 року, згідно якого донараховано ПДВ в розмірі 30 213,54 грн.;
- від 31.05.2013 року №249 до ВМД №806020000/2012/011717 від 07.12.2012 року, згідно якого донараховано ПДВ в розмірі 9 583,73 грн.
Аркуші коригування оформлюються з метою внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа та є невід'ємною частиною відповідної митної декларації, відповідно до п. 37 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 р. №450 «Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій».
З огляду на імперативні приписи вищевказаного п.206.7.2 п.206.7 ст.206 Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що аркуші коригування митних декларацій від 30.04.2013 р. б/н на суму ПДВ 30 2013,54 грн., від 30.04.2013 року б/н на суму ПДВ 9 583,73 грн. повинні були бути включені до складу податкового кредиту за квітень 2013 року, а аркуші коригування від 31.05.2013 року №248 на суму ПДВ 30 213,54 грн., від 31.05.2013 року № 249 на суму 9 583,73 грн., повинні бути включені до складу податкового кредиту за травень 2013 року.
Віднесення сум ПДВ на підставі вказаних аркушів коригування до податкового кредиту травня та червня 2013 року з порушеннями приписів п.п.206.7.2 п.206.7 ст.206 Кодексу призвело до заниження суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за травень 2013 р. на суму 39 797,00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за липень 2013 р. на суму 39 797,00 грн.
Тобто, податковим органом правомірно в частині сформованого за аркушами коригування митних декларацій податкового кредиту було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, що була задекларована у липні 2013 року.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про те, що ТОВ «Ендейвер» правомірно віднесено до податкового кредиту за травень, червень 2013 року та у липні 2013 року заявлено до бюджетного відшкодування спірні суми, оскільки, як на думку позивача, ані Податковим кодексом України, ані Порядком заповнення форм та подання податкової звітності з податку на додану вартість, не встановлено граничних строків для обліку від'ємного значення ПДВ. Таким чином, як на думку позивача, у загальному випадку, платник має право відображати його в рядку 24 декларації протягом будь - якого строку, в тому числі понад 1095 днів з моменту виникнення.
Натомість, Податковий кодекс України, містить спеціальну норму, яка регулює порядок та строки формування податкового кредиту за митними деклараціями при використанні митного режиму тимчасового ввезення товару. Дана норма встановлює, що сплачені суми податку включаються до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому було сплачено податок.
Таким чином, вищевказані висновки ТОВ «Ендейвер» є суб'єктивним твердженням, що не ґрунтується на жодній нормі чинного законодавства, та спростовуються імперативними приписами норми Податкового кодексу України.
Згідно п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
З огляду на те, що податковим органом правомірно зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ ТОВ «Ендейвер» за липень 2013 року в сумі 37 979 грн., до позивача також правомірно та на підставі закону було застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 9 979,25 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що податкове повідомлення - рішення №0001411501 від 30.01.2014 року в частині зменшення позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 39 797 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9 949,25 грн. є правомірним, законним та скасуванню не підлягає.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідач довів, що він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, та прийняте ним рішення в частині визначення оскаржуваних сум є правомірним, у свою чергу позивач належних доказів на підтвердження правомірності своїх позовних вимог суду не надав.
Таких доказів не надано апелянтом і до суду апеляційної інстанції.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 року по справі №816/1458/14 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендейвер" залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2014р. по справі № 816/1458/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.
Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Водолажська Н.С.