28 липня 2014 р. м. Чернівці Справа № 824/2379/13-а
Чернівецький окружний адміністративний суд колегією суддів в складі:
головуючого судді Левицького В.К.,
суддів Анісімова О.В., Григораша В.О.
за участю секретаря судового засідання Жураковської Ю.М.,
сторін:
позивач - не з'явився,
представника відповідача - Сосни О.М.,
представника другого відповідача - Угніча І.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 , другий відповідач - військова частина НОМЕР_2
про визнання дій протиправними та зобов'язання виплатити грошову компенсацію за речове майно.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із вказаним позовом до Міністерства оборони України та військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідачі), в якому просив: визнати протиправною діяльність відповідачів щодо незабезпечення своєчасної виплати йому грошової компенсації за належне йому речове майно; зобов'язати Міністерство оборони України перерахувати в місячний термін з дня набрання рішенням суду законної сили 11489,55 грн., як не виплачену йому грошову компенсацію замість належного йому речового майна на відповідний рахунок військової частини НОМЕР_1 або її правонаступника; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 або її правонаступника виплатити йому грошову компенсацію замість належного йому речового майна в сумі 11489,55 грн. після перерахунку Міністерством оборони України цих коштів на відповідний рахунок.
В обґрунтування позову позивач вказував, що з 27.05.1991 р. по 08.10.2013 р. проходив військову службу у Збройних Силах України. Наказом Командира 13 Армійського Корпусу від 20.09.2013 р. №34-ПМ звільнений з військової служби у запас за станом здоров'я. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині №220 від 08.10.2013 р. виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Під час проходження військової служби йому у повному обсязі не видавалось речове майно згідно встановлених норм забезпечення та не виплачувалась грошова компенсація як це передбачено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Оскільки до цього часу командування військової частини не розрахувалося з ним по речовому забезпеченню та призвело до порушення зобов'язання по укладеному контракту, позивач вважає, що йому нанесло матеріальну шкоду в розмірі 11489,55 грн.
Ухвалою суду від 25.01.2014 р. у вказаній справі відкрито провадження, а справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою суду від 05.03.2014 р. справу № 824/2379/13-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання виплатити грошову компенсацію за речове майно передано за предметною підсудністю до Сторожинецького районного суду Чернівецької області. Ухвалюючи вказане рішення, суд прийшов до висновку, що справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання речового майна, пайків або грошової компенсації замість них предметно підсудні загальному місцевому суду як адміністративному, і тому подальший розгляд даної справи Чернівецьким окружним адміністративним судом порушить правила предметної підсудності.
Не погоджуючись з рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 р. апеляційну скаргу позивача задоволено. Скасовано ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.03.2014 р., а справу направлено для продовження розгляду. При прийнятті вказаного рішення, апеляційний суд виходив з того, що забезпечення військовослужбовця речовим майном входить до складу його матеріального забезпечення та здійснюється під час проходження таким військовослужбовцем військової служби, відтак даний спір пов'язаний з проходженням позивачем публічної служби та має розглядатися окружним адміністративним судом.
У зв'язку із скасуванням ухвали суду від 05.03.2014 р. про передачу справи до Сторожинецького районного суду, Чернівецьким окружним адміністративним судом продовжено розгляд справи.
Позивач в судове засідання призначене на 28.07.2014 р. не з'явився, однак подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав повністю.
Ухвалою суду від 28.07.2014 р., занесеною до журналу судового засідання залучено до справи, як другого відповідача військову частину НОМЕР_2 , яка згідно інформації наданої Міністерством оборони України є правонаступником військової частини НОМЕР_1 .
Військовою частиною НОМЕР_2 (далі - другий відповідач) до суду подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю, зазначаючи, що ст. 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» призупинено дію ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями речового майна, продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них. Зазначеною правовою нормою зупинено право позивача на отримання грошової компенсації замість неотриманого речового майна. Крім того, вказував, що позивач жодного відношення до військової частини НОМЕР_2 не має, на речовому забезпеченні у військовій частині не перебував.
Представники відповідачів, а саме Міністерства оборони України, а також військової частини НОМЕР_2 в судовому засіданні позов не визнали, просили у його задоволенні відмовити та надали пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.
Військова частина НОМЕР_1 в судове засідання явку представників не забезпечила, причини неприбуття не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце судового розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно відомостей, що містяться в спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.07.2014 р., військова частина НОМЕР_1 з 11.10.2013 р. перебуває в стані припинення за рішенням засновників. Відомостей в ЄДР щодо припинення військова частина НОМЕР_1 не має, тому судом під час розгляду справи не вирішувалося питання допущення заміни військової частини НОМЕР_1 її процесуальним правонаступником (а.с. 121).
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи приписи ст. 122 та ч. 4 ст. 128 КАС України, суд вважає, що подача позивачем клопотання, а також неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, не є перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.
Вислухавши пояснення представників відповідача та другого відповідача, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України з 27.05.1991 р. по 08.10.2013 р., що підтверджується послужним списком позивача (а.с. 71-76).
Як вбачається із матеріалів справи, згідно наказу Командира 13 Армійського корпусу № 34 - ПМ від 20.09.2013 р. позивача звільнено з військової служби у відставку за станом здоров'я відповідно до п. “б” ч. 6 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”.
Згідно з витягу із наказу Командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій частині) №220 від 08.10.2013 р. ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Сторожинецького РВК Чернівецької області (а.с. 6).
Як зазначав позивач в позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, при виключенні його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, військова частина НОМЕР_1 по речовому забезпеченню з ним не розрахувалась, а тільки надала довідку про заборгованість по речовому майну із зазначенням в ній цін предметів належного до видачі речового майна та загальної вартості майна.
З довідки про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі прапорщику ОСОБА_1 вбачається, що загальна сума грошової компенсації становить 11489,55 грн. (а.с. 7).
30.10.2013 р. військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь позивачу, в якій вказано, що кошторисом доходів та видатків на 2013 р. для військової частини НОМЕР_1 за кодом економічної класифікації 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар, у т.ч. м'який інвентар обмундирування», статті витрат Міністерства оборони України 0636 «Речове забезпечення та лазне-пральне обслуговування» бюджетні призначення та асигнування відсутні. Таким чином, командування військової частини НОМЕР_1 не може взяти зобов'язання щодо виплати грошової компенсації за речове майно, так як це буде суперечити вимогам чинного законодавства (а.с. 5).
У зв'язку з невиплатою грошової компенсації, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з таких міркувань.
Частиною 5 ст. 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ.
Разом із тим, згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, яка діяла до 11.03.2000 р.) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію за них.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про деякі заходи економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 р. № 1459-ІІІ, дію ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.
В подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03.11.2006 р. № 328-V, статтю 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції, а також доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 01.01.2008 р.), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
При цьому положення ч. 2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України при вирішенні спорів цієї категорії.
Так, у постановах Верховного Суду України від 04.12.2012 р. №21-345а12 та від 19.03.2013 р. №21-38а13 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що на момент звернення військовослужбовців щодо отримання грошової компенсації замість речового майна Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а п. 27 Положення про речове забезпечення в цьому випадку не підлягає застосуванню, оскільки суперечить положенням зазначеного вище Закону.
Таким чином, у ОСОБА_1 , який звільнився з військової служби 08.10.2013 р., відсутнє право на одержання грошової компенсації за неотримане речове майно, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до ст. 94 КАС України, стягненню з відповідача не підлягають.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19 та 129 Конституції України, ст. ст. 2, 70, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 04 серпня 2014 р.
Головуючий суддя В.К. Левицький
Судді Анісімов О.В.
Григораш В.О.