28 липня 2014 р.Справа № 818/1223/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Калиновського В.А.
Суддів: Бенедик А.П. , Водолажської Н.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2014р. по справі № 818/1223/14
за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумбуд"
до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Сумбуд", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, в якому просив суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області № 0003411503/8608 про зобов"язання публічне акціонерне товариство "Сумбуд" сплатити штраф у сумі 5276 ( п"ять тисяч двісті сімдесят шість) грн. 15 коп.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2014 року зазначений адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 126 Податкового кодексу України та ст.ст. 86, 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач самостійно узгодив податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за:
- січень 2012 р. в сумі 31958 грн., за лютий, березень 2012 р. в сумі 23899,29 грн. щомісячно, за квітень 2012 р. в сумі 25914,27 грн.., за травень-листопад 2012 р. в сумі 26647 грн. щомісячно та за грудень 2012 р. в сумі 24390,22 гри. (уточнююча податкова декларація з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) № 9087527977 від 25.02.2013 р.,
- грудень 2012 р. в сумі 24754,17 грн. (податкова декларація з плати за землю ( орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) № 9077354503 від 10.12.2012 р.
У зв'язку з несвоєчасною сплатою ПАТ «Сумбуд» узгодженого податкового зобов»язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за грудень 2012 р. податковим органом на підставі п. п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, ст. 75, ст. 76, ст. 86 Податкового кодексу України проведена камеральна перевірка та встановлено порушення п.287.3 ст. 287 ПКУ в частині граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов'язання.
30.01.2014 року Державною податковою інспекцією у м.Сумах проведено камеральну перевірку податкової звітності з плати за землю за 2012 рік, про що складений акт перевірки № 290/1503/14017843 від 30.01.2014 року ( а.с.48). На підставі акту прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003411503/8608 про застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату орендної плати за земельні ділянки комунальної власності в розмірі 5276грн.15 коп. При цьому з розрахунку до податкового повідомлення-рішення вбачається, що штрафні санкції розраховані по двох деклараціях. ( а.с. 4,5 )
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що контролюючими органом не в повному обсязі виконані функції щодо контролю за повнотою та достовірністю нарахування та сплати податків, що призвело до безпідставного притягнення відповідача до відповідальності.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст..19-1 п.19-1.1.2 Податкового кодексу України контролюючі органи контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
Статтею 21 цього Кодексу передбачені обов'язки посадових осіб контролюючих органів, зокрема: забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Згідно п. 126.1 ст. 126 ПКУ у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Судом встановлено, що під час перевірки відповідачем досліджувались податкові декларації з плати за землю, подані позивачем за 2012 рік, а саме: №9005053742 від 14.02.2012 р., № 9077354503 від 10.12.2012 р., а також уточнюючі податкові декларації №9021205971 від 23.04.2012р., № 9034097050 від 18.06.2012 р., №9087522712 від 21.03.2013 р., № 9087527977 від 25.02.2013 р. Разом з деклараціями надавався додаток №1 «Відомості про наявні земельні ділянки», що підтверджується квитанціями про відправлення та визнається відповідачем, ( а.с. 61-93), з чого вбачається, що декларації №9005053742 від 14.02.2012 р., і № 9077354503 від 10.12.2012 р., подані стосовно одного і того ж об'єкта оподаткування за один і той же період.
Останньою уточнюючою декларацією за 2012 рік № 9087527977 від 25.02.2013 р. позивач задекларував розмір орендної плати за 2012 рік в розмірі 316590,07 грн. Фактично сплачено позивачем орендної плати за 2012 рік відповідно до платіжних доручень 367123,34 грн. ( а.с.96-111)., платіж за грудень 2012 року проведений 30.01.2013 року в розмірі 26650,00 грн.
Проте, зазначені обставини відповідачем не враховані, що призвело до хибного висновку про порушення строків сплати орендної плати як взагалі, так і, зокрема, за помилково поданою позивачем податковою декларацією № 9077354503 від 10.12.2012 р.
Посилання відповідача на вимоги п. п.87.9 ст. 87 Податкового кодексу України і зарахування орендної плати, сплаченої в січні 2013 року за грудень 2012 року, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки, з карток особового рахунку за 2012 рік ( а.с. 112-116) вбачається, що до загальної суми заборгованості податковим органом включені неузгоджені грошові зобов'язання, зокрема за податковим повідомленням-рішенням, яке оскаржується ( а.с.132, 133,134).
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, в порушення приписів ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заперечень проти позову та законності прийняття повідомлення-рішення, що оскаржується .
Таких доказів не надано апелянтом і до суду апеляційної інстанції.
Натомість позивач, на виконання приписів ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, надав належні докази на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючими органом не в повному обсязі виконані функції щодо контролю за повнотою та достовірністю нарахування та сплати податків, що призвело до безпідставного притягнення відповідача до відповідальності, відповідно податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2014 року по справі №818/1223/14 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2014р. по справі № 818/1223/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.
Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Водолажська Н.С.