15 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 519/215/14-а
Категорія: 10.3 Головуючий в 1 інстанції: Асанова З.І.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
судді - Градовського Ю.М.,
судді - Лук'янчук О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Худик С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Южного міського суду Одеської області від 22 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Южне Одеської області про скасування рішення, -
19 лютого 2014 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до Южного міського суду Одеської області з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Южне Одеської області (надалі - ПФУ, відповідач) в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила скасувати рішення № 347 від 30.01.2014р. про відмову у призначенні пенсії, рішення № 12 від 31.01.2014 року про утримання надміру виплачених сум пенсій у розмірі 1860,26 грн. та зобов'язати ПФУ призначити та виплачувати пенсію за вислугу років з 30.08.2013р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 30.08.2013р. була призначена та виплачувалась пенсія на пільгових умовах за вислугу років згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення». 30.01.2014р. позивач отримала від ПФУ відмову у призначенні пенсії на підставі того, що ПП «Арніка», на якому вона працювала фармацевтом з 03.05.2006р. по 20.07.2010р. не отримувало акредитаційний сертифікат, тому цей період не можливо зарахувати до спеціального стажу.
Справу розглянуто за відсутністю письмових заперечень відповідача.
Постановою Южного міського суду Одеської області від 22 квітня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом 1-ї інстанції норм права, просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову - про задоволення позову.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.
ОСОБА_1 працювала на посаді фармацевта:
- з 05.08.1986р. по 06.03.1995р. в Миколаївській районній аптеці № 82;
- з 07.03.1995р. по 25.11.1996р. в акціонерній фірмі «Фармація»;
- з 26.11.1996р. по 29.12.1997р. переведена фармацевтом в філію акціонерної фірми «Фармація»;
- з 30.12.1997р. по 02.05.2006р. в ВАТ «Фармація»;
- з 03.05.2006р. по 20.07.2010р. в ПП «Арніка» м. Южне;
- з 21.07.2010р. в аптеку № 51 в ПП «Наша аптека», що підтверджується трудовою книжкою позивача (а.с. 9-10).
30.08.2013р. ОСОБА_1 звернулась до управління ПФУ щодо призначення пенсії згідно із п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсвійне забезпечення», як працівник охорони здоров'я при наявності спеціального стажу не менше 25 років.
З часу звернення відповідачем призначена пенсія ОСОБА_1 за вислугою років.
30.01.2014р. управління ПФУ прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1, в зв'язку із недостатностю стажу для отримання пенсії за вислугою років. При цьому відповідач виходив з того, що період роботи в ПП «Арніка» зарахувати до спеціального стажу не можливо, так як підприємство не отримувало акредитаційний сертифікат, що підтверджується листом підприємства № 1 від 15.01.2014р.
31.01.2014р. управління ПФУ прийняло рішення № 12 про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсії в розмірі 1 845,68 грн. за період з 30.08.2013р. по 31.10.2013р.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ПП «Арніка» не підпадає під перелік найменувань закладів і установ охорони здоров'я, затверджених наказом МОЗ України від 28.12.2002р. № 385, як таке, що акредитацію не проходило, акредитаційний сертифікат не отримувало.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники охорони здоров'я при наявності спеціального стажу роботи 25 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Переліком закладів і установ освіти і охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1995 року № 909, визначено, що до спеціального стажу за вислугу років, зараховуються, зокрема, періоди роботи на посадах провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборантів в аптеках, аптечних кіосків, аптечних магазинах, контрольно-аналітичних лабораторіях. При цьому, згідно з приміткою 2 Переліку, робота за спеціальністю в 58 закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої підпорядкованості цих закладів і установ.
Визначення аптечного закладу наведено в ст.16 Закону України від 19 листопада 1992 року №2801-ХІІ «Основи законодавства України про охорону здоров'я», згідно з якою безпосередню охорону здоров'я населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров'я. Відповідно до частини другої цієї статті заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців. Порядок і умови створення закладів охорони здоров'я, державної реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної практики, виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами визначаються актами законодавства України.
Відповідно до пункту 1 Порядку державної акредитації закладу охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року №765, державна акредитація закладу охорони здоров'я - це офіційне визнання статусу закладу охорони здоров'я, наявності в ньому умов для надання певного рівня медико-санітарної допомоги, підтвердження його відповідності встановленим критеріям та гарантії високої якості професійної діяльності.
Згідно з пунктом 2 зазначеного Порядку акредитації підлягають незалежно від форми власності усі заклади охорони здоров'я.
Таким чином, аптека офіційно набуває статусу закладу охорони здоров'я на підставі державної акредитації.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховується, зокрема, робота на посадах провізорів, фармацевтів у аптеках, які офіційно набули статусу закладу охорони здоров'я на підставі державної акредитації.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 17 вересня 2013 року у справі №21-241а13, яка відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для врахування в судовій практиці. Крім того, відповідно до ч.2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Як встановлено судом першої інстанції, підприємство, на якому працювала ОСОБА_1 з 03 травня 2006 року по 20 липня 2010 року - приватне підприємство «Арніка» не проходило державну акредитацію, тому, враховуючи положення наведених вище норм законодавства, воно не мало в зазначений період часу офіційного визнання статусу закладів охорони здоров'я. Таким чином, робота в такому закладі в зазначений вище період часу не може бути зарахована позивачу до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років.
Оскільки позивач немає необхідного спеціального стажу для призначення пенсії за вислугою років, рішення ПФУ № 347 від 30.01.2014р. про відмову у призначенні пенсії позивачу є законним та обгрунтованим.
Рішення управління ПФУ про утримання сум пенсії, надміру виплачених пенсіонеру, від 31.01.2014р. прийнято на підставі рішення територіального пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії внаслідок надання неповних та недостовірних відомостей, що повністю узгоджуєься з ч.1 ст.50 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV.
Позовні вимоги про зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії є похідними від вимог про скасування рішення управлінн ПФУ про відмову у призначенні пенсії. За відсутності підстав для скасування рішення управління ПФУ № 347 від 30.01.2014р., відсутні підстави для задоволення позову в частині продовження виплати пенсії.
Аналізуючи наведене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Южного міського суду Одеської області від 22 квітня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: Ю.М.Градовський
Суддя: О.В. Лук'янчук