Справа: № 755/15509/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Яровенко Н.О. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.
Іменем України
17 липня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Бистрик Г.М.,
суддів: Карпушової О.В., Оксененка О.М.,
при секретарі: Колотушко Г.О.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Військової частини НОМЕР_1 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 19 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій незаконними та зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності посилаючись на те, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , звільнений у запас за станом здоров'я наказом Міністра оборони України від 04.02.2002 року та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.02.2002 року виключений із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 вересня 2013 року вимоги позивача задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що 04.02.2002 року капітана 1 рангу ОСОБА_1 , наказом № 02Р Міністра оборони України, звільнено у запас за пунктом 67, підпункт «б» (за станом здоров'я), що підтверджується витягом з наказу (а.с.6).
З 28.02.2002 року капітана 1 рангу ОСОБА_1 наказом № 044-стр тимчасово виконуючого обов'язки начальника штабу військової частини НОМЕР_1 , виключено зі списків особового складу частини, що підтверджується витягом з наказу (а.с.7).
Згідно довідки до Акта огляду МСЕК, ОСОБА_1 з 25.10.2012 року встановлено ІІІ групу інвалідності довічно (а.с.8), захворювання, що настали внаслідок виконання обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі миротворчих сил ООН.
На письмове звернення позивача, листом заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 22.03.2013 року №222/4/348 ОСОБА_1 відмовлено у наданні допомоги з тих підстав, що на нього не поширюється постанова КМУ від 28.05.2008 року № 499, оскільки він звільнений з військової служби в 2002 році, а вказана допомога надається військовослужбовцям звільнених з військової служби після 31 грудня 2006 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що право на отримання одноразової грошової допомоги пов'язується не з фактом звільнення військовослужбовця зі служби, воно виникає лише з часу настання страхової події, яка визначена законами, зокрема, інвалідності звільненого зі служби військовослужбовця, яка настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.
Відповідач вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що необхідною умовою для отримання одноразової грошової допомоги, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499, є первинне встановлення групи інвалідності та звільнення з військової служби після 01.01.2007 року, в той же час, на військовослужбовців, звільнених до 01.01.2007 року незалежно від причин та дати встановлення інвалідності вказана постанова КМ України не поширюється, відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних матеріалів справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України 28 травня 2008 року № 499, затверджено «Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби».
Пунктом 2 вказаної Постанови встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.
З правового аналізу наведених норм слідує, що право на отримання одноразової грошової допомоги пов'язано не з фактом звільнення військовослужбовця зі служби, а з фактом настання страхової події, яка визначена законами, та відповідно з часу її настання, зокрема, в даному випадку, інвалідності звільненого зі служби військовослужбовця, яка настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що необхідною умовою для отримання одноразової грошової допомоги, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499, є первинне встановлення групи інвалідності та звільнення з військової служби після 01.01.2007 року, в той же час, на військовослужбовців, звільнених до 01.01.2007 року незалежно від причин та дати встановлення інвалідності вказана постанова КМ України не поширюється, колегією суддів відхиляються як нормативно необґрунтовані.
За таких обставин, враховуючи, що позивачу після 01.01.2007 року, а саме 25.10.2012 року встановлено ІІІ групу інвалідності довічно, в зв'язку з захворюванням пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби, колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог позивача.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.
Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідача Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського районного суду м.Києва від 19 вересня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.
Повний текст ухвали суду виготовлено 24.07.2014 року.
Головуючий суддя: Бистрик Г.М.
Судді: Карпушова О.В.
Оксененко О.М.
.
Головуючий суддя Бистрик Г.М.
Судді: Карпушова О.В.
Оксененко О.М.