Справа № 2а-11783/09/1570
01 серпня 2014 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши у письмовому провадженні в ході підготовки до судового розгляду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, начальника лінійного відділу на станції Роздільна управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці Зайца Валерія Володимировича, управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті, третя особа - лінійний відділ на станції Роздільна управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці про скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,
В жовтні 2009 року позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив скасувати наказ ЛУ на Одеській залізниці УМВС України на залізничному транспорті від 30 квітня 2009 року №154 в частині звільнення позивача з посади начальника сектору карного розшуку ЛВ на станції Роздільна ЛУ на Одеській залізниці УМВС України на залізничному транспорті, наказ ЛУ на Одеській залізниці УМВС України на залізничному транспорті від 7 травня 2009 року № 31 о/с в частині призначення позивача на посаду слідчого СВ ЛВ на станції Роздільна ЛУ на Одеській залізниці УМВС України на залізничному транспорті, звільнення з посади начальника сектору карного розшуку ЛВ на станції Роздільна ЛУ на Одеській залізниці УМВС України на Одеській залізниці та надання соціальної відпустки по догляду за дитиною; зобов'язати УМВС України на Одеській залізниці видати наказ про надання позивачу відпустки по догляду за дитиною з 22 квітня 2009 року на строк, передбачений статтею 18 Закону України «Про відпустки», та наказ про поновлення позивача на посаді начальника сектора карного розшуку ЛВ на станції Роздільна УМВС України на Одеській залізниці з відповідним на час видання протиправних наказів (№ 154 від 30 квітня 2009 року, № 31 о/с від 7 травня 2009 року) грошовим та матеріальним забезпеченням; скасувати наказ УМВС України на залізничному транспорті від 12 грудня 2008 року № 366 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності в виді попередження про неповну посадову відповідність; зобов'язати УМВС України на Одеській залізниці вилучити з особової справи позивача, яка знаходиться в кадровому підрозділі УМВС України на Одеській залізниці, записи про накази № 154 від 30 квітня 2009 року, № 31 о/с від 7 травня 2009 року, видані УМВС України на Одеській залізниці, та наказ № 366 від 12 грудня 2008 року, виданий УМВС України на залізничному транспорті; стягнути з УМВС України на Одеській залізниці на користь позивача моральну шкоду в розмірі 100000 грн.; стягнути з начальника ЛВ на станції Роздільна УМВС України на Одеській залізниці майора міліції Зайца В.В. на користь позивача моральну шкоду в розмірі 150000 грн.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 березня 2014 року за вказаним позовом відкрито провадження в адміністративній справі № 495/1632/14-а, а ухвалою від 13 березня 2014 року зазначену справу передано до Одеського окружного адміністративного суду на підставі ст.ст. 18, 22 КАС України.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 2 липня 2010 року з урахуванням виправлень, внесених ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано наказ ЛУ на Одеській залізниці УМВС України на залізничному транспорті від 30 квітня 2009 року № 154 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника сектору карного розшуку ЛВ на станції Роздільна ЛУ на Одеській залізниці УМВС України на залізничному транспорті. Скасовано наказ ЛУ на Одеській залізниці УМВС України на залізничному транспорті від 7 травня 2009 року № 31 о/с в частині призначення ОСОБА_1 на посаду слідчого СВ ЛВ на станції Роздільна ЛУ на Одеській залізниці УМВС України на залізничному транспорті; звільнення ОСОБА_1 з посади начальника сектору карного розшуку цього відділу; надання ОСОБА_1 відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 7 травня 2009 року по 9 грудня 2012 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника сектора карного розшуку ЛВ на станції Роздільна УМВС України на Одеській залізниці з відповідним на час видання наказу №31 о/с від 7 травня 2009 року грошовим та матеріальним забезпеченням. Зобов'язано УМВС України на Одеській залізниці видати наказ про надання ОСОБА_1 відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 5 травня 2009 року на строк, передбачений статтею 18 Закону України «Про відпустки», за заявою (рапортом) ОСОБА_1 від 21 квітня 2009 року (вх. № 1226 від 21 квітня 2009 року). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року апеляційну скаргу УМВС України на Одеській залізниці залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 липня 2010 року - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 липня 2014 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 липня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2014 року зазначену справу прийнято до провадження та розпочато підготовку до судового розгляду.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду із позовними вимогами щодо оскарження дій та рішення суб'єкта владних повноважень.
Вирішуючи спір, Вищий адміністративний суд України погодився із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про пропущення позивачем строку звернення до суду щодо позовної вимоги про скасування наказу УМВС України на залізничному транспорті від 12 грудня 2008 року № 366 та про відсутність підстав для його поновлення, оскільки встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України тримісячний строк звернення до суду з позовом про скасування зазначеного наказу обчислюється з 25 грудня 2008 року і на час звернення позивача до суду з позовом, 12 грудня 2009 року, сплинув.
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, виходив із того, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України, оскільки копії оскаржуваних наказів від 30 квітня 2009 року № 154 та від 7 травня 2009 року № 31 о/с позивач отримав 7 травня 2009 року та 13 травня 2009 року відповідно, а до суду звернувся з позовом 12 жовтня 2009 року, клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду позивач не заявляв. Звернення позивача до відповідача із скаргами про вирішення трудового спору до інших органів не зупиняє та не перериває перебіг встановленого тримісячного строку звернення до суду.
При цьому відповідно до частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відповідач у запереченнях на позов наполягав на застосуванні положень статей 99 та 100 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.189).
Таким чином, встановивши допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального права, які полягали у незастосуванні наслідків пропущення позивачем строку звернення до суду, Вищий адміністративний суд України, керуючись ч.2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до ч.5 ст.227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Згідно з ч.2 ст.5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Слід зазначити, що тривалість і правила обчислення строку звернення до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку. Строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.
При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично пред'явлено позов.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
Згідно з ч.5 ст.121 КАС України якщо в ході підготовчого провадження суд встановить, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, або викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, позовна заява залишається без розгляду.
При викладених вище обставинах, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із позовними вимогами щодо оскарження наказів від 30 квітня 2009 року № 154 та від 7 травня 2009 року № 31 о/с поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Таких обставин судом не встановлено, у зв'язку із чим суд вважає за необхідне в силу ч.5 ст.121 КАС України залишити позовну заяву без розгляду, врахувавши, що решта позовних вимог є похідними від спору щодо звільнення з публічної служби.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.99, 100, 121 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, начальника лінійного відділу на станції Роздільна управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці Зайца Валерія Володимировича, управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті, третя особа - лінійний відділ на станції Роздільна управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці про скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги.
Суддя І.В. Завальнюк