Справа №206/4167/14-к
Іменем України
01.08.2014 Самарський районний суд м.Дніпропетровська у складі
Головуючого судді ОСОБА_1
При секретарі ОСОБА_2
За участю прокурора: ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
Законного представника потерпілого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпропетровську кримінальне провадження № 12014040700000637 від 16.04.2014 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, раніше не судимого, працюючого ЧП «Юнівер Груп» фрезерувальником, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,-
ОСОБА_4 15.04.2014 року, приблизно о 19 год., знаходився за місцем свого мешкання, у будинку АДРЕСА_3 , де також мешкає ОСОБА_5 зі своїм малолітнім сином ОСОБА_6 , 2006 р.н. Граючись, ОСОБА_6 , на городі на території вказаного домоволодіння, вилив з каністри на землю керосин, що розлютило ОСОБА_4 та він почав сварити ОСОБА_6 . Під час сварки ОСОБА_4 , приблизно о 19.20 год., знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень малолітньому ОСОБА_6 , 2006 р.н., та реалізуючи його, наніс останньому декілька ударів шкіряним ременем в область голови та тулубу, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді саден в правій лобно-скроневій області та синця на зовнішній поверхні правого стегна на межі середньої та нижньої третини.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 , свою вину в інкримінованому йому злочині передбаченому ч. 1 ст 125 КК України визнав та по суті пред'явленого обвинувачення дав покази, що 15.04.2014 року, приблизно о 19 год., знаходився за місцем свого мешкання, у будинку АДРЕСА_3 , де також мешкає ОСОБА_5 зі своїм малолітнім сином ОСОБА_6 , 2006 р.н. Граючись, ОСОБА_6 , на городі на території вказаного домоволодіння, вилив з каністри на землю керосин, що його розлютило та він почав сварити ОСОБА_6 . Під час сварки він ОСОБА_6 , наніс декілька ударів шкіряним ременем в область тулубу. Спричинення тілесних ушкоджень в область голови пояснив, що умисно удари не наносив але потерпілий ОСОБА_6 , опирався та викручувався, угинався від ударів, тому він не виключає що удар міг бути нанесений в область голови. Законний представник потерпілого ОСОБА_5 , стояла позаду нього з сином ОСОБА_7 , та спостерігали за тим, що відбувалось. Пояснивши що його дії були направлені на виховання ОСОБА_6 , оскільки мати вихованням не займається та хоче віддати потерпілого ОСОБА_6 , у інтернат. Також суду пояснив що він визнає та розуміє, що фізичний вплив на дитину не є методом виховання але на той час не бачив іншого виходу. Обвинувачений також зазначив, що не є рідним батьком потерпілого ОСОБА_6 . Із ОСОБА_5 , розлучений, з ОСОБА_5 , має сумісного старшого сина ОСОБА_8 . Після розлучення діти залишились з матір'ю. Є рішення суду про виключення його із запису про батьківство потерпілого ОСОБА_6 , але прізвище у свідоцтві не змінювали та потерпілий називає його батьком. Законний представник потерпілого ОСОБА_5 , не займається вихованням потерпілого ОСОБА_6 , не надає йому належних умов для життя та не забезпечує належним харчуванням.
Допитаний в суді законний представник потерпілого ОСОБА_5 , показала, що почула сварку та побачила як обвинувачений витяг із під ліжка потерпілого та бив шкіряним ременем, щодо ушкоджень голови вважає що це в наслідок попадання по голові пряжкою, але вона в сварку не стала втручатись тому що у обвинуваченого не стабільна психіка та він погано відноситься до потерпілого ОСОБА_6 . З тих підстав, що коли вона була вагітна потерпілим ОСОБА_6 , обвинувачений наполягав на пририванні вагітності. Після того як обвинувачений перестав наносити удари вона тихенько увела потерпілого в ванну щоб змити кров. Потім разом із потерпілим пішла до сусідів.
Допитаний в суді потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що грався на подвір'ї побачив каністру, подумав що це грязна вода та вилив, коли обвинувачений побачив це почав сваритись, на що він сховався під кровать, тому що вже був випадок коли батько сварився та шукав його з ременем але не знайшов. Обвинувачений витяг його з під ліжка та почав бити ременем, пряжкою від якої попав по голові. Мати Мирофанова ВА побачивши це вихопила його та відвела до ванної змити кров з голови. Після цих подій болить голова. Раніше обвинувачений не застосовував до нього фізичного насилля але сварив
Психолог ОСОБА_9 , надала письмові пояснення в яких зазначила наступне, що після проведення психодіагностичної бесіди з малолітнім потерпілим ОСОБА_6 , встановила наступне. Потерпілий ОСОБА_6 , має низький рівень внутрішньої агресії, її причиною можуть бути внутрішньо сімейні відносини. В бесіді потерпілий малолітній ОСОБА_6 , проявив себе як спокійний, врівноважена дитина. Із задоволенням підтримував розмову, що дає підстави вважати відсутність тривожності. Потерпілий ОСОБА_6 , відповідав на поставлені питання без зволікань, що свідчить про те що він відповідав та розповідав дійсно про ті обставини які мали місце. З боку батьків (обвинуваченого та законного представника потерпілого) щодо впливу відповідей потерпілого ОСОБА_6 , не вбачається. Також пояснила що психологічний рівень дитини відповідає його віку.
Допитаний в суді свідок ОСОБА_7 пояснив, що він є сином обвинуваченого та законного представника потерпілого, подія відбувалась після обіду, коли він повернувся із навчання батько взяв ремінь, та ударив потерпілого ОСОБА_6 , по м'яким тканинах, по голові не бив, він це бачив. Потерпілий ОСОБА_6 , краде в нього та матері кошти, мати не дозволяє втручатись йому та обвинуваченому у виховання потерпілого. Законний представник потерпілого не надає належного догляду потерпілому, він живе в неналежних умовах та неналежно харчується.
Згідно висновку судово-медичного експерта № 2158е від 19.06.2014 року, тілесні ушкодження у вигляді саден в правій лобно-скроневій області та синця на зовнішній поверхні правого стегна на межі середньої та нижньої третини, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. Термін їх спричинення може відповідати терміну на який вказує потерпілий, що також підтверджує вину та вірну кваліфікацію інкримінованого органами досудового слідства кримінального правопорушення обвинуваченому ОСОБА_10 , передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Згідно вимог ч.1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному , повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності , а сукупність зібраних доказів - точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність, чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Згідно ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Покази потерпілого, законного представника потерпілого, обвинуваченого, в сукупності з показами свідків, підтверджують вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбаченого ч.1ст.125 КК України.
Оцінюючи в сукупності всі досліджені докази, суд вважає встановленим, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 , слід кваліфікувати за ч.1 ст. 125КК України, які виразились у заподіянні легкого тілесного ушкодження.
Вирішуючи питання щодо правильності кваліфікації дій підсудного, з врахуванням того що суд розглядає справу лише в межах пред'явленого обвинувачення, суд вважає таку кваліфікацію дій обвинуваченого правильною.
Обираючи міру покарання, суд враховує, загальні засади призначення покарання передбачені ст. 65 КК України, в тому числі межі санкцій за ч 1 ст 125 КК України, який віднесено до категорії злочинів невеликої тяжкості.
Судом враховуються дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , що він раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, розлучений, має на утриманні сина ОСОБА_7 , по місцю проживання та роботи характеризується позитивно.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , що передбачено ст.66 КК України, є щіре каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , що передбачено ст.67 КК України, судом не встановлено.
Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 , покарання у виді громадських робіт.
Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , та запобігання вчинення ним нових злочинів.
Цивільний позов заявлено не було.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України і призначити йому покарання у виді 200 годин громадських робіт.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, законному представнику потерпілого та прокурору.
Суддя ОСОБА_1