Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 310
Іменем України
28.11.2006
Справа №2-10/13556-2006
Запозовом - Державного підприємства “Кримське республіканське протизсувне управління», м. Сімферополь (юридична адреса: 95000, м. Сімферополь, вул. Київська, 81; поштова адреса: 98600, м. Ялта, вул. Горького, 30)
До відповідача - Товариства спортсменів риболовів-любителів “Кара-Даг», смт. Коктебель, м. Феодосія (98100, м. Феодосія, смт. Коктебель, вул. Набережна, 12, причал 210).
Про стягнення 55 083, 84 грн.
Суддя С. Я. Тітков
Від позивача - Лехіна А.В. - юрисконсульт, довіреність № 44 від 17.01.2006 р., постійна.
Від відповідача - не зявився
Суть справи: Розглядається позов про стягнення заборгованості по розрахунках у сумі 55083,84 грн.
У ході розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог і просить стягнути заборгованість по розрахунках за ІІ півріччя 2003 р. - 18 днів ІІІ кварталу 2006 р. в сумі 29778,62 грн.
Представник позивача підтримав позов в об'ємі уточнених позовних вимог.
Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив. Вимоги суду, викладені в ухвалі від 14.11.2006 р. не виконав.
Справа розглядається за наявними в неї матеріалами, відповідно ст. 75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд -
29.12.2000 р. сторони уклали між собою договір № 32 користування берегоукріплюючими і пляжними спорудами строком на 1 рік. Споруди розташовані в прибережній частині Коктебельської бухти протяжністю 150 м.
Оскільки відповідач коштів на капітальний ремонт берегоукріплюючих і протизсувних споруд відповідно до п. 3.2.5 договору позивачу не перерахував, він предявив позов про стягнення заборгованісті у сумі 55083,84 грн. за період з 2001 р. по ІІ квартал 2006 р. включно.
Розрахунок боргу зроблений позивачем відповідно до п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств».
Заперечуючи про позовних вимог представник відповідача посилається на те, що земельна ділянка, на якої розташовані берегоукріплюючі та протизсувні споруди, передана в його користування Коктебельською селищною Радою у встановленому законом порядку; строк договору № 32 від 29.12.2000 р. закінчився і він повинний вважатися припиненим; береукріплюючі та протизсувні споруди повинні бути передані в комунальну власність; ці споруди протягом 5 років содержаться за рахунок товариства спортсменів риболовів - любителів «Кара-Даг».
Крім того, відповідач у відзиві на позов просив застосувати строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України.
В обгрунтування своїх доводів відповідач посилався на лист № 19 від 21.11.2001 р., у яком товариство спортсменів риболовів - любителів «Кара-Даг» відмовилося від продовження договору; на постанову Верховної Ради АР Крим від 21.04.2004 р. № 907-3/04, якої берегоукріплюючі споруди, що належать АР Крим, повинні бути передані в комунальну власність територіальних громад смт. Коктебель і м. Феодосії; на Державний акт на право постійного користування землею II-КМ № 005062, рішення 46 сесії 23 скликання Коктебельської селищної Ради народних депутатів від 22.08.2001 р. № 1632, яким відповідачу під базу риболовів - любителів передано в постійне користування 0,8932 га. прибережної ділянки землі, на якої розташовані споруди, що є предметом договору № 32 від 29.12.2000 р.
14.11.2006 р. позивач уточнив позовні вимоги і просить стягнути заборгованість по розрахункам в сумі 29778,62 грн. за період з ІІІ кварталу 2003 р. по 18 днів ІІІ кварталу 2006 р. включно, тобто з урахуванням строку позовної давності. Заперечуючи проти доводів відповідача позивач посилається на те, що лист про розірвання договору до нього не поступал і відповідач продовжує користуватися берегоукреплюючими спорудами; постанова Верховної Ради АР Крим № 907-3/04 від 21.04.2006 р. не виконується з вини територіальної громади смт. Коктебель і берегоукріплюючи споруди Коктебельської бухти продовжують знаходитися на балансі позивача. Відповідно з умовами договору (п. 3.2.5) відповідач повинен був передавати позивачу кошти на відновлення і капітальний ремонт орендуємого майна згідно з постановою Ради Міністрів АР Крим № 68 від 11.03.1997 р. Постановою передбачено, що розмір коштів на поточне утримання відновлення та капітальний ремонт берегозахісних, протизсувних та пляжних споруд, які знаходяться на балансі протизсувного управління та передані в експлуатацію іншим особам, визначаються виходячи з норм амортизаційних відрахувань. Норми амортизаційних відрахувань у 2003-2006 роках до кожної групи основних фондів визначені підпунктом 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», яким і керується позивач при розрахунку суми позову.
Позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Дійсно, в матеріалах справи є копія листа голови Товариства спортсменів риболовів-любителів “Кара-Даг» Бурлак В.В. № 19 від 21.11.2001 р. (л.с. 74) про те, що договір від 29.12.2000 р. «Про користування берегоукріплюючими і пляжними спорудами» на 2002 рік відповідачем не продовжується.
Однак, доказів того, що ДП “Кримське республіканське протизсувне управління» получило цей лист не має.
Ухвалами від 03.10.2006 р., від 31.10.2006 р., від 14.11.2006 р. суд зобовязав відповідача представити доказ получення позивачем листа № 19 від 21.11.2001 р., а також інші документи, що підтверджують розірвання договору № 32 від 26.12.2000 р.
Однак, таких доказів суду не представлено.
Відповідно до п. 7.5 договору № 32 від 26.12.2000 р., якщо ні одна із сторін за два місяця до закінчення строку дій договору не заявить письмово про бажання розірвати договір, він вважається продовженим на той же строк і на таких же умовах.
Те, що договір між сторонами продовжувався щорічно підтверджується тим, що відповідач продовжує користуватися берегоукріплюючими спорудами, переданими йому по акту від 29.12.2000 р. (л.с. 12), які позивачу до наступного часу не повернені.
Крім того, із листування сторін вбачається, що позивач продовжував вважати договір дійсним, направляв відповідачу рахунки на сплату капітального ремонту і відновлення берегоукріплюючих споруд, тільки 18.07.2006 р. у листі за № 1522 заявив про розірвання договору.
Постанова Верховної Ради АР Крим від 21.04.2004 р. № 907-3/04 не виконано і берегоукріплюючи споруди в комунальну власніть не передані.
Відвід земельної ділянки відповідачу, на якому розташовані берегоукріплюючі споруди, не влече за собою змін в правовий статус берегоукріплюючих, протизсувних і пляжних споруд, переданих відповідачу в користування згідно договору № 32 від 29.12.2000 р.
Розрахунок суми позову відповідач не оспорив.
При таких обставинах позов підлягає задоволенню в сумі 29778,62 грн.
При зменшенні позовних вимог держмито не повертається.
За згодою представника позивача у судовому засіданні оголошені тільки вводна і резолютивна частини рішення.
Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України та підписано 15.12.2006 р.
Витрати по оплаті держмита й за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу| України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства спортсменів риболовів-любителів “Кара-Даг», АР Крим, 98100, м. Феодосія, смт. Коктебель, вул. Набережна, 12, причал 210, (банківські реквізити не відомі) на користь Державного підприємства “Кримське республіканське протизсувне управління», юридична адреса: 95000, м. Сімферополь, вул. Київська, 81; поштова адреса: 98600, м. Ялта, вул. Горького, 30, (р/р 26009515430041 в ЯВ № 515 КРФ АКБ Укрсоцбанк, м. Ялта, МФО 324010, ЗКПО 03348324), 29778,62 грн. боргу, 55,14 грн. держмита і 63,72 грн. витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням господарського суду АР Крим законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Тітков С.Я