Справа № 815/4189/14
28 липня 2014 року м.Одеса
У залі судових засідань №29
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Харченко Ю.В.
При секретарі Кипаренко Н.Ю.
За участю представників сторін:
Від позивача: Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області не з'явився. Надіслав до суду клопотання (вхід.№ФП/1184/14 від 25.07.2014р.) про розгляд справи без участі представника Інспекції.
Відповідач: ФОП ОСОБА_1 до суду не з'явилась про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином та своєчасно.
Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по єдиному податку з фізичних осіб у загальному розмірі 2651,62грн.,-
Миколаївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Одеській області звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб у загальному розмірі 2651,62грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 узгодженої сими податкової заборгованості по єдиному податку у загальному розмірі 2651,62грн.
Відповідач у судове засідання 28.07.2014р. не з'явився, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином та своєчасно, у встановленому приписами ст.33 КАС України порядку, а саме шляхом повідомлення за телефоном НОМЕР_2, котрий зазначено у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування, що підтверджується наявною у матеріалах справи Довідкою про неможливість повідомлення сторони від 23.07.2014р., а отже суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю з метою реалізації ним права на судовий захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, якій вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Водночас, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не лише для держави, а й осіб, котрі беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 21 грудня 2006 року у справі "Мороз та інші проти України" зазначив, що розумність строку проваджень повинна оцінюватись у світлі обставин справи та з урахуванням наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявників і відповідних органів державної влади та того, яку важливість для заявників мало питання, що розглядалося.
Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що саме національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2006року справа "Мороз та інші проти України").
Така функція знайшла своє відображення і в Законі України "Про судоустрій і статус суддів", який встановлює обов'язок судді вживати заходи щодо розгляду справи протягом строку, встановленого Законом.
Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної адміністративної справи без участі відповідача - ФОП ОСОБА_1, котра повідомлялась про дату, час та місце судового засідання.
З урахуванням того, що відповідач заперечення на адміністративний позов не надав, справу розглянуто на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного податкового законодавства, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 24.06.2011р. зареєстрована як фізична особа-підприємець, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблено запис №25510000000003472, що підтверджується наявними у матеріалах справи Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, серії ААБ №603085. ФОП ОСОБА_1 знаходиться на податковому обліку в Ширяєвському відділенні Миколаївській ОДПІ ГУ Міндохлдів в Одеській області з 30.06.2011р. за №10720.
Судом встановлено та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, що 11.01.2012р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Ширяєвського відділення Миколаївської МДПІ із заявою №22 про застосування спрощеної системи оподаткування, за результатами розгляду якої податковим органом ФОП ОСОБА_1 видано Свідоцтво серії НОМЕР_3.
В ході розгляду справи судом з'ясовано, що у поданій 11.01.2012р. до контролюючого органу заяві ФОП ОСОБА_1 самостійно обрала ІІ групу оподаткування єдиного податку та ставку оподаткування у розмірі 20% до розмірі мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013рік" від 6 грудня 2012року №5515-VI, мінімальний розмір заробітної плати в місячному розмірі з 1 січня 2013року становить - 1147грн.
Згідно з ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014рік" від 16.01.2014р. №719-VІІ, у 2014році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі становить 1218грн.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач - ФОП ОСОБА_1 щомісяця у період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. повинна була сплачувати єдиний податок з доходів фізичних осіб у сумі 229,40грн., та у січні 2014р. - у сумі 243,60грн.
Також, судом встановлено, що 27.05.2014р. головним державним інспектором Ширяєвського відділення Миколаївської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.76 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 по єдиному податку з фізичних осіб, за результатами якої складено Акт №393/1531/НОМЕР_1 від 27.05.2014р. «Про результати перевірки даних щодо порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань», у висновках якого наголошено на тому, що ФОП ОСОБА_1 порушено терміни сплати суми самостійно визначеного грошового зобов'язання, зокрема, за січень 2013р. - у сумі 229,40грн., за квітень 2013р. - у сумі 229,40грн., за липень 2013р. - у сумі 229,40грн., за серпень 2013р. - у сумі 229,40грн., вересень 2013р. - у сумі 229,40грн., за жовтень 2013р. - у сумі 229,40грн., за листопад 2013р. - у сумі 229,40грн., за грудень 2013р. - у сумі 229,40грн., січень 2014р. - у сумі 243,60грн., за що передбачена відповідальність п.122.1 ст.122 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
У зв'язку з чим, на підставі зазначеного Акта перевірки №393/1531/НОМЕР_1 від 27.05.2014р., Ширяєвським відділенням Миколаївської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області 27.05.2014р. винесено податкове повідомлення-рішення №0003391531 щодо визначення суми штрафних (фінансових) санкцій по єдиному податку з фізичних осіб у загальному розмірі 1039,40грн., котре 29.05.2014р. було надіслано на адресу ФОП ОСОБА_1, однак у зв'язку з неможливістю його вручення відповідачу було повернуте до податкового органу з відповідним поштовим повідомленням з відміткою органу поштового зв'язку «за зазначеною адресою не проживає», про що свідчать наявні у матеріалах справи належним чином засвідчені копії квитанції «Укрпошта» від 29.05.2014р. №7971, конверта, та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Проте, заборгованість по єдиному податку у законодавчо визначеному порядку та строки самостійно ФОП ОСОБА_1 сплачена не була, у зв'язку з чим виникла податкова заборгованість у загальному розмірі 2651,62грн., що, у тому числі, підтверджується наявною у справі відповідною обліковою карткою платника станом на 30.06.2014року.
Відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з пунктами 16.1.3 та 16.1.4 ст.16 означеного Кодексу платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п.п.291.2, 291.4 ст.291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150000 гривень; друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.
Згідно з п.п.293.1 ст.293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Пунктом 295.1 статті 295 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Відповідно до п.300.1 ст.300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Згідно з п.122.1 ст.122 Податкового кодексу України несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.
Згідно п.п.14.1.175 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Також, згідно з п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Так, Ширяєвське відділення Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, було надіслано податкову вимогу №138-15 від 04.10.2013р. на суму 455,02грн., про що свідчить наявний у матеріалах справи фіскальний чек «Укрпошта».
Разом з тим, відповідних належних доказів на підтвердження сплати відповідачем, визначеної означеною податковою вимогою суми податкового боргу, чи її оскарження, суду не надано.
Таким чином, як вбачається з наявної у матеріалах справи облікової картки платника податків станом на 30.06.2014р., яка ведеться в органах державної податкової служби згідно з Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013р. №765, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04 лютого 2014р. за №217/24994, за ФОП ОСОБА_1, рахується заборгованість по єдиному податку у загальному розмірі 2651,62грн.
Відповідно до п.п.95.1, 95.2 ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно зі ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному податковому законодавству, отже підлягають задоволенню повністю зі стягненням з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості по єдиному податку у загальному розмірі 2651,62грн.
Керуючись ч.4 ст.122, ч.ч.4,6 ст.128, ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1.Адміністративний позов Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по єдиному податку у загальному розмірі 2651,62грн., задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), до Державного бюджету України (р/р 31517970700515, код платежу 18050400, одержувач УДКСУ в Ширяєвському районі Одеської області, код 37977060, банк одержувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011) заборгованість по єдиному податку у загальному розмірі 2651(дві тисячі шістсот п'ятдесят одна)грн. 62коп.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.
Суддя Харченко Ю.В.