Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"29" липня 2014 р. Справа № 911/3165/14
Суддя Саванчук С.О., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна",
04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист",
95034, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 81, кім. 225
2) ОСОБА_2,
95000, АДРЕСА_1
про стягнення 154 729,60 грн.
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява від 03.06.2014 (вх. № 2936/14 від 08.07.2014) Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист" (далі - відповідач 1) та ОСОБА_2 (далі - відповідач 2) про стягнення 154 729,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем 1 та відповідачем 2 як солідарними боржниками грошових зобов'язань за договором про фінансовий лізинг від 14.01.2011 № 00002614.
Частиною 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з: приватизацією державного та комунального майна, в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації, а також спори зі справ, що виникають з корпоративних відносин. З огляду на приписи частини 2 статті 1 та статті 12 Господарського процесуального кодексу України зазначені справи підвідомчі господарським судам і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
З матеріалів позовної заяви від 06.06.2014 вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" заявлена позовна вимога про солідарне стягнення заборгованості з відповідача 1, який є стороною в судовому процесі в розумінні статей 1, 21 Господарського процесуального кодексу України, та з відповідача 2, який є фізичною особою та не підпадає під суб'єктний склад учасників господарського процесу. Доказів на підтвердження того факту, що громадянин ОСОБА_2 в установленому законом порядку набув статусу суб'єкта підприємницької діяльності суду не надано.
Згідно з частиною 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України, в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Відповідно до частини 3 статті 58 Господарського процесуального кодексу України, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Тому, в разі подання позову, в якому такі вимоги об'єднано, господарський суд приймає позовну заяву в частині вимог, що підлягають розглядові господарськими судами, а в іншій частині, з посиланням на пункт 1 частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України, - відмовляє у прийнятті позовної заяви.
У зв'язку з тим, що позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення заборгованості за договором до двох солідарних відповідачів, у суду відсутні правові підстави прийняти позовну заяву в частині вимог, які заявлені до відповідача 1 та відмовити у прийнятті позовної заяви в частині позовних вимог, що заявлені до відповідача 2, виходячи із правової природи солідарного зобов'язання, яка визначена Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання.
Частиною 1 статті 542 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відтак, вказана позовна заява не може бути прийнята до розгляду господарським судом, оскільки вона не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України, а саме: позивачем порушено правила об'єднання вимог та об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог, сумісний розгляд яких є неможливим.
Окрім того, ухвалою господарського суду Київської області від 20.06.2014 № 911/2359/14, від 09.07.2014 № 911/2808/14 повернено позовну заяву Товариству з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" з тих самих підстав.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено два випадки, коли суддя зобов'язаний повернути позовну заяву без розгляду, а саме :
- у випадку, якщо порушено правила об'єднання вимог;
- у випадку, якщо в одній позовній заяві об'єднано кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
З урахуванням наведеного, сумісний розгляд вимог, що заявлені в позовній заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", є неможливим, у зв'язку з тим, що вони підлягають розгляду за правилами різних судочинств та не можуть бути об'єднані в одне провадження.
З урахуванням вище викладеного та у зв'язку з відсутністю у суду можливості виходити за межі заявлених позовних вимог та відмовити у прийнятті позовної заяви в частині, оскільки позивач визначив зобов'язання відповідачів як солідарне, суд дійшов висновку, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" і додані до неї документи підлягають поверненню заявнику без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
При вирішенні вказаного питання судом враховано правову позицію, що викладена у підпунктах 3.1., 3.2. пункту 3., пункті 14. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам".
Крім того, суд звертає увагу позивача, що згідно з частинами 1-2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
При вирішенні питання відповідності копій документів, що додані до позовної заяви, судом враховано правову позицію, що викладено в абзацах 2, 4, 5 підпункту 2.2. пункту 2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 стосовно того, що копії, які видаються підприємствами, установами, організаціями мають бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлення документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55. У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам, вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору. Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).
Судом встановлено, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" від 06.06.2014 подана з порушенням вимог пункту 4 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, додані позивачем до позовної заяви копії документів не засвідчені належним чином, а тому не можуть вважатись доказами, що підтверджують обставини, що викладені в позовній заяві.
При вирішенні питання про повернення позовної заяви судом враховано правову позицію, що викладена у підпункті 3.5. пункту 3. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 стосовно того, що недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.
Стосовно тверджень позовної заяви щодо правильності визначення підсудності даного спору, з посиланням на Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", з огляду на те, що місцезнаходження відповідачів Автономна Республіка Крим, суд звертає увагу позивача, що вказане питання не викликає сумнівів, неправильним є визначення підвідомчості справи у частині вимог до відповідача 2.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Враховуючи наведене та керуючись пунктом 4 частини 1 статті 57, статтею 58, пунктом 5 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", суд -
Позовну заяву повернути заявнику без розгляду.
Суддя С.О. Саванчук