30 липня 2014 р. Справа № 903/638/14
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна
за участю представників сторін:
від позивача: Кузьменко С.М. (представник за дов. № б/н від 01.06.2014 р.)
від відповідача: Андрущак І.П. (представник за дов. №2112/15/2.14)
Суханова Т.А. (представник за дов. № 2258/15/2.14 від16.07.2014 р.)
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (Головного управління Державного казначейства України у Волинській області) - Ольхова А.В. (представник за дов. №15-04/5-30 від 02.01.2014 р. )
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛАТАНМЕД" до управління охорони здоров'я Волинської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державного казначейства України у Волинській області про стягнення 6 104 264,39 грн.
В судовому засіданні 30.07.2014 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІЛАТАНМЕД" звернулося в суд з позовом до управління охорони здоров'я Волинської обласної державної адміністрації про стягнення 6 054 754,80 грн.
Позов мотивувало тим, що 15.10.2012 р. та 03.12.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ІЛАТАНМЕД" та управлінням охорони здоров'я Волинської обласної державної адміністрації укладенні договори:
- 15.09.2012 р. №1 про закупівлю товарів за державні кошти відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю "ІЛАТАНМЕД" (позивач) зобов'язався поставити управлінню охорони здоров'я Волинської обласної державної адміністрації (відповідачу) у 2012 р. товари в асортименті, кількості та за цінами, що зазначені у специфікації (додаток №1) до договору, що додається до цього договору і є невід'ємною його частиною, в свою чергу відповідач повинен оплатити такі товари. Відповідно до специфікації до договору позивач зобов'язався поставити відповідачу два автомобілі «Реанімаційні» класу С на базі автомобіля Ford Transit загальною вартістю 1 700 000,00 грн. Позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною № СФ-000157 від 10.12.2012 р., довіреність від 07.12.2012 р., а також актами здавання-приймання автомобілі від 10.12.2012 р. Відповідач повинен був розрахуватись протягом 30 календарних днів з моменту прийому-передачі товару, однак взятих на себе зобов'язань не виконав.
- 03.12.2013 р. №2/47 про закупівлю товарів за державні кошти відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю "ІЛАТАНМЕД" (позивач) зобов'язався поставити управлінню охорони здоров'я Волинської обласної державної адміністрації (відповідачу) товари в асортименті, кількості та за цінами, що зазначені у специфікації (додаток №1) до договору, що додається до цього договору і є невід'ємною його частиною, в свою чергу відповідач повинен оплатити такі товари. Відповідно до специфікації до договору позивач зобов'язався поставити відповідачу п'ять автомобілів швидкої медичної допомоги типу В Ford Transit загальною вартістю 3 250 000,00 грн. Позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №№ СФ-000185 та СФ-000195 від 12.12.2012 р., довіреність №62 від 18.12.2012 р., а також актами здавання-приймання автомобілі від 19.12.2012 р. Відповідач повинен був розрахуватись протягом 30 календарних днів з моменту прийому-передачі товару, однак взятих на себе зобов'язань не виконав.
Беручи до уваги викладене, товариство з обмеженою відповідальністю "ІЛАТАНМЕД" просило суд стягнути з управління охорони здоров'я Волинської обласної державної адміністрації 6 054 754,80 грн. за договорами:
- за договором №1 від 15.10.2012 р. складає: 2 080 939,73 грн. з них 1 700 000,00 грн. заборгованість за зобов'язаннями, 180 200,00 грн. втрати від інфляції, 75 032,88 грн. проценти від простроченої суми, 125 706,85 грн. пеня за порушення грошового зобов'язання.
- за договором № 2/47 від 03.12.2012 р. складає: 3 973 815,07 грн. з них 3 250 000,00 грн. заборгованість за зобов'язаннями, 344 500,00 грн. втрати від інфляції, 139 171,23 грн. проценти від простроченої суми, 240 143,84 грн. пеня за порушення грошового зобов'язання.
Ухвалою господарського суду від 04.07.2014 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.
16.07.2014 р. позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог. Суд прийняв подану заяву, а тому має місце нова ціна позову, а саме:
- за договором №1 від 15.10.2012 р. складає: 2 100 175,00 грн. з них 1 700 000,00 грн. заборгованість за зобов'язаннями, 197 200,00 грн. втрати від інфляції, 77 268,49 грн. проценти від простроченої суми, 125 706,85 грн. пеня за порушення грошового зобов'язання.
- за договором № 2/47 від 03.12.2012 р. складає: 4 004 089,05 грн. з них 3 250 000,00 грн. заборгованості за зобов'язанням, 370 500,00 грн. втрати від інфляції, 143 445,21 грн. проценти від простроченої суми, 240 143,84 грн. пеня за порушення грошового зобов'язання.
16.07.2014 р. у зв'язку із залучення до участі в справі третьої особи ухвалою суду було відкладено розгляд справи.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтрима в з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог. Через канцелярію суду подав заперечення на пояснення відповідача, а також на виконання вимог ухвали суд подав: докази надіслання позовної заяви з додатками на адресу третьої особи.
Представники відповідача позов визнали частково на суму основного боргу в розмірі 4 950 000,00 грн. в решті позовних вимог просили відмовити.
Представник Головного управління Державного казначейства України у Волинській області подала письмові пояснення.
Заслухавши пояснення представників сторін та представника третьої особи, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "ІЛАТАНМЕД" та управлінням охорони здоров'я Волинської обласної державної адміністрації укладенні договори про закупівлю товарів за державні кошти № 1 від 15.10.2012 р. та № 2/47 від 03.12.2012 р. (а.с.15-17, 32-34).
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договорів від № 1 від 15.10.2012 р. та № 2/47 від 03.12.2012 р.
Відповідно до п.1.1. (договорів № 1 від 15.10.2012 р. та № 2/47 від 03.12.2012 р.) учасник зобов'язується у 2012 р. поставити замовникові товар в асортименті, кількості та за цінами, що зазначені у специфікації, що додається до цього договору і є невід'ємною його частиною, а замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Між цими ж сторонами були підписані додатки до договору (специфікаці) про закупівлю товарів:
- від 15.10.2012 р., яким було погоджено кількість, ціну та загальну вартість товару, яка складає 1 700 000,00 грн. (а.с.18). Дана ціна договору також визначена в п.3.1. договору;
- від 03.12.2012 р., яким було погоджено кількість, ціну та загальну вартість товару, яка складає 3 250 000,00 грн. (а.с.35). Дана ціна договору також визначена в п.3.1. договору;
Строк поставки товарів за договором №1 від 15.10.2012 р. жовтень-грудень 2012 р. п.5.1. договору (а.с.16).
Строк поставки товарів за договором №2/47 від 03.12.2012 р. грудень 2012 р. п.5.1. договору (а.с.33).
На виконання умов договору №1 від 15.10.2012 р. позивач 10.12.2012 р. поставив відповідачу товар відповідно до специфікації, що підтверджується видатковою накладною №СФ-000157 від 10.12.2012 р., довіреністю на отримання товару від 07.12.2012 р., актами здавання-приймання автомобілів від 10.12.2012 р. та рахунком-фактури № СФ-000140 від 10.12.2012 р. на загальну суму 1 700 000,00 грн. (а.с.19-30).
На виконання умов договору №2/47 від 03.12.2012 р. позивач поставив відповідачу товар відповідно до специфікації, що підтверджується видатковими накладними № СФ-000185 від 27.12.2012 р. на загальну суму 1 950 000,00 грн. та №СФ-000195 від 27.12.2012 р. на загальну суму 1 300 000,00 грн., довіреністю на отримання товару №62 від18.12.2012 р. актами здавання-приймання автомобілів від 19.12.2012 р. та рахунком-фактури № СФ-000153 від 19.12.2012 р. на загальну суму 3 250 000,00 грн.(а.с.36-55).
Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договорами від 15.10.12 р. та 03.12.2012 р. і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі Головного управління Державного казначейства України у Волинській області.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 ст. 218 ГК України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати поставленого та прийнятого товару.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню в сумі 4 950 000,00 грн.
Відповідно до п.7.1. у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом та цим договором. У випадку несвоєчасної оплати товару замовник сплачує учаснику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день затримки (п.7.3. договору).
Позивач нарахував відповідачу пеню за договором №1 від 15.10.2012 р. за період з 10.01.2013 р. - 09.06.2013 р. та 10.06.2013 р. - 10.07.2014 р., що складає 125 706, 85 грн. Період нарахування та розмір судом перевірені.
Позивач нарахував відповідачу пеню за договором № 2/47 від 03.12.2012 р. за період з 27.01.2013 р. - 09.06.2013 р., 10.06.2013 р. - 27.07.2013 р., що складає 240 143,84 грн.
Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що позивач не вірно розрахував дану суму, а саме період нарахування у зв'язку з чим, розмір перерахованої пені становить 238 808,22 грн., отже в стягненні 1 335,62 грн. слід відмовити.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (ст. 625 ЦК України).
За неналежне виконання грошових зобов'язань позивач нарахував відповідачу за договором №1 від 15.10.2012 р. 3% річних в сумі 77 268,49 грн. та 197 200,00 грн. інфляційних оскільки, дані суми судом перевірені, а тому вони підставні та підлягають до стягнення з відповідача в повному обсязі.
За неналежне виконання грошових зобов'язань позивач нарахував відповідачу за договором № 2/47 від 03.12.2012 р. 3% річних в сумі 143 445,21 грн.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що позивач не вірно розрахував дану суму, а саме за період нарахування розмір перерахованої суми становить 143 178,08 грн. отже в стягненні 267,13 грн. слід відмовити.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.
При вирішенні питання щодо зменшення стягнення пені, суд виходить з того, що згідно п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
При вирішенні питання щодо зменшення стягнення пені, суд виходить з того, що згідно п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Отже, зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки(пені), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).
Отже, зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки(пені), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Судом взято до уваги пояснення представників відповідача в яких просить відмовити в нарахуванні штрафних санкцій в тому числі пені, посилаючись на те, що у відповідача не було коштів на рахунку, для погашення заборгованості та неодноразово були зроблені намагання для добровільного погашення заборгованості, а саме за ініціативи начальника управління охорони здоров'я облдержадміністрації було надіслано лист за підписом голови облдержадміністрації від 05.04.2013 р. №2025/26/2.13 до Міністерства фінансів України з проханням внести зміни до ЗУ «Про державний бюджет України на 2013 р.» та виділити з бюджету області додаткові кошти на проведення розрахунків за фактично поставлені у 2012 р. товари та медичне обладнання.
Також в матеріалах справи є лист Міністерства охорони здоров'я України від 04.07.2014 р. №10.03.67/18585 в якому зазначається, що у зв'язку із постійними затримками з оплати платіжних доручень та невиконанням фінансових зобов'язань по укладених договорах територіальними органами Державної казначейської служби України в закладах охорони здоров'я України утворилась кредиторська заборгованість перед постачальниками за поставленні у 2012 р. та 2013 р. товари та послуги на загальну сум 200 000 000 грн. (а.с.159).
Суд враховує, важкий фінансовий стан відповідача, а також відсутність коштів на рахунку, що спричинило виникнення заборгованості, що підтверджується матеріалами справи, тому суд приходить до висновку, що розмір пені необхідно зменшити на 50%, тобто з 364 515,07 грн., яку просить стягнути позивач з відповідача на суму 182 257,54 грн., стягнувши з відповідача на користь позивача 182 257,54 грн. пені.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, враховуючи виконання позивачем своїх зобов'язань та не проведення при цьому належних розрахунків відповідачем, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених вимог, в сумі 73 080,00 грн. згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.
Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України та на підставі ст.ст. 173,174, Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 626, 627, 629 Цивільного кодексу України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з управління охорони здоров'я Волинської обласної державної адміністрації (вул. Степана Бандери, 5, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 23254447) на на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛАТАНМЕД" (Київська область, Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Оксамитова, 9, код ЄДРПОУ 34494612) 5 920 404 (п'ять мільйонів дев'ятсот двадцять тисяч чотириста чотири грн.) 11 коп. з них: 4 950 000,00 грн. основного боргу, 567 700,00 грн. інфляційних втрат 220 446,57 грн. 182 257,54 грн. пені та витрати по сплаті судового збору в розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень грн.) 00 коп.
В стягненні пенні в розмірі 183 393,15 грн. та 3% річних в сумі 267,13 грн. відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.
Повне рішення складено
та підписано 31.07.2014 р.
Суддя І. О. Гарбар