Справа № 369/3909/14-ц Головуючий у І інстанції Усатов Д.Д.
Провадження № 22-ц/780/4156/14 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є.М.
Категорія 19 30.07.2014
Іменем України
30 липня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді: Суханової Є. М.,
суддів: Данілова О. М., Мережко М.В.,
при секретарі: Франюк Т. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Апеляційного суду Київської області матеріали цивільної справи з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 квітня 2014 року по справі за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання договору недійсним, -
В квітні 2014 р. ОСОБА_3 звернулася до Києво-Святошинського районного суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання договору недійсним.
24.04.2014 року позивач ОСОБА_3 разом з позовом подала до суду заяву про забезпечення позову, посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
У зв'язку з цим, просила суд забезпечити позов, шляхом накладення арешту на гараж АДРЕСА_1, який на підставі договору купівлі-продажу від 11.11.2011 р. належить на праві власності ОСОБА_2, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Сторони у судове засідання не з'явились, про день, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, їх неявка не перешкоджає розгляду заяви. У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції визнав, що заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову слід задовольнити та ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 квітня 2014 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову - задоволено.
Накладено арешт на нерухоме майно, гараж АДРЕСА_1, який на підставі договору купівлі-продажу від 11.11.2011 р. належить на праві власності ОСОБА_2.
Не погодившись з висновками наведеними в ухвалі суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та ухвалити по справі нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про накладання арешту на майно.
Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона не обґрунтована та задоволенню не підлягає.
В своїй апеляційній скарзі, апелянт посилається на наступні обставини та зазначив, що суд першої інстанції, при постановленій оскаржуваної ухвали не прийняв до уваги ту обставину, що апелянт - гр. ОСОБА_2, являється власником гаражу АДРЕСА_1 та не є відповідачем у справі № 369/3909/14-ц.
З наведеного вище, апелянт вважає, що суд першої інстанції при постановлені оскаржуваної ухвали, порушив вимоги ст. 19 Конституції України та положення п ч. 1 ст. 152 ЦПК України, так як вийшов за межі своїх владних повноважень, визначених ЦПК України.
Натомість, така позиція апелянта спростовується матеріалами справи та доказами, надані сторонами.
Так, згідно з вимогами ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно з рішенням Києво-Святошинського районного суду від 18 грудня 2012 року, яке набрало законної сили, право власності на спірний авто гараж визнано за ОСОБА_3 (а.с. 23-25).
Згідно з договором купівлі-продажу від 11.11.2011 року, який був укладений між ОСОБА_4 та апелянтом - ОСОБА_2, останній купив спірний гаражний бокс.
Позовними вимогами ОСОБА_3, за даним позовом, є визнання зазначеного вище договору купівлі-продажу від 11.11.2011 року недійсним.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що предметом спору є договір купівлі-продажу гаража, на який позивачка просила суд першої інстанції накласти арешт.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України за заявою особи, яка бере участь у справі, суд може вжити заходи забезпечення позову, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, шляхом накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Суд першої інстанції, застосувавши вимоги зазначенного законодавства, жодним чином не порушив прав апелянта чи охоронюваних законом, його інтересів.
Апеляційна скарга не обґрунтована та задоволенню не підлягає.
Підстав для скасування ухвали місцевого суду, передбачених вимогами ч. 3 ст. 312 ЦПК України, не встановлено.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 293, 303, 304, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бут оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: