м. Вінниця
24 липня 2014 р. Справа № 802/2619/14-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Мультян Марини Бондівни,
за участі секретаря судового засідання: Щербацької Ольги Сергіївни
предстаників сторін:
позивача: Бурки В.Р.- представник на підставі довіреності
відповідача: Зотової Л.П.- представник на підставі довіреності
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Ямпільський маслосирзавод"
до:Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Ямпільський маслосирзавод" (далі - ТОВ "Ямпільський маслосирзавод") до Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Могилів-Подільська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки № 469/2201/00444582 від 05 червня 2014 року та відповідно, із прийнятим податковим повідомленням-рішенням № 0001492200 від 24 червня 2014 року та просить його скасувати.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечувала та просила відмовити у його задоволенні.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ямпільський маслосирзавод" зареєстроване в Ямпільській районній державній адміністрації 25 листопада 1996 року. На податковий облік в органах державної податкової служби товариство з обмеженою відповідальністю "Ямпільський маслосирзавод" взято 25 листопада 1996 року, станом на 05 червня 214 року перебуває на обліку в Могилів-Подільській об'єднаній державній податковій інспекції (Ямпільське відділення).
На підставі наказу № 402 від 09 квітня 2014 року виданого Могилів-Подільською ОДПІ у Вінницькій області Ткачук Аллою Анатоліївною головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового аудиту Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, інспектором податкової служби І рангу та на підставі п.п. 78.1.4, п. 78.1 ст. 78, 79 Податкового кодексу України проведено невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Ямпільський маслосирзавод" з питань фінансово-господарських відносин з приватним підприємством "Женевьєва" за період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2012 року.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 469/2201/00444582 від 05 червня 2014 року висновками якого встановлено порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України № 2755-ІV від 02 грудня 2010 року у результаті чого занижено податок на додану вартість по декларації № 1 за перевіряємий період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2012 року всього у загальній сумі 46667 грн., в т.ч. за січень 2012 року в сумі 46667 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки 24 червня 2014 року Могилів-Подільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення №0001492200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 70000 грн.50 коп. в тому числі за основним платежем на суму 46667 грн. та за штрафними санкціями 23333 грн. 50 коп.
Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Конституції України, Податкового Кодексу України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. При цьому, юридична відповідальність особи, згідно із статтею 61 Конституції України, має індивідуальний характер.
Для цілей оподаткування, згідно п.44.1 ст. 44 ПК України, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.
В силу ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно п. п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно із п. 198.2. статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).
Згідно до п.п.200.1, 200.2 та 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Разом з тим, згідно з п.201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).
Правовий аналіз наведеного нормативного положення свідчить про те, що право платника податків на податковий кредит виникає у випадку підтвердження господарських операцій податковими накладними чи іншими первинними документами.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Ямпільський маслосирзавод" подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень-березень 2012 року та додатків 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", реєстру виданих та отриманих податкових накладних, встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Ямпільський маслосирзавод" податкові накладні № 101 від 10 січня 2012 року, № 102 від 12 січня 2012 року, 103 від 16 січня 2012 року, 104 від 18 січня 2012 року, 3 105 від 24 січня 2012 року, № 106 від 27 січня 2012 року та № 107 від 30 січня 2012 року було включено до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість (спеціальний режим оподаткування переробного підприємства) за січень 2012 року.
Обґрунтовуючи висновки акту перевірки позивача щодо його операцій з ПП "Женевьєва" податковий орган у зв'язку з не підтвердженням у ПП "Женевьєва" об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з придбання товарів, відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з реалізації товарів безпідставно сформувало податковий кредит за період січень 2012 року від контрагента-постачальника ПП "Женевьєва". Окрім того, податковий орган послався на акт №421/22-417/37093017 від 26 вересня 2012 року "Про результати документальної невиїзної перевірки приватного підприємства "Женевьєва" та на довідку про відсутність за місцезнаходженням ПП "Женевьєва".
Суд не погоджується з висновками податкового органу викладеними в акті перевірки з огляду на наступне.
Оцінюючи взаємовідносини позивача з ПП "Женевьєва" суд виходить із того, що в межах дослідження питання про правомірність формування податкового кредиту, визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, варто враховувати наявність, по-перше, договір на надання певних послуг, по-друге, відповідних документів на підтвердження виконання таких договорів та зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю підприємства, по-третє, податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.
Суд, досліджуючи взаємовідносини позивача з ПП "Женевьєва", встановив наступні факти, які свідчать про реальність господарських операцій між ними.
01 грудня 2012 року приватне підприємство "Женевьєва" (Постачальник) з однієї сторони і товариство з обмеженою відповідальністю "Ямпільський маслосирзавод" (Покупець) з іншої сторони уклали договір поставки № 01/12-2 (а.с. 22).
Відповідно до п.п. 1.1. даного договору Постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки у власність Покупцю товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар і своєчасно оплатити його на умовах даного договору. Предметом поставки являються сепаратори для обробки молока та станки для господарських потреб підприємства згідно замовлень Покупця.
Постачання товару проводиться протягом дії даного договору окремими партіями (п.п. 2.1 договору). Товар, що поставляється по якості повинен відповідати вимогам діючих на Україні стандартів та технічним умовам. Приймання товару по кількості і якості здійснюється сторонами в порядку, встановленому діючим законодавством. Покупець набуває права власності на товар з моменту його прийняття. Датою поставки товару вважається дата накладної по відвантаженню (п.п. 2.3-2.4 договору).
Підпунктом 2.6 договору визначено, що оплата за отриманий товар проводиться у повному обсязі, у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Покупець зобов'язується оплатити товар до 31 грудня 2012 року.
Статтею 719 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
На виконання умов зазначеного вище договору, до перевірки та до матеріалів справи долучено видаткові накладні: № 101 від 10 січня 2012 року, № 102 від 12 січня 2012 року, № 103 від 16 січня 2012 року, № 104 від 18 січня 2012 року, № 105 від 24 січня 2012 року, № 106 від 27 січня 2012 року та № 107 від 30 січня 2012 року (а.с. 30-33).
податкові накладні:
№ 101 від 10 січня 2012 року, № 102 від 12 січня 2012 року, № 103 від 16 січня 2012 року, № 104 від 18 січня 2012 року, № 105 від 24 січня 2012 року, № 106 від 27 січня 2012 року та № 107 від 30 січня 2012 року (а.с. 23-29).
Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за січень 2012 року.
платіжними дорученнями:
- № 1479 від 19 січня 2012 року на суму 45912 грн. 40 коп. (а.с. 41);
- № 3 від 23 січня 2012 року на суму 97850 грн. 00 коп. (а.с. 42);
- № 4 від 24 січня 2012 року на суму 95620 грн. 00 коп. (а.с. 43);
- № 25 від 16 лютого 2012 року на суму 28000 грн. 00 коп. (а.с. 44);
Доставку товару від постачальника ПП "Женевьева" до покупця ТОВ "Ямпільський маслосирзавод" здійснював покупець власним транспортом, що підтверджується товарно-транспортними накладними: серії АА б/н від 10 січня 2012 року (а.с.34); серії АА б/н від 12 січня 2012 року (а.с. 35); серії АА б/н від 16 січня 2012 року (а.с. 36); серії АА б/н від 18 січня 2012 року (а.с. 37); серії АА б/н від 24 січня 2012 року (а.с. 38); серії АА б/н від 27 січня 2012 року (а.с. 39); серії АА б/н від 30 січня 2012 року (а.с. 40);
Таким чином, судом дослідженні всі обставини, які підтверджують рух активів в процесі здійснення господарських операцій, реальні зміни майнового стану платника податків, спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарських операцій, зв'язок між фактом придбання товарів, надання послуг та господарською діяльністю позивача. Саме такі обставини слід встановлювати судам з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11.
Крім того, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.
Отже, можливі порушення, допущені одним платником податків (наприклад, контрагентом позивача) у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, у разі фактичного здійснення господарської операції. Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.
Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт надання послуг позивачеві зі сторони його контрагента, зазначеного в акті перевірки, документально підтверджується, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій
Натомість відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також ним не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.
Щодо посилань в акті перевірки на акт № 421/22-417/37093017 від 26 вересня 2012 року, яким встановлено, що господарські операції не містять факту реального здійснення операцій так як у податкового органу відсутня інформація щодо наявності у ПП "Женевьєва" складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення операцій в об'ємах, що декларуються, вбачається проведення транзитних фінансових потоків спрямованих на здійснення операцій для надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання та на довідку про відсутність за місцезнаходженням ПП "Женевьєва", суд зазначає наступне.
Так, судом оглянуто витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого приватне підприємство "Женевьєва" знаходиться за адресою: вулиця Серіковська, 1, м. Харків, Харківська область. В наданому витязі не міститься записів про відсутність підприємства за юридичною адресою.
Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Положенням частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Щодо посилань на акт № 421/22-417/37093017 від 26 вересня 2012 року про неможливість проведення перевірки щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, платниками податків то в силу приписів Податкового кодексу України не являється актом перевірки, а лише в рамках проведення перевірки конкретного суб'єкта господарювання може зафіксувати факт неможливості отримання підтвердження або спростування певних юридичних фактів.
Надаючи правову оцінку даним доказам, суд виходив з того, що у відповідності до постанови Верховного суду України у справі № 21- 42а-10 від 31 січня 2011 року, не виконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки сам для цієї особи.
Варто відмітити, що податковим законодавством не ставиться в залежність отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування від підтвердження правомірності нарахування сум податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру такого податкового кредиту. Водночас, надані до перевірки та до суду податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, підтверджують правомірність формування податку на додану вартість та спростовують правову позицію податкового органу.
У відповідності до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Поняття "первинного документу" визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Положення ч.1 ст. 9 даного Закону передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, в контексті зазначено судом встановлено, що податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні згідно з договором поставки № 01/12-2 від 01 грудня 2011 року є первинними документами.
При прийнятті рішення, суд бере до уваги правову позицію Вищого адміністративного суду, викладену в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 06 травня 2011 року в якому зазначено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення операції.
Окрім того, постановою Верховного суду України у справі 21-21а10 від 19 листопада 2010 року визначено, що не сплата продавцем або його контрагентом ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не випливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позивачем як під час перевірки, так і під час розгляду даної справи по суті підтверджено факт реальності господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства
З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачами не доведено правомірність оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення №0001492200 від 24 червня 2014 року винесене Могилів-Подільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ямпільський маслосирзавод" судові витрати в розмірі 182 грн. 70 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Мультян Марина Бондівна