Справа № 654/2431/14-ц
Провадження № 2/654/807/2014
14.07.2014 року м. Гола Пристань
Голопристанський районний суд Херсонської області у складі:
головуючої судді - Охтень А.А.,
при секретарі - Томенчук В.М.,
розглянувши у судовому засіданні у приміщенні Голопристанського районного суду Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою пред'являючи свої вимоги про стягнення коштів з ОСОБА_2 та ОСОБА_3. В їхнє обґрунтування зазначає, що 27.11.2013 року апеляційним судом Херсонської області було винесено рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 третя особа - Голо пристанська міська рада про заборону користуватися архітектурною будівлею (фонтаном). Вказаним рішенням було скасовано рішення місцевого суду та задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 В рамках тієї цивільної справи позивачкою були проведені судові витрати на оплату вартості експертизи в сумі 2500 грн. та витрати за отриману правову допомогу в розмірі 600 грн. Питання про їхню компенсацію в порядку ст. 88 ЦПК України апеляційним судом прийнято не було, оскільки були відсутні квитанції про їхню сплату. На теперішній час, позивачка, посилаючись на процесуальні норми, просить стягнути з відповідачів грошову суму в розмірі 3100 грн.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала на підставах викладених в позовній заяві та просила суд їх задовольнити.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, надали суду свої заперечення в яких просять в задоволенні позовних вимог відмовити. Свою позицію обґрунтовують тим, що грошова сума, яку просить стягнути позивачка відноситься до судових витрат в іншій цивільній справі, а тому не може бути предметом розгляду в новій справі.
Заслухавши пояснення позивача, ознайомившись з запереченнями відповідачів, дослідивши та перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку. що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
З матеріалів справи судом встановлено, що 27 листопада 2013 року апеляційним судом Херсонської області було ухвалено рішення в цивільній справі № 22-ц/791/2131/2013 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Голопристанська міська рада про заборону користуватися архітектурною будівлею (фонтаном).
За результатами прийнятого апеляційною інстанцією рішення було скасовано рішення Голопристанського районного суду від 25 квітня 2013 року і ухвалено нове про задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 172,05 грн.
Під час провадження по цивільної справи, на підставі ухвали апеляційного суду Херсонської області була призначена судова будівельно-технічна експертиза, за проведення якої ОСОБА_1 сплатила 2500 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 0162.
Також, згідно квитанції від 11 липня 2013 року ОСОБА_1 були оплачені послуги адвоката за складання позовної заяви, написання апеляційної скарги, участь в судових засіданнях та надання консультацій в загальній сумі 600 грн.
Статтею 79 ЦПК України передбачено види судових витрат. В частині першій даної статті вказано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи зокрема належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, а також витрати на правову допомогу (п. 2, п. 4 ч.3 ст. 79 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
В частині 2 ст. 86 ЦПК України зазначено, що кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи. Якщо клопотання про проведення експертизи заявлено обома сторонами, витрати на її оплату несуть обидві сторони порівну.
Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України в резолютивній частині рішення суду повинно бути зазначено про розподіл судових витрат.
У разі коли судом не вирішено питання про судові витрати, то згідно з п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.
Як вбачається з рішення апеляційного суду, питання щодо розподілу судових витрат було вирішено, оскільки на користь позивачки з ОСОБА_3 була присуджена сума сплаченого судового збору. Виходячи з цього, суд приходить до висновку, що інші понесені судові витрати не були підтверджені позивачем на час ухвалення рішення. Даний факт також підтвердила позивач у судовому засіданні та його відображено у змісті позовної заяви.
Однак, питання щодо судових витрат може бути вирішено лише в тій справі, в якій було ухвалено рішення після закінчення судового розгляду і судовому розгляду в рамках провадження по іншій справі його вирішення не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 60, 79, 86, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: А. А. Охтень