Справа № 755/13205/14-ц
"28" липня 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Гаврилової О.В.,
при секретарі - Сірош О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Десятої київської державної нотаріальної контори, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -
16.05.2014р. представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом до Київської міської ради. Вимоги позову мотивовані тим, що ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, належала земельна ділянка площею 0,0399га, розташована у АДРЕСА_1. 22.12.2011р. ОСОБА_4 було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом, відповідно до якого ОСОБА_4 заповіла позивачу ОСОБА_1 належну їй частину вищезазначеної земельної ділянки. Десятою київською державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу щодо майна померлої ОСОБА_4 Позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку. Проте, державним нотаріусом 14.02.2014р. було винесено Постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через ненадання позивачем правовстановлюючих документів на вищезазначену земельну ділянку. Оригінал Державного акту на право власності на земельну ділянку та витяг з Державного земельного кадастру у позивача відсутні, оскільки їх було втрачено під час прийняття спадщини - квартири, іншими спадкоємцями. Таким чином, позивач не може отримати у власність майно, яке заповіла йому ОСОБА_4 На підставі цього позивач просить суд визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,0399га, яка розташована у АДРЕСА_1.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02.07.2014р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 липня 2014 року, за заявою представника позивача про заміну первісного відповідача - Київську міську раду належним відповідачем - Десятою київською державною нотаріальною конторою, залучено до участі у справі в якості співвідповідача Десяту київську державну нотаріальну контору.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з викладених у ньому підстав та додатково пояснив, що оспорює право позивача саме нотаріальна контора, позивач не міг володіти оригіналом Державного акту на право власності на земельну ділянку.
Представник Київської міської ради в судове засідання неодноразово не з'явився, заяв чи клопотань суду не подав.
Представник Десятої київської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у відсутності представника та прийняти рішення згідно чинного законодавства.
Треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні просили в задоволенні позову відмовити. ОСОБА_2 суду пояснила, що вона є двоюрідною сестрою покійної ОСОБА_4, доглядала останню, яка не виходила з квартири з 2007 року, тому не могла скласти заповіт у 2011 році. У 2007 році частку земельної ділянки спадкодавець продала. Також треті особи зазначили, що вони не бачили оригіналу державного акту на спірну земельну ділянку.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується відповідним свідоцтвом (а.с. 71).
Згідно договору купівлі-продажу частини земельної ділянки від 15.06.2007р. ОСОБА_4 продала 113/250 часток земельної ділянки площею 0,0329 - частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа земельної ділянки 0,0728га (а.с. 167).
Згідно долученої до позовної заяви копії Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯЖ № 049637, виданого 21.05.2012р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, на підставі рішення Київської міської ради від 06.09.2001р. № 15/1449 та договору купівлі-продажу частини земельної ділянки від 15.06.2007р. № у-450 (ВЕР№ 161339), ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,0399га у межах згідно з планом, розташованої у АДРЕСА_1 (а.с. 6).
Відповідно до заповіту, посвідченого 22.12.2011р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 1343, ОСОБА_4 заповіла на випадок своєї смерті належну їй частину земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7, 80-зворот).
14.02.2013р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Десятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4, як спадкоємець за заповітом (а.с. 81-зворот).
21.05.2013р. представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку земельної ділянки (а.с. 90-зворот). 13.02.2014р. з аналогічною заявою звернувся представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 (а.с. 134).
Постановою державного нотаріуса Десятої київської державної нотаріальної контори Довбах Н.П. від 14.02.2014р. у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку АДРЕСА_1 відмовлено з підстав відсутності правовстановлюючого документа на зазначену вище земельну ділянку (а.с. 12, 140).
З матеріалів спадкової справи вбачається, що із заявами про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 також зверталися залучені судом до участі у справі треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 70, 85).
Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Аналогічна норма визначена статтею 15 Цивільного кодексу України.
В пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності. Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268-1270 ЦК України, яким є позивач ОСОБА_1
За змістом ст. 392 ЦК України належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема, житловий будинок, земельну ділянку.
Таким чином, належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину, і лише у разі їх відсутності, територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
У спорах про визнання права власності на спадкове майно в якості належного відповідача не може розглядатись нотаріус. Якщо останній відмовляє у вчиненні покладених на нього нотаріальних дій, така відмова може бути оскаржена в судовому порядку, за умови відсутності спору про право на спадщину.
Таким чином, суд приходить до висновку щодо неналежності відповідачів у справі, зазначена обставина виключає можливість задоволення позову, проте не позбавляє ОСОБА_1 можливості звернутись до суду з аналогічним позовом до належних відповідачів.
З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позову з підстав необґрунтованості його пред'явлення як до Київської міської ради, так і до Десятої київської державної нотаріальної контори.
Також суд відзначає, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 липня 2014 року, за заявою представника позивача про заміну первісного відповідача - Київську міську раду належним відповідачем - Десятою київською державною нотаріальною конторою, було залучено до участі у справі Десяту київську державну нотаріальну контору саме в якості співвідповідача, а не замінено, як на належного відповідача, оскільки нотаріальна контора таким не є.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача в сплаченому розмірі.
На підставі викладеного, ст.ст. 15, 392, 1268-1270 ЦК України, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57-60, 88, 169, 179, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради, Десятої київської державної нотаріальної контори, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі через Дніпровський районний суд м. Києва апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Якщо особа яка оскаржує рішення не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя