04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"29" липня 2014 р. Справа№ 910/4819/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Баранця О.М.
Калатай Н.Ф.
при секретарі: Богатчук К.І.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача 1 - Мединський М.М.
від відповідача 2 - не з'явився
від третьої особи - не з'явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Гостіний двір" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2014 року (суддя Сташків Р.Б.)
за позовом Приватного підприємства "Гостіний двір"
до 1)Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк";
2)Товариства з обмеженою відповідальністю
"Фінансова компанія "Надбання"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3
про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 04.04.2013.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2014 року по справі №910/4819/14 відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 29.07.2014 року.
29 липня 2014 року від представника відповідача 1, до початку судового засідання, через відділ документального забезпечення суду надійшов відзив на апеляційну скаргу.
В судове засідання 29.07.2014 року з'явився представник відповідача 1.
Представники позивача, відповідача 2 та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Беручи до уваги, що представники позивача, відповідача 2 та третьої особи повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 172-176), колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників позивача, відповідача 2 та третьої особи.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2014 року. Проти розгляду справи у відсутність представників позивача, відповідача 2 та третьої особи.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції, справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача 1, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
19 жовтня 2006 року між Позивачем (Позичальник) та ТОВ "Український промисловий банк" (Банк) укладено Кредитний договір № 29/КВ-06 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (далі - Кредитний договір).
Відповідно до умов Договору Банк відкрив Позивачу відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування у валютах гривня, долар або євро, що сукупно еквівалентно 800000 дол. США, зі строком дії кредитної лінії 19.10.2006 року - 08.06.2011 року, та з процентними ставками: 13.5 % річних у доларах США, 12 % річних у євро та 18% річних у гривні (умови Кредитного договору з урахуванням змін і доповнень).
Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з метою забезпечення виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором, з Банком укладено ряд іпотечних договорів, договорів поруки та застави.
13 червня 20103 року між ТОВ "Український промисловий банк", Національним банком України та ПАТ "Дельта банк" укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку.
Відповідно до умов вищезазначеного договору ТОВ "Український промисловий банк" передало ПАТ "Дельта банк", а останній прийняв, в тому числі зобов'язання Позивача перед ТОВ "Український промисловий банк" за вищевказаним Кредитним договором.
04 квітня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надбання" укладено договір про відступлення права вимоги (про зміну кредитора у зобов'язанні), який посвідчений 04.04.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 991 (далі - Договір про відступлення права вимоги).
Відповідно до умов Договору про відступлення права вимоги Відповідач-1 передав, а Відповідач-2 прийняв на себе право вимоги належного виконання зобов'язань Позивача за Кредитним договором зі всіма внесеними змінами та доповненнями.
Згідно з п. 1.2 Договору про відступлення права вимоги, разом з правом вимоги виконання зобов'язань за цим Договором, до нового кредитора (Відповідач-2) переходять права за договорами, що забезпечують виконання зобов'язання.
Пунктом 3.1 Договору про відступлення права вимоги сторони погодили, що Первісний кредитор зобов'язаний передати Новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги виконання зобов'язання Боржником, а саме: оригінал Основного договору (Кредитного договору), оригінали договорів, що забезпечують виконання зобов'язання Боржника за Основним договором, які зазначені у п. 1.2 цього Договору. Передача вищезазначених документів оформлюється Актом прийому-передачі, що підписується повноважними представниками Сторін.
Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви позивач зазначив, що Договір про відступлення прав вимоги посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за відсутності оригіналів правовстановлюючих документів, а також посилався на порушення, при укладенні Договору про відступлення права вимоги, пункту п. 10.11 Кредитного договору, та порушення п. 3.2 Договору про відступлення права вимоги.
Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що оригінал Основного договору (Кредитного договору), оригінали договорів, що забезпечують виконання зобов'язання Боржника за Основним договором, які зазначені у п. 1.2 Договору про відступлення права вимоги вилучені у Відповідача-1 на підставі протоколу виїмки від 14.03.2012 співробітниками Ленінського РВ ГУ МВС України в АР Крим, в зв'язку з розслідуванням кримінальної справи, що підтверджується листом старшого слідчого в ОВС СУ ГУ МВС України в АР Крим підполковника міліції Одинкіна A.M. від 06.03.2014 року за №2/14009.
Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" при вирішенні спорів про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем не наведено наявності відповідних положень в законодавстві, відповідно до яких відсутність оригіналів документів (при наявності належним чином засвідчених копій документів), на момент укладення Договору про відступлення прав вимоги, є підставою для визнання останнього недійсним.
Крім того, однією з обов'язкових умов визнання правочину недійсним є порушення, в зв'язку з його вчиненням, прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Позивач не надав суду доказів порушення його права або охоронюваних законом інтересів при укладанні Договору про відступлення права вимоги.
Твердження апелянта щодо порушення пункту п. 10.11 Кредитного договору, та подальше порушення п. 3.2 Договору про відступлення права вимоги, колегією суддів визнано безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.
Статтею 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.
Статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
З огляду на вищевикладене колегія суддів прийшла до висновку, що неповідомлення боржника про відступлення прав вимоги, не може бути підставою для визнання договору недійсним.
Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, ухвала винесена відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Приватного підприємства "Гостіний двір" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2014 року.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Гостіний двір" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2014 року по справі №910/4819/14 - без змін.
Матеріали справи №910/4819/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді О.М. Баранець
Н.Ф. Калатай
Повний текст постанови виготовлено та підписано 30.07.2014 року