04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"23" липня 2014 р. Справа№ 910/21108/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Гончарова С.А.
Кропивної Л.В.
при секретарі судового засідання: Дмитрина Д.О.
за участю представників:
від прокуратури: Гелета О.О. за посвідченням №015715 від 20.03.2014
від позивача 1: Матвіюк М.А. за довіреністю №220/728/д від 28.11.2013
від позивача 2: не з'явився;
від відповідача: Лабарткова Т.С. за довіреністю №177-19/05-14
від третьої особи 1: не з'явився;
від третьої особи 2: Калашніков С.І. - директор
від третьої особи 3: не з'явився;
від третьої особи 4: не з'явився;
Розглянувши апеляційну скаргу Миколаївської обласної ради
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2014
у справі №910/21108/13 (Головуючий суддя - Пригунова А.Б. судді ГулевецьО.В., Марченко О.В.)
за позовом Миколаївського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі
1) Міністерства оборони України
2) Квартирно-експлуатаційного відділу
До Миколаївської обласної ради
Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1) Військова частина НОМЕР_1
2) Товариство з обмеженою відповідальністю “Кірьяківське мисливське господарство”
3) Державне агентство лісових ресурсів
4) Миколаївське обласне управління лісових ресурсів
про визнання незаконним і скасування рішення
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Миколаївського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач 1) та Квартирно-експлуатаційного відділу (далі - позивач 2) до Миколаївської обласної ради (далі - відповідач) про визнання незаконним і скасування рішення.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 у справі №910/21108/13 позов Миколаївського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення Миколаївської обласної ради №14 від 26.06.2012 “Про надання у користування мисливських угідь Товариству з обмеженою відповідальністю “Кірьяківське мисливське господарство” в частині надання у користування Товариству з обмеженою відповідальністю “Кірьяківське мисливське господарство” мисливські угіддя площею 2100га, що розташовані на території Ульянівської сільської ради.
Стягнуто з Миколаївської обласної ради в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 1147,00 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, Миколаївська обласна рада звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, дану апеляційну скаргу передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Смірновій Л.Г.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2014 для розгляду апеляційної скарги у справі №910/21108/13 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Гончарова С.А. та Чорної Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2014 колегією суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Гончарова С.А. та Чорної Л.В. прийнято вказану апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 11.06.2014.
Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 розгляд апеляційної скарги відкладено на 09.07.2014.
Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача 1 надійшло заперечення на апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Чорної Л.В., для розгляду справи призначено колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Гончарова С.А. та Кропивної Л.В.
В судовому засіданні 09.07.2014 розгляд справи відкладено на 23.07.2014.
В судове засідання з'явились представники прокуратури, позивача 1, відповідача та третьої особи 2.
Представники позивача 2, третьої особи 1,3,4 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач 2 та треті особи 1,3,4 не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22,27 ГПК України, та виходячи з того, що явка учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача 2 та третьої особи 1,3,4.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник прокуратури в судовому заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник позивача 1 в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник третьої особи 2 в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Рішенням Ульянівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області №4 від 22.05.2012 погоджено Товариству з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство» ведення мисливського господарства в межах Ульянівської сільської ради.
Листом №827/01-12 від 01.06.2012 командир Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України повідомив про відсутність з боку командування Військової частини НОМЕР_1 заперечень проти діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство», пов'язаної з організацією мисливства та рибальства на земельній ділянці, оскільки така діяльність не впливає на бойову та мобілізаційну готовність особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
При цьому, у вказаному листі міститься застереження від недопущення зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки.
05.06.2012 Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області Міністерства охорони навколишнього природного середовища України погоджено подання Товариства з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство» про надання у користування земельних ділянок для ведення мисливського господарства.
Відповідно до довідки Відділу Державного комітету України з земельних ресурсів у Миколаївському районі Миколаївської області № 02-17-4-87 від 05.06.2012 користувачем земельної ділянки площею 2100га на території Ульянівської сільської ради, що передбачена для організації мисливського господарства Товариства з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство», є Військова частина НОМЕР_1 .
11.06.2012 Миколаївське обласне управління лісового та мисливського господарства внесло подання голові Миколаївської обласної ради №1146 «Про надання у користування мисливських угідь суб'єктам господарювання Миколаївської області», в тому числі Товариству з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство».
Рішенням Миколаївської обласної ради №14 від 26.06.2012 відповідно до ч.2 ст.43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.9,22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», ст.15 Закону України «Про тваринний світ», на підставі подання Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства, Товариству з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство» надано у користування мисливські угіддя загальною площею 14879,53га, що розташовані у Миколаївському районі Миколаївської області на території Ольшанської селищної, Ульянівської, Криничанської, Кир'яківської, Трихатської сільських рад, з 26 червня 2012 року строком на 25 років та уповноважено Миколаївське обласне управління лісового та мисливського господарства в установленому законом порядку укласти договір про умови ведення мисливського господарства з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство».
Відповідно до додатку до рішення Миколаївської обласної ради №14 від 26.06.2012 на території Ульянівської сільської ради передано мисливські угіддя загальною площею 2100га.
09.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство» та Миколаївським обласним управлінням лісового та мисливського господарства укладено договір про умови ведення мисливського господарства, за умовами якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство» надано право у встановленому порядку за згодою власників або користувачів земельних ділянок, зводити в мисливських угіддях необхідні будівлі і біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати заходи, пов'язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству, інтересам власника або користувачів земельних ділянок.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор стверджує про порушення встановленого законом порядку передачі земельних ділянок та відсутність підстав для передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство» земельної ділянки площею 2100 га, що розташована на території Ульянівської сільської ради, для ведення мисливського господарства та посилається на порушення порядку зміни цільового призначення спірної земельної ділянки.
При цьому, прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони та на неї поширюється особливий режим використання земель відповідно до ст. 115 Земельного кодексу України.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Отже, спір у даній справі виник внаслідок надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство» мисливських угідь площею 2100 га на території Ульянівської сільської ради, що, на думку прокурора та позивачів у даній справі, здійснено з порушенням норм чинного законодавства України , що регулює земельні відносини.
Правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання регулюються Законом України «Про мисливське господарство та полювання», який також спрямований на забезпечення рівних прав усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.
Тобто, мисливські угіддя фактично є частиною земної (або водної) поверхні з установленими межами, певним місцем розташування а також з визначеними щодо неї правами та порядку надання і користування такими правами, а відтак - мисливські угіддя не можуть існувати окремо від земельної ділянки, на якій провадиться мисливське господарство.
Таким чином, порядок та підстави надання у користування мисливських угідь мають визначатись з урахуванням положень законодавства України, що регулює земельні відносини та виходячи із суб'єктів розпорядження земельним фондом України.
Статтею 12 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно положень ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
У відповідності до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються, землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
В матеріалах справи міститься державний акт на право користування землею Б№062777, виданий Квартирно-експлуатаційній частині Миколаївського району Червонознаменного Одеського воєнного округу Української Радянської Соціалістичної Республіки, яким закріплено безстрокове та безоплатне користування земельною ділянкою площею 29319,30га для Широколановського навчального центру.
Судом також встановлено, що відповідно до Директиви Міністра оборони України від 30.06.2005 №Д-322/1/014 Миколаївську квартирно-експлуатаційну частину переформовано у Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв з дислокацією на попередніх фондах та підпорядковано начальнику Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління.
Статтею 65 Земельного кодексу України визначено, що землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.
У відповідності до ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони» землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.
За приписами ч. 2 ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.
Нормами ст. 10 Закону України «Про оборону України» Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань. Міністерство України здійснює управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.
Пунктом 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» № 6 від 17.05.2011 визначено, що за змістом статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" та ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони з 01.01.2013 можуть перебувати лише в державній власності. Відповідно до Законів України "Про оборону України" та "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном. З огляду на це залучення Міністерства оборони України до участі у розгляді справ, предметом спору в яких виступають землі оборони, є обов'язковим. Порядок використання земель оборони встановлюється законом. Порядок використання земель оборони в господарських цілях визначено ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони". У разі відсутності доказів зміни цільового призначення земельної ділянки, яка належить до земель оборони, в порядку, визначеному статтею 20 Земельного кодексу України, така ділянка не може використовуватися у господарських цілях, в тому числі для житлової забудови, у зв'язку з чим укладені договори, об'єктами яких є землі оборони, підлягають визнанню недійсними.
Отже, виходячи із системного аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку що спірна земельна ділянка належить до земель оборони в розумінні положень Закону України "Про використання земель оборони", Закону України «Про оборону України», Закону України «Про Збройні Сили України» уповноваженим державою органом управління якого є Міністерство оборони України.
При цьому, будь-яких документально підтверджених відомостей про зміну правового статусу та/або цільового призначення спірної земельної ділянки у встановленому законом порядку суду не надано.
В матеріалах справи міститься довідка Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України №2587 від 08.10.2013 відповідно до якої на картковому обліку Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв знаходиться земельна ділянка інв. №23 загальною площею 27986,3га та на підставі рішення Миколаївської обласної ради від 26.06.2012 №14 Товариству з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство» надані у користування мисливські угіддя загальною площею 14879,53га, до яких увійшла земельна ділянка площею 2100га на території Ульянівської сільської ради що належить до земель Міністерства оборони України.
Як станом на момент оформлення вищевказаного державного акту Б№062777 так і станом на момент прийняття рішення Миколаївської обласної ради №14 від 26.06.2012, документом що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою визначено державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.
Крім того, варто відзначити, що за приписами ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Тобто, підставою виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт - отримання документу, що посвідчує право та, при цьому, земельне законодавство України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.
Згідно зі ст. 115 Земельного кодексу України зони особливого режиму використання земель створюються навколо військових об'єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, для забезпечення функціонування цих об'єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об'єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об'єктах.
Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.
За правилами ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
При цьому, лист командира Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України №827/01-12 від 01.06.2012, у якому зазначається про відсутність з боку командування Військової частини НОМЕР_1 проти діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство», пов'язаної з організацією мисливства та рибальства на земельній ділянці не є згодою на припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою або відмовою від прав на вказану земельну ділянку у розумінні вищевказаних законодавчих норм, оскільки за змістом Законів України "Про оборону України" та "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" вирішення відповідних питань належать до компетенції безпосередньо Міністерства оборони України.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь. Для потреб мисливського господарства користувачі мисливських угідь мають право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов'язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок. Відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.
В той же час, документально підтверджених відомостей щодо договірного врегулювання відносин користування Товариством з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство» земельною ділянкою площею 2 100 га на території Ульянівської сільської ради за правилами Закону України «Про мисливське господарство та полювання», учасниками судового процесу не надано.
У відповідності до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент прийняття оспорюваного рішення) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципах: законності, гласності, підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб: судового захисту прав місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Статтею 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі в межах повноважень, та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються регулювання земельних відносин.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Згідно зі ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування.
Частиною 5 статті 20 Земельного кодексу України встановлено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".
Як зазначалося вище, документально підтверджених відомостей щодо зміни категорії земельної ділянки площею 2100га на території Ульянівської сільської ради із «земель оборони» та віднесення вказаної земельної ділянки до будь-якої іншої категорії матеріали справи не містять.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що рішення Миколаївської обласної ради №14 від 26.06.2012 прийнято з порушенням норм чинного законодавства, що регулює земельні відносини.
Статтею 21 Земельного кодексу України встановлено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;
В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.
В той же час, відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що рішення Миколаївської обласної ради №14 від 26.06.2012 суперечить положенням чинного законодавства України, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог прокурора в частині скасування останнього.
Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва у даній справі, в зв'язку з чим апеляційна скарга Першого заступника прокурора міста Києва задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Миколаївської обласної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 у справі №910/21108/13 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 у справі №910/21108/13 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/21108/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Л.Г. Смірнова
Судді С.А. Гончаров
Л.В. Кропивна