29.07.2014 р. Справа № 914/1739/14
За позовом: Дочірнього підприємства "Дуокс" Словацького Товариства з обмеженою відповідальністю "Дуокс с.р.о.", м.Львів
до відповідача: Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс", м.Львів
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, м.Львів,
про: заборону відповідачу використовувати передані тролейбуси у своїй господарській діяльності до погашення заборгованості,
Суддя Король М.Р.
За участю представників:
від позивача: Багрій О.Л. - представник (довіреність від 12.05.14р.);
від відповідача: Гіра С.В. - представник (довіреність від 04.07.13р.);
третьої особи: Синьовський Б.В. - представник (довіреність від 25.02.2014 року),
В судовому засіданні 29.07.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору:
позов заявлено Дочірнім підприємством "Дуокс" Словацького Товариства з обмеженою відповідальністю "Дуокс с.р.о." (м.Львів) до Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" (м.Львів) про заборону відповідачу використовувати передані тролейбуси у своїй господарській діяльності до погашення заборгованості.
Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем договірних зобов'язань згідно договору поставки №46 від 15.01.2013 р.
Ухвалою від 19.05.2014 року господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 05.06.2014 року. Крім цього, вказаною ухвалою суд відмовив в задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.
Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.
В судовому засіданні 20.06.2014 року позивач позовні вимоги підтримав.
Відповідач участь повноважного представника в судове засідання забезпечив, через канцелярію господарського суду подав відзив на позовну заяву (вх. №27865/14 від 26.06.2014 року) та заяву про продовження строку розгляду спору на 15 днів (вх. №3297/14 від 26.06.2014 року).
Ухвалою від 26.06.2014 р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів.
Крім того, представник відповідача подав клопотання про залучення до участі у справі Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради в якості співвідповідача, оскільки останній виступав розпорядником коштів при проведенні торгів на закупівлю тролейбусів (вх. №3296/14 від 26.06.2014 року). Суд віхилив вказане клопотання, оскільки Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради не виступає і не може виступати зобов'язаною стороною у спірних правовідносинах.
Враховуючи те, що Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради виступав розпорядником коштів при проведенні торгів на закупівлю тролейбусів, суд залучив Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (79006, м.Львів, пл. Ринок,1) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
В судовому засіданні 23.07.2014 року судом оголошено перерву до 29.07.2014 року.
В судове засідання 29.07.2014 року представники сторін та третьої особи явку повноважних представників забезпечили.
Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача позов заперечив з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву (вх. №27865/14 від 26.06.2014 р.).
Представник третьої особи надав усні пояснення по предмету спору.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:
15.01.2013 року між Львівським комунальним підприємством "Львівелектротранс" (замовником згідно договору) та Дочірнім підприємством "Дуокс" Словацького Товариства з обмеженою відповідальністю "Дуокс с.р.о." (постачальником згідно договору) було укладено договір поставки, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати "Автобуси та тролейбуси" (код 34.10.3) "Тролейбус Шкода 14 Тр. Шкода 15 (був у використанні)" (надалі-товар) замовнику, а замовник обов'язується оплатити його у строк та в порядку, визначених цим договором відповідно до рішення комітету з конкурсних торгів Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" протоколу № 3-2 від 26.12.2012 року щодо акцепту цінової пропозиції Постачальника за результатами процедури відкритих торгів.
Загальна сума договору становить 10 500 000,00 грн. (п.3.1 договору).
На виконання умов договору позивач передав відповідачу тролейбуси, що підтверджується Актом приймання-передачі № 3 від 27.09.2013 року на суму 450000,00 грн.; Актом приймання-передачі № 4 від 04.10.2013 року на суму 300000,00 грн.; Актом приймання-передачі № 5 від 25.11.2013 року на суму 450000,00 грн.; Актом приймання-передачі № 6 від 25.11.2013 року на суму 300000,00 грн.; Актом приймання-передачі № 7 від 27.12.2013 року на суму 450000,00 грн.; Актом приймання-передачі № 8 від 27.12.2013 року на суму 450000,00 грн.; Актом приймання-передачі № 9 від 27.12.2013 року на суму 450000,00 грн.; Актом приймання-передачі № 10 від 22.01.2014 року на суму 300000,00 грн.
Пунктом 4.1 договору сторони передбачили 40% переоплати - згідно виставленого рахунку на протязі 2-ох днів після повідомлення про загрузку товару на складі постачальника; 60% - після поставки товару на протязі 30 днів після отримання товару на складі замовника за адресою: 79053 м. Львів, вул. Тролейбусна, 1 тролейбусне депо і виставлення рахунку-фактури.
Днем поставки товару вважається дата підписання акту приймання-передачі - фактичної передачі товару представнику замовника (п.4.2 договору).
30.05.2013 року та 31.05.2013 року відповідач здійснив попередню оплату згідно банківської виписки БВ-0000030 на суму 878330,69 грн. та банківської виписки БВ-0000031 на суму 561669,31 грн.
Враховуючи те, що відповідачем не проведено повної оплати транспортних засобів, позивач із посиланням на п. 5.3 договору, відповідно до якого перехід права власності на товар відбувається після його 100% оплати, просить суд заборонити відповідачу використовувати передані йому тролейбуси у своїй господарській діяльності до погашення заборгованості.
Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару. Продавець має право вимагати від покупця повернення товару також у разі ненастання обставин, за яких право власності на товар мало перейти до покупця. (ст. 697 ЦК України).
Пунктом 5.3 договору сторони обумовили, що перехід права власності на товар відбувається після його 100% оплати. Однак, в умовах договору відсутнє застереження щодо заборони відповідачу використовувати транспортні засоби у своїй господарській діяльності.
У статті 697 ЦК України міститься заборона розпоряджатися товаром до переходу до нього права власності, однак щодо прав володіння та користування заборона відсутня.
У ст. 697 ЦК України закріплений спосіб захисту порушеного права у випадку прострочення оплати товару, а саме: продавець має право вимагати від покупця повернення товару.
Відсутнє також судове рішення про стягнення суми заборгованості згідно вищевказаного договору поставки.
Розділом 7 договору сторони передбачили відповідальність за прострочення термінів проведення кінцевого розрахунку за товар (п.7.2 договору).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про неправильне обрання позивачем способу захисту порушеного права.
Згідно зі ст. ст. 11, 15 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав -це закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Положеннями ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.
Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Враховуючи те, що нормами Цивільного кодексу України чітко визначено способи захисту порушеного права у випадку порушення покупцем умов договору купівлі - продажу щодо оплати товару, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не є ефективним засобом правового захисту.
З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.
Судовий збір залишити за позивачем відповідно до ст. 49 ГПК України.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 30.07.2014 р.
Суддя Король М.Р.