Справа № 755/17003/14-ц
"08" липня 2014 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Гаврилова О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -
До суду звернулася позивач з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 17.08.2012р., оскільки укладений її чоловіком ОСОБА_2 без згоди позивача.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08 липня 2014 року відкрито провадження у справі.
Разом з позовною заявою позивач звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 вчиняти дії, пов'язані з відчуженням у любій формі квартири АДРЕСА_1 на користь інших осіб, до ухвалення рішення у справі. Заява мотивована тим, що ОСОБА_3 - власник квартири, яка є предметом оспорюваного договору, та адвокатське об'єднання вимагають виселення позивача із зазначеної квартири, оскільки ОСОБА_3має намір її продати.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Разом з цим, відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006р. (п. 4), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Однак, жодних доказів про існування загрози відчуження ОСОБА_3 спірної квартири, як про це зазначено в заяві, суду надано не було. При цьому, суд враховує, що, згідно позову, оспорюється договір купівлі-продажу, укладений 17.08.2012р., однак дані, які б свідчили про намагання відповідача реалізувати квартиру протягом строку до звернення позивача з позовом до суду, в матеріалах справи відсутні.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що на час розгляду даної заяви про забезпечення позову, право власності на спірну квартиру зареєстровано саме за ОСОБА_3
На підставі викладеного, не вбачається підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 151-153, 208, 210 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про визнання договору купівлі-продажу недійсним - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня отримання її копії.
Суддя: