Справа №442/830/14-ц
Провадження №2/442/544/2014
28 квітня 2014 року
Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Гарасимків Л.І.
при секретарі - Петрів В.М.
за участю позивача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дрогобича цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку,-
Позивач ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_7 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку.
В підтвердження позовних вимог посилається на те, що відповідно до вимог п.9 ст.74 ЦПК України відповідач, місце проживання (перебування чи роботи) або місцезнаходження якого позивачеві невідоме, навіть після його звернення до адресного бюро і органів внутрішніх справ, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. На ці випадки поширюється правило частини четвертої цієї статті. Вона, ОСОБА_4 з 2008 року зареєстрована в якості наймача квартири АДРЕСА_1 та постійно проживає за вищевказаною адресою. Ордер за №705 від 03 жовтня 1975 року на вказане житло був виданий на підставі рішення виконкому № 575 Дрогобицької міської ради від 02.10.1975 року її дідові - ОСОБА_5, який помер у ІНФОРМАЦІЯ_1. Дана квартира складається з однієї житлової кімнати площею загальною площею 16,9 кв.м. та кухні, санвузла та коридору. Також є всі комунальні вигоди. Її батько - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Крім неї на вказаній жилій площі також зареєстрований, однак не проживає з 2009 року відповідач по даній справі, рідний брат її батька - ОСОБА_7. А саме, в 2009 році відповідач ОСОБА_7 перейшов на інше постійне місце проживання, адреса якого особисто їй невідома. Тоді ж він забрав з квартири всі свої особисті речі ( одяг, білизну, взуття ) і більше за місцем своєї реєстрації не повертався. Сам же залишається формально зареєстрований за вищевказаною адресою в м. Дрогобичі, Львівської області. Таким чином, з 2009 року по даний час ОСОБА_7 жодного дня на житловій площі по АДРЕСА_1 не проживав і в дану квартиру за вищевказаною адресою не повертався.Також за вказаний період часу, тобто протягом 5 років, які минули з часу залишення ним квартири, відповідач будь-яких обов'язків по оплаті за комунальні послуги та житлове приміщення не ніс і такої спроби не робив. Це породжує для неї негативні наслідки, оскільки лише сам факт формальної прописки відповідача, який не проживає в квартирі тривалий час, а лише зареєстрований, створює додаткові витрати по оплаті за комунальні послуги. Так як вона повинна оплачувати додаткові кошти за зайву особу. Окрім цього, вона позбавлена можливості оформити субсидії по відшкодуванню витрат за користування житлом. Як наслідок, станом на 04 жовтня 2013 року утворилась заборгованість за гаряче водопостачання та теплопостачання на суму 6818,12 коп., внаслідок чого вона особисто уклала Договір №297/10 від 04.10.2012р. про реструктуризацію заборгованості і вже сплатила 2000 грн. З її сторони будь - яких жодних перешкод відповідачу в користуванні житлом не чинилося. Вказані обставини в судовому засіданні також підтвердять свідки, сусіди по будинку. По причині того, що брат батька не проживає тривалий час на спірній житловій площі, вона також позбавлена можливості переоформити ордер після смерті її діда ОСОБА_5, оскільки для цього необхідна письмова згода відповідача. Також з її сторони жодних спроб перешкодити проживанню ОСОБА_5, за час його відсутності в квартирі не було. Сам факт не проживання відповідача за вищевказаною адресою понад встановлені законом строки без будь-яких на це поважних причин додатково підтверджується Актами перевірки паспортного режиму від 10 вересня 2013 року та 18 грудня 2013 року, які були складені за участю посадових осіб КП « ЖЕО » Дрогобицької міської ради. Вважає, що зазначені обставини в своїй сукупності дають їй правові підстави звернутись з даними позовними вимогами до суду.
Позивач ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги, нічого суттєвого не добавила, просить їх задоволити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, не повідомивши причин, хоча був своєчасно повідомлений про час та місце судового засідання через оголошення в пресі. Керуючись п.9 ст.74 ЦПК України, суд вважає цю особу повідомленою про дату судового засідання. При таких обставинах суд визнав неявку відповідача неповажною та розглянув справу у його відсутності, провівши заочний розгляд справи.
Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч.1 ст. 224 ЦПК України.
Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
Як вбачається із копії ордеру №705 від 03.10.1975 року, виданого виконавчим комітетом міської Ради депутатів трудящих м.Дрогобича, Львівської області, ОСОБА_5 належить право на квартиру загальною площею 16,9 м.кв. АДРЕСА_1, склад сім»ї - ОСОБА_8 (дружина) та ОСОБА_9 (син).
Як вбачається із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 31.05.2012р., виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м.Дрогобичу, Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 39 років, про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний запис за №356.
Як вбачається із довідки за №3803 від 19.12.2013р., виданої ЖЕО №3 м.Дрогобича, ОСОБА_4 прописана в АДРЕСА_1 та займає житлову площу 16,96, яка складається з однієї кімнати, знаходиться на 4-му поверсі 5-ти поверхового будинку, на цій житловій площі проживають та прописані двоє чоловік (ОСОБА_7 та ОСОБА_4)
Факт не проживання відповідача ОСОБА_7 у спірній квартирі підтверджується актами обстеження його фактичного місця проживання від 10.09.2013р. та 18.12.2013р., однак суд не вбачає доцільність встановлювати чи спростовувати вищезазначені обставини справи, так як позивач ОСОБА_4 тільки зареєстрована у квартирі за АДРЕСА_1, а оскільки житло не перебуває у власності проживаючих у ньому осіб, то такі особи є квартиронаймачами, а відтак не мають юридичної можливості звертатися до суду із даними позовами.
Згідно Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" в ч.5 ст.3 визначає, що місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік та слід зважати на той факт, що реєстрація місця проживання не є підставою для набуття права користування та власності. З цього випливає, що тільки власник має право розпорядження своїм майном та вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, визнавати осіб втративши ми право користування жилим приміщенням та шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, визнавати осіб безвісно відсутньою, оголошувати фізичну особу померлою.
Слід зазначити, що право користування житловим приміщенням, в силу ст.405 ЦК України, зберігається не тільки за членами сім'ї (в тому числі колишніми) власника жилого приміщення, а й за членом його сім'ї, у разі зміни самого власника. При цьому припинення цього права можливо лише у випадках передбачених ст.406 ЦК України. Таким чином, безумовне виселення таких осіб, тільки внаслідок того, що право власності на житлове приміщення перейшло до іншої особи є неправомірним та не відповідає природі спірних правовідносин.
Відповідно до вимог ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. А тому, аналізуючи зібрані факти, судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 не являється власником житла, а згідно ордеру №705 від 03.10.1975 року, вказану квартиру отримали інші особи, зокрема ОСОБА_5 та члени його сім»ї - ОСОБА_8 та ОСОБА_9, відтак позивач немає права визнавати відповідача особою, втратившою право користування житловим приміщенням, крім того остання не вела із членам сім'ї наймача спільне господарство, між ними не склалася фактична усна угода щодо проживання в одній квартирі,тощо.
Крім того, нормою та п.11 постанови Пленуму Верховного суду України „Про деякі питання, що виникли з практики застосування судами Житлового кодексу України" від 12.04.1985р. за №2, наймач або член його сім'ї втрачає право користування жилим приміщенням якщо він вибув на інше постійне місце проживання. Доказами вибуття можуть бути будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення іншого договору на невизначений строк, тощо), а факти та докази, представлені позивачем, не свідчать про те, що відповідач обрав інше постійне місце проживання, оскільки місце перебування його невідоме.
Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови від 1 листопада 1996р. N9 (v0009700-96) "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
Оскільки, Пленум Верховного Суду України у п. 9 постанови "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" від 12 квітня 1985 року № 2 роз'яснив, що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати: чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема, чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи зареєстровані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлено угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї певний порядок користування жилим приміщенням. А тому, суд надав оцінку сукупності узгоджених між собою доказів та зазначив, що підстави для задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_4 - відсутні, а відтак в задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, п. 9 постанови "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" від 12 квітня 1985 року № 2, ст. ст.71, 72, 107 ЖК України, ст. 405 ЦК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в судову палату по цивільних справах Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.
Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті.
Суддя ____________________ Гарасимків Л.І.