Справа №442/15/14-ц
Провадження №2/442/274/2014
21 лютого 2014 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючої судді: Гарасимків Л.І.
при секретарі - Петрів В.М.
за участю адвоката: ОСОБА_1
за участю позивача: ОСОБА_2
представника відповідача : Бурмас Ю.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Дрогобицького заводу автомобільних кранів» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, компенсації за затримку виплати розрахунку при звільненні та моральної шкоди.
встановив:
Позивачка ОСОБА_2 звернулася до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з позовом, в якому з урахуванням збільшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача 16178.45 гривень заборгованості з виплати заробітної плати з врахуванням розрахункових коштів за вихід на пенсію, 7446 грн. компенсації за затримку виплати розрахунку при звільненні та 1500 грн. моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що працювала у відповідача з 26.04.1977 року на посаді контролера по четвертому розряду. Протягом 36 років роботи на Дрогобицькому заводі автомобільних кранів, її постійно переміщали в різні відділи заводу на різні посади, підвищували кваліфікацію. Згідно наказу № 43-К від 30.06.2013 року була звільнена за власним бажанням у зв»язку з виходом на пенсію. Проте, по даний час з нею не було проведено повного розрахунку. На неодноразові звернення до бухгалтерії відповідача провести з нею повний розрахунок - отримувала відмову. З письмовою заявою про виплату заробітної плати звернулася 23.09.2013 року, однак жодної відповіді так і не отримала. З таких підстав, для захисту своїх конституційних прав на справедливу винагороду за працю, змушена звертатись до суду.
Окрім цього, просить стягнути з відповідача 7446 грн. компенсації за затримку виплати розрахунку при звільнененні та моральну шкоду, яку оцінює в розмірі 1500 грн., оскільки внаслідок невиплати їй розрахункових коштів вона була змушена звертатись в різні установи, організації за захистом своїх порушених прав, позичати гроші в знайомих, чим порушено її нормальні життєві звязки.
Позивачка ОСОБА_2 та її адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала з підстав викладених у позовній заяві, просять позов задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково, не заперечив проти задоволення стягнення 16178.45 гривень заборгованості з виплати заробітної плати з врахуванням розрахункових коштів за вихід на пенсію на користь позивачки. В частині стягнення компенсаціїї за затримку виплати розрахунку при звільнененні та відшкодуванні моральної школи просить відмовити, оскільки вважає, що позивачкою пропущено тримісячний встановлений строк на зверенення до суду з вимогами про стягнення компенсаціїї за затримку виплати розрахунку при звільненні. А моральна шкода не підверджується ніякими доказами.
Зясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов слід задоволити частково, виходячи з наступного:
Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Статтею ст.43 Конституції України встановлено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Встановлено, що позивачка працювала у відповідача з 26.04.1977 року на посаді контролера по четвертому розряду. . Згідно наказу № 43-К від 30.06.2013 року була звільнена за власним бажанням у зв»язку з вихом на пенсію.
Згідно довідки ПАТ «Дрогобицького заводу автомобільних кранів» від 13.02.2014 року № 140 заборгованість відповідача перед позивачкою з виплати заробітної плати станом на 11.02.2014 року становить 16178.45 грн.
Відповідно до ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів. Ст. 116 цього ж Кодексу передбачено, що в день звільнення працівника йому проводиться виплата всіх сум, що належить йому від підприємства.
Зазначені положення Кодексу відповідачем порушено, так як виплати заробітку та сум, що належать працівнику при звільненні відповідачем не проведена.
Згідно ст.12 Конвенції МОП №95 «Про захист заробітної плати» 1994р. та ст.47 КЗпП України у день звільнення роботодавець зобовязаний провести повний розрахунок із працівником, який звільняється. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відтак в частині стягнення 16178.45 гривень заборгованості з виплати заробітної плати з врахуванням розрахункових коштів за вихід на пенсію на користь позивачки, ці вимоги підлягають до задоволення.
Однак вимоги щодо стягнення компенсаціїї за затримку виплати розрахунку при звільненні задоволенню не підлягають, оскільки позивачкою пропущено тримісячний строк з дня коли дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ч.1 ст.1 Закону України « Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу. Отже, заявлені у позовній вимозі Позивача виплати ( компенсації за затримку розрахунку та відшкодування моральної шкоди) не відносяться до спорів про оплату праці, які не обмежуються будь-якими строками.
Судом встановлено, що позивачка 30.06.2013 року була повідомлена про звільнення з роботи згідно наказу № 43-к від 25.06.2013 року у зв»язку з виходом на пенсію. Встановлений ст.233 КЗпП України строк позовної давності на звернення до суду розпочався 01 липня 2013 року та закінчився 30 вересня 2013 року. Однак заява була подана до суду 13.12.2013 року.
Відтак враховуючи вимоги ст.267 ЦК України, де позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним ріщення, вимоги позивачки про стягнення компенсаціїї за затримку виплати розрахунку при звільненні є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст.237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує характер неправомірних дій відповідача, його поведінку після невиплати заробітної плати, тривалість порушення прав позивача, як наслідок порушення нормального ритму життя, нормальних життєвих звязків, тяжкість вимушених змін, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
А тому, враховуючи вимоги п.п.3,5,6,9,13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4, з відповідача слід стягнути в користь позивачки 500 грн. моральної шкоди.
Таким чином розрахунок заборгованості по зарплаті сторонами не оспорюється і підлягає до примусового стягнення. Стягненню з відповідача підлягають моральна шкода в розмірі 500 грн. та судовий збір в розмірі 243.60 грн. . в дохід держави.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов підставний та підлягає до часткового задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 174, 212, 214 ЦПК України, ст.43 Конституції України, ст. 115 КЗпП України, ст.12 Конвенції МОП №95 «;Про захист заробітної плати» 1994р., п.п.3,5,6,9,13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4, суд, -
вирішив:
Позов задоволити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дрогобицького заводу автомобільних кранів» в користь ОСОБА_2 - 16178.45 гривень заборгованості із заробітної плати з врахуванням розрахункових коштів за вихід на пенсію , 500 гривень моральної шкоди , а всього: 16678.45 гривень.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дрогобицького заводу автомобільних кранів» в дохід держави 243.60 гривень судового збору.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення з дня отримання такого.
Суддя Л.І. Гарасимків