23 липня 2014 року справа № 823/1992/14
м. Черкаси
16 год. 00 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Тимошенко В.П.
за участю секретаря судового засідання Цаплі І.Ю.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Коновала В.І. - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції у справах захисту прав споживачів у Черкаській області про скасування постанови,
встановив:
02 липня 2014 року до суду з позовною заявою звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1, в якій просить захистити порушені права на самозахист своїх прав та право не відповідати за діяння, які на час не визнаються законом як правопорушення, шляхом скасування постанови про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.06.2014 №86.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувана постанова винесена на підставі акту перевірки від 04.06.2014 № 000097, однак дана перевірка проведена з порушенням норм законодавства України. Зокрема зазначила, що повідомлення про проведення перевірки №129 від 19.05.2014 не відповідало вимогам Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності, а саме: повідомлено про перевірку, строк якої перевищує встановлений законом строк.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд скасувати постанову про накладення стягнень від 12.06.2014 №86.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини,на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.
04 червня 2014 року на підставі наказу від 19 березня 2014 року № 31, повідомлення №109 від 19 травня 2014 року, направлення № 153 від 04 червня 2014 року, відповідно до норм Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», посадовою особою позивача проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг суб'єктом господарювання за адресою: АДРЕСА_1, супермаркет «ІНФОРМАЦІЯ_1».
За результатами планового заходу складено акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 04 червня 2014 року № 000097.
12 червня 2014 року на підставі зазначеного акту позивачем винесена постанова № 86 про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України «Про захист справ споживачів».
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. №877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів. Порядок проведення таких перевірок визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно п. 1 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011р. №465/2011 (далі по тексту - Положення), державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.
Пункт 4 Положення визначає, що Держспоживінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів; здійснює державний ринковий нагляд у межах сфери своєї відповідальності; здійснює у межах своєї компетенції державний нагляд за додержанням технічних регламентів, стандартів, норм і правил.
На підставі п.1.4 Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.2012 №310 (далі за текстом - Порядок) перевірки діяльності суб'єктів господарювання проводяться з метою контролю стану дотримання ними вимог законодавства про захист прав споживачів щодо якості та безпеки продукції, правил торгівлі та послуг, надання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.
Органи з питань захисту прав споживачів здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів шляхом проведення планових та позапланових перевірок.
Відповідно до п.2.6 Порядку перевірки проводяться посадовими особами на підставі наказу відповідного органу з питань захисту прав споживачів, який повинен містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого здійснюватиметься захід, та предмет перевірки.
Як встановлено судом, підставою для проведення планової перевірки позивача є наказ від 19.03.2014 № 31 «Про затвердження плану проведення перевірок суб'єктів господарювання на ІІ квартал 2014 року».
Відповідно до п.2.1 Порядку перед початком перевірки суб'єкта господарювання посадові особи, які проводять перевірку, пред'являють керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі направлення та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу, і надають суб'єкту господарювання копію направлення на перевірку, а також інформують цих осіб про мету перевірки.
У відповідності до п.2.7 Порядку перед проведенням планової перевірки відповідний орган з питань захисту прав споживачів надсилає суб'єкту господарювання письмове повідомлення про проведення планової перевірки не пізніше ніж за десять днів до дня її проведення.
Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення проведення планової перевірки; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких проводиться перевірка; найменування відповідного органу з питань захисту прав споживачів.
Повідомлення надсилається рекомендованим листом або телефонограмою за рахунок коштів відповідного органу з питань захисту прав споживачів або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку.
Судом встановлено і не заперечується позивачем, про отримання повідомлення № 109 від 19.05.2014, в якому зазначалося про проведення планової перевірки з 29.05.2014 по 04.06.2014.
Позивач в судовому засіданні зазначила, що повідомлення про проведення перевірки не відповідало вимогам закону, так як строк перевірки перевищує 5 днів, а в повідомленні визначено строк 6 днів.
Суд зазначає, що в повідомленні про проведення планової перевірки зазначено проміжок часу з 29.05.2014 по 04.06.2014, який включає в себе 5 робочих днів, як і встановлено законодавством і 2 вихідні дні, в які при 5 денному робочому тижні інспекторами перевірка не проводиться відповідно до трудового законодавства та внутрішнього трудового розпорядку.
Згідно з п.1.8. Порядку на підставі наказу Інспекції від 19.03.2014 № 31 оформлено направлення на проведення перевірки № 153 від 04.06.2014, в якому був зазначений строк проведення перевірки з 04.06.2014 до 05.06.2014, тобто перевірка повинна бути проведена в строк до 05.06.2014.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що перевіряючими під час проведення перевірки позивача строк проведення перевірки, встановлений законодавством України, не порушено, що додатково підтверджується Актом перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 000097, складеним інспекторами, де зазначено дата початку заходу 04.06.2014 і дата завершення заходу 04.06.2014.
З огляду на вищевикладені обставини та норми законодавства, суд приходить до висновку, що відповідач, провівши перевірку та прийнявши за її результатами постанову про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.06.2014 №86, діяв у точній відповідності та у спосіб, що передбачений законодавством України.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного рішення, покладено на відповідача.
В даному випадку відповідач довів правомірність прийнятої ним постанови про накладення стягнень від 12.06.2014 №86..
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи, що позивачем при поданні позову сплачений судовий збір у розмірі 78,08 грн за подання позову немайнового характеру, судом вирішено стягнути з позивача судовий збір відповідно норм Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Державного бюджету України 1748 (одну тисячу сімсот сорок вісім) грн 92 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.
Суддя В.П. Тимошенко
Повний текст складений та підписаний 28 липня 2014 року