ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"25" липня 2014 р. Справа № 809/2287/14
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Скільського І.І.,
за участю секретаря Волочій Л.І.,
представника позивача - Карпінець В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення заборгованості в сумі 3850,80 грн.,-
11 липня 2014 року Державна податкова інспекція у Богородчанському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 3850,80 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення податкового обов'язку встановленого підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, статтею 36 Податкового кодексу України не сплатив орендну плату за землю за період червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2013 року згідно поданого розрахунку земельного податку №1300001879 від 20.02.2013 року та січень, лютий, березень, квітень, травень 2014 року згідно поданого розрахунку земельного податку №1400004048 від 18.02.2014 року в розмірі 3835,62 гривень та пеню в розмірі 15,18 гривень, нараховану на суму невиконаних податкових зобов'язань з цього платежу, внаслідок чого утворено податковий борг в розмірі 3850,80 гривень, який ним не сплачено.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.
Відповідач в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення. Правом подання письмового заперечення проти заявленого позову не скористався, а тому, у відповідності до положення частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу вирішено за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши думку представника позивача, дослідивши та оцінивши подані докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_2 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 05.02.1999 року та присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_1, а також зареєстрований у Державній податковій інспекції у Богородчанському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області як платника податків.
У відповідності до статті 269 Податкового кодексу України та укладених договорів оренди земельної ділянки відповідач, є платником земельного податку до місцевого бюджету Яблунської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області, де розташована земельна ділянка, що об'єктом оподаткування.
Відповідачем допущено утворення податкового боргу в розмірі 3850,80 гривень, що виник в результаті несплати 3835,62 гривень орендної плати за земельні ділянки комунальної власності Яблунської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області за період червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2013 року згідно поданого розрахунку земельного податку №1300001879 від 20.02.2013 року та січень, лютий, березень, квітень, травень 2014 року згідно поданого розрахунку земельного податку №1400004048 від 18.02.2014 року.
Суми невиконаних відповідачем грошових зобов'язань з плати за землю визначений податковими деклараціями з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 - 2014 роки, подані відповідачем позивачу 26.02.2013 року та 06.03.2014 року (а. с. 10 - 15).
Пеня в розмірі 15,18 гривень позивачем визначена самостійно.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Статтею 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків та зборів віднесено плату за землю (пункт 9.1.10).
Пунктом 8.2 статті 8 Податкового кодексу України встановлено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (пункт 16.1.3.), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пункт 16.1.4).
Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2). Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (пункт 36.3).
Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Згідно пункту 270.1 статті 270 цього Кодексу об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Відповідно пункту 288.1. статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Згідно пункту 14.1.147 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72).
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.72).
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (пункт 288.2.). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4.). Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди (пункт 288.5.)
Згідно пункту 288.7 статті 288 цього ж Кодексу податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Статтею 285 даного Кодексу передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Відповідно пункту 286.1. статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
У відповідності до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Відповідачем, здійснення сплати 3835,62 гривень орендної плати за землі комунальної власності, в строки визначені вищевказаними нормами Податкового кодексу України не здійснено.
Відповідно до статті 290 Податкового кодексу України плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Таким чином, грошові зобов'язання відповідача з сплати орендної плати за землю комунальної власності, є узгодженими з моменту подання податкових декларацій.
У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно пункту 59.5 даної статті Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслано податкову вимогу від 18.03.2014 року, яку відповідач залишив без реагування, а податковий борг за нею, на момент виникнення вищевказаних податкових зобов'язань, не сплатив.
Як наслідок, суд приходить до висновку, що відповідач в порушення вищевказаних норм Податкового кодексу України не виконав податкові зобов'язання з сплати орендної плати за землі комунальної власності в розмірі 3835,62 гривень за період червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2013 року та січень, лютий, березень, квітень, травень 2014 року.
Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання утворює податковий борг.
Відповідно підпункту 129.1.1. пункту 129.1. статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Згідно пункту 129.4. цієї статті даного Кодексу пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Як встановлено судом, позивачем, на суму невиконаних відповідачем податкових зобов'язань з сплати орендної плати за землі комунальної власності нарахована пеня в розмірі 15,18 гривень.
Таким чином, 3835, 62 гривень орендної плати за землі комунальної власності та 15, 18 гривень пені нарахованої контролюючим органом на суми невиконаних зобов'язань з цього платежу утворюють податковий борг відповідача в розмірі 3850,80 гривень, який ним не сплачено.
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків вимоги.
Відповідно підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно пункту 95.3 статті 95 Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню.
Сума податкового боргу, що виникла в результаті несплати орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, у відповідності до статті 290 Податкового кодексу України підлягає стягненню до місцевого бюджету Яблунської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) в дохід бюджету заборгованість в сумі 3850 (три тисячі вісімсот п'ятдесят гривень) 80 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Скільський І.І.
Постанова складена в повному обсязі 30.07.2014 року.