24 липня 2014 р. Справа №14н-14/2а/0470/5130/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді : Царікової О.В.,
секретаря судового засідання: Безрученко К.В.,
за участю
заявника: ОСОБА_1,
представника заявника: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засідання у місті Дніпропетровську заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 у справі № 2а/0470/5130/11 за нововиявленими обставинами,
29 квітня 2011 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Межівської районної державної адміністрації (з урахуванням уточнень до позовної заяви) про визнання незаконним та скасування рішення Межівської районної державної адміністрації про відмову у наданні ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, загальною площею 2,0 га, про яке було повідомлено листом № М-33 від 28.03.2011; зобов'язання Межівської районної державної адміністрації прийняти рішення про передачу ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки, площею 2,0 га, зазначеної в заяві.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 у справі № 2а/0470/5130/11 (суддя Кальник В.В.), у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 у справі № 2а/0470/5130/11 (колегія суддів у складі: головуючого судді Бишевської Н.А., суддів: Семененка Я.В., Добродняк І.Ю.) постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 у справі № 2а/0470/5130/11 залишено без змін.
11 червня 2014 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 у справі №2а/0470/5130/11 за нововиявленими обставинами.
Вказана заява мотивована тим, що після прийняття постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 у справі № 2а/0470/5130/11, постановленої за результатами розгляду справи про оскарження позивачем відмови у передачі йому земельної ділянки для ведення сільського господарства на тій підставі, що вказана земельна ділянка знаходиться у межах селища, і відповідно до вимог генерального плану забудови смт. Демурине призначена для забудови, а тому не підлягає передачі громадянам для ведення сільського господарства, заявнику стали відомі нові обставини.
На думку заявника, обставинами, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду на момент розгляду справи та заявнику є те, що за даними веб-порталу «Публічна кадастрова карта України» (що стала доступна з 01 січня 2013 року) з'ясувалося, що запитувана позивачем земельна ділянка відноситься до земель державної власності. Крім того, відповідно до наявних у заявника даних, запитувана ним земельна ділянка ще з 1998 року стала відноситися до земель, що знаходяться за межами населеного пункту. З 01.01.2013 змінилася процедура передачі у власність земельних ділянок державної власності для ведення сільського господарства, з урахуванням чого ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області із запитом на отримання публічної інформації про те, чи за межами селище Демурине Межівського району Дніпропетровської області, чи в межах цього селища знаходиться земельна ділянка, площею 35,4791 га кадастровий номер 1222655400:01:001:0582 (в масив якої входить запитувана позивачем земельна ділянка) та просив вказати тип власності (державна чи комунальна) та інформацію, з якого саме часу (із вказанням конкретної дати) вищевказана земельна ділянка знаходиться у державній або у комунальній власності. На вказаний запит, позивач отримав відповідь Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області про те, що запитувана заявником земельна ділянка з 01.01.2013 віднесена до земель державної власності. Згідно відповіді Державного агентства земельних ресурсів України від 07.05.2014 № М-651/1-1527/6-14 позивача повідомлено, що земельна ділянка, площею 2 га, яка зазначена у клопотанні позивача, входить до складу земельної ділянки загальною площею 44,8054 га, на яку Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області було видано наказ від 26.12.2013 №ТН/1222655400:01:001/00000605 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства іншій особі. Заявник вказав, що під час розгляду справи в суді Відділом Держкомзему в Межівському районі Дніпропетровської області, а потім і Межівською районною державною адміністрацією надано недостовірні дані щодо місця розташування запитуваної заявником земельної ділянки, наслідком чого стало прийняття незаконних рішень судів, оскільки у 2011 році підстав для відмови ОСОБА_1 у передачі у власність земельної ділянки, визначених ст.118 Земельного кодексу України у Межівської районної державної адміністрації не було.
Заявник та його представник у судовому засіданні підтримали заяву про перегляд постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 у справі №2а/0470/5130/11 за нововиявленими обставинами, просили її задовольнити та прийняти нову постанову у даній справі.
Заява заявника про зміну позовних вимог та залучення до участі у справі співвідповідача - Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області не прийнята судом, з огляду на те, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та передбачає перегляд судового рішення в межах заявлених позовних вимог, які були предметом розгляду у справі, судове рішення, в якій переглядається, але за обставинами, які на думку заявника є нововиявленими в розумінні статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач у судове засідання не з'явився. До суду надійшло клопотання відповідача від 24.07.2014 (вх. № 1159-ел/14) про розгляд справи за відсутності повноважного представника відповідача. У вказаному клопотанні відповідач зазначив, що проти задоволення вимог ОСОБА_1 заперечує в повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особи, які беруть участь у справі, повідомляються про дату, час та місце розгляду заяви. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви і перегляду судового рішення.
Суд, дослідивши матеріали заяви, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується подана заява, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами, під час розгляду справи №2а/0470/5130/11, судом першої інстанції до Відділу Держкомзему у Межівському районі Дніпропетровської області надіслано запит щодо надання відомостей стосовно розташування спірної земельної ділянки (на території селища чи селищної ради). З наданої на вказаний запит суду відповіді Відділу Держкомзему у Межівському районі Дніпропетровської області встановлено, що запитувана земельна ділянка відповідно до матеріалів чинного генерального плану смт. Демурине, термін дії якого до 01.01.2014, передбачається для містобудівних потреб Демуринської селищної громади - для зведення одноповерхової садибної чи двоповерхової забудови. Крім того, відповідно до технічної документації по інвентаризації: земельних ділянок земельного запасу на території Межівського району Дніпропетровської області, затвердженої рішенням ІV сесії XXI скликання Межівської районної ради від 15.02.1991, зазначену земельну ділянку передбачено виділити під житлову забудову: одно і двоповерхову, тобто перспективного розширення смт. Демурине відповідно до генерального плану. До того ж, у зв'язку з не проведенням робіт по встановленню меж населених пунктів та розмежуванням земель державної та комунальної власності, основне цільове призначення земельного масиву необхідно визначати відповідно до генплану населеного пункту та перспективного розширення смт. Демурине.
Таким чином, приймаючи постанову від 07.07.2011 по справі № 2а/0470/5130/11, суд першої інстанції, спираючись на офіційну відповідь державного органу, до компетенції якого віднесено контроль та нагляд у сфері земельних ресурсів, виходив з того, що вказана земельна ділянка належить до категорії земель житлової та громадської забудови, а тому не може бути передана для ведення сільського господарства.
Звертаючись до суду із заявою про перегляд постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 у справі №2а/0470/5130/11 за нововиявленими обставинами, заявник вважає нововиявленою обставиною той факт, що йому стало відомо про те, що запитувана ним спірна земельна ділянка віднесена до земель державної власності, а дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо її відведення в оренду наданий іншій особі.
Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком судом, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить скасувати; встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акту чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.
Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм, можна виділити наступні ознаки нововиявлених обставин: наявність характеру істотності, тобто можливості впливу цих юридичних фактів на висновки суду про права та обов'язки сторін, на інших осіб, що брали участь у справі, на законність та обґрунтованість постановленого без їх урахування судового рішення; наявність їх в об'єктивній дійсності під час розгляду і вирішення справи; невідомість цих фактів для суду та осіб, які брали участь у справі, з незалежних від них причин; виявлення таких фактів особами, які брали участь у справі, після набрання рішення законної сили.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 1981 року N 1 «Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили» визначено, що перевіряючи обґрунтованість заяви чи подання про перегляд судових рішень, суд виходить із загальних положень про докази, у тому числі про належність і допустимість засобів доказування, обов'язку доказування і подання доказів. При цьому слід мати на увазі, що встановлення перелічених в пунктах 1, 2, 4 ст. 343 ЦПК обставин є підставою для скасування рішення, ухвали, постанови, коли від їх наявності чи відсутності залежали наслідки справи. Таким чином, враховуючи викладене, суд зазначає, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що у встановленому порядку спростовують факти, які були покладено в основу судового рішення, і коли від їх наявності або відсутності залежали наслідки справи.
Не можуть бути визнані нововиявленими обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог ст. 15 ЦПК (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 1981 року N 1 «Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили»).
Згідно п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу XIII ГПК господарський суд має винести ухвалу про залишення судового рішення без зміни. В той же час заінтересована сторона не позбавлена права оскаржити судове рішення в апеляційному порядку з дотриманням вимог ГПК, зокрема, статті 101 цього Кодексу. Також не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема, статті 38 ГПК.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Не може вважатись нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом в процесі розгляду справи.
Суд зазначає, що необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу, тому не можуть вважатись такими обставинами подані учасниками судового процесу листи і відповіді на запити, які за своєю правовою природою є саме новими доказами та отримані вже після розгляду справи по суті судом першої інстанції та постановлення судового рішення, за результатами такого розгляду.
Суд відзначає, що ті обставини, на які посилається заявник як на нововиявлені, встановлювалися та з'ясовувались судом першої інстанції під час розгляду справи по суті, до того ж судом вживалися всі заходи для повного та всебічного розгляду справи та з'ясування фактичних обставин справи.
З огляду на все вищевикладене, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається заявник не є нововиявленими обставинами, а є новими доказами по справі, які виникли після розгляду справи по суті, крім того вказані обставини виникли після внесення змін до Земельного кодексу України, якими змінено порядок передачі у користування громадянам земельних ділянок відповідної категорії, до того ж вказані законодавчі зміни не мають зворотної дії в часі.
З огляну на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 у справі №2а/0470/5130/11 за нововиявленими обставинами.
Керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 12, 18, 69, 100, 160, 158-165, 167, 186, 245-253 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 у справі № 2а/0470/5130/11 за нововиявленими обставинами залишити без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі складення ухвали у повному обсязі апеляційна, скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складений 29 липня 2014 року.
Суддя О.В. Царікова