24 липня 2014 року 09 год. 25 хв. Справа № 808/3252/14 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Філоненко Ю.М., представника позивача - Скорженка А.П. (довіреність від 16 липня 2014 року), представника відповідача - Бурдака О.В. (довіреність від 01 жовтня 2013 року), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році.
21 травня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі іменується - позивач) до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році в розмірі 1444432 грн. 38 коп.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з рахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Відповідно до Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів (форма 10-ПІ річна-поштова), наданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали на підприємстві, за звітний період склала 2308 особи. Таким чином, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого статтею 19 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», повинна складати 92 особи.
Середньооблікова кількість інвалідів у роботодавця склала 50 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом. Окрім того, згідно статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки за весь її строк.
Посилаючись на наведені вище мотиви, позивач просить суд стягнути з відповідача суму штрафних санкцій та пені у розмірі 1444432 грн. 38 коп.
Ухвалою судді від 23.05.2014 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
24.07.2014 в судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
В судове засідання також прибув представник відповідача, заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог та зазначив, що підприємством вживались всі належні заходи для працевлаштування інвалідів у 2013 року, а відтак суму штрафу та пені підприємство не повинно сплачувати.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 24.07.2014.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
Відповідач - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», пройшов процедуру державної реєстрації, а відтак набув правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 №755-IV, та відноситься до суб'єктів господарювання, яким, відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875-XII (далі іменується - Закон України №875-XII), встановлюється норматив робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.
Відповідно до статті 19 Закону України №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого Законом, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунку кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Відповідачем подано до контролюючого органу Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік форми №10-ПІ (а.с. 3), відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 2308 осіб. З них, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 50; кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідача на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 92 особи; фонд оплати праці штатних працівників - 78526, 9 грн.; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 1428999,2 грн.
Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42 «Про затвердження форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів»» (далі іменується - Інструкція №42), у рядку 01 відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722.
Відповідно до підпункту 3.2.5 пункту 3 «Інструкції зі статистики кількості працівників» середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, …12. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Таким чином, середньооблікова кількість штатних працівників Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» за 2013 рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, складає 50 осіб, а кількість працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України №875-XII - 92 особи.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що ним невірно у звіті розраховано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме: в ньому помилково не виключена з загальної кількості робочих місць на підприємстві (2308) кількість робочих місць (821), де робітники працюють в шкідливих умовах. Суд зазначає, що норми чинного законодавства не містять жодних приписів щодо права чи обов'язку виключення з загальної кількості робочих місць на підприємстві кількості робочих місць, на яких працюють особи зі шкідливими умовами праці. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів розраховується виключно із загальної середньооблікової кількості працівників, у даному випадку - 2308.
Таким чином, відповідачем у 2013 році не виконано норматив, передбачений статтею 19 Закону України №875-XII.
Відповідно до статті 18 Закону України №875-XII, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 19 Закону України №875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Статтею 20 Закону України №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
На виконання Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.01.2007 №70 затверджено Порядок нарахування пені та її сплати, що затверджений Мінпраці 15.05.2007 за №223, відповідно до якого нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).
У поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції позивач розраховує суму пені на дату її подання.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків сплати адміністративно-господарських санкцій позивачем була нарахована пеня, яка дорівнює: 428 грн. 70 коп. (сума пені за один день прострочення) х 36 (кількість днів прострочення) = 15433 грн. 20 коп.
Отже, загальна сума заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році складає 1428999 грн. 20 коп. + 15433 грн. 20 коп. = 1444432 грн. 40 коп.
Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 №420 «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення (Форма №3-ПН)», була затверджена форма звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій».
Згідно зазначеного наказу підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.
Форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.
У разі необхідності підбору працівників за сприяння центрів зайнятості фізичні особи, у тому числі підприємці, також можуть інформувати центри зайнятості про наявність вакансій за цією формою.
У графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України «Про зайнятість населення», із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, відповідач, як того вимагає Закон України «Про зайнятість населення» та Інструкція щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України 19.12.2005 за №420, подавав звіти форми №3-ПН про наявність вакантних робочих місць, створених для інвалідів, а саме, звіти про наявність вакансій станом на 01.02.2013, 01.03.2013, 01.04.2013, 01.05.2013, 01.06.2013.
Суд зазначає, що наказ від 19.12.2005 №420, що діяв на час подачі відповідачем звітів форми №3-ПН, втратив чинність у зв'язку із прийняттям Міністерством соціальної політики України наказу від 31.05.2013 №316 «Про затвердження форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання», який набрав чинності 12.07.2013.
Відповідач звертався до центру зайнятості з новими звітами форми №3-ПН про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, які містили додатки «Характеристики вакансії (й) та вимоги до претендента (ів) (для укомплектування вакансій Державною службою зайнятості)».
Судом встановлено, що позивач протягом 2013 року подав до центру зайнятості всі без винятку звіти форми №3-ПН у кількості 12 штук - за кожен місяць 2013 року.
Наказом голови правління Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» «Про організацію роботи щодо працевлаштування інвалідів» від 02.01.2013 №04-од затверджено перелік професій та посад, на яких може використовуватися праця інвалідів на підприємстві; зобов'язано фахівця із зв'язків з громадськістю розміщувати оголошення в засобах масової інформації щодо наявності вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів; зобов'язано начальника відділу кадрів та інспекторів з кадрів УГГ щомісячно інформувати службу зайнятості про вакантні робочі місця, на яких можливе працевлаштування інвалідів; при зверненні інвалідів розглядати всі можливі варіанти для їх працевлаштування; працевлаштування інвалідів проводити з урахуванням висновків медичної установи щодо можливості роботи конкретного інваліда за вказаною професією/посадою; зобов'язано начальників всіх структурних підрозділів створити на робочих місцях для інвалідів умови, сприятливі для організації роботи цієї категорії працівників. (а.с. 103).
З матеріалів справи вбачається, що протягом 2013 року до відповідача звертались з метою працевлаштування 9 інвалідів: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11
Інваліди ОСОБА_3 (направлення на працевлаштування від 16.10.2013 (а.с. 64)) та ОСОБА_4 (направлення на працевлаштування від 16.10.2013 (а.с. 64)) були працевлаштовані на посади водія та комірника 21.10.2013; інваліди ОСОБА_9, ОСОБА_10 (направлення на працевлаштування від 23.08.2013 (а.с. 63)) та ОСОБА_11 (направлення на працевлаштування від 26.11.2013 (а.с. 60)) відмовились самостійно від запропонованої роботи; інвалід ОСОБА_8 самостійно звернулась на підприємство з метою працевлаштування на підставі оголошень, розміщених в засобах масової інформації (а.с. 66, 67), проте йому відмовлено у працевлаштуванні, оскільки її стан здоров'я не дозволяв займати посаду контролера газового господарства (довідка до Акта огляду МСЕК (а.с. 137)), висновок про умови та характер праці (а.с. 137); Інваліду ОСОБА_6 (направлення на працевлаштування від 29.10.2013 (а.с. 59)) відмовлено у працевлаштуванні у зв'язку зі станом здоров'я та на підставі висновків про умови праці та характер праці (а.с. 59, зворотній бік); інваліду ОСОБА_5 (направлення на працевлаштування від 01.02.2013 (а.с. 61)) відмовлено у працевлаштуванні у зв'язку зі станом здоров'я та на підставі висновків про умови праці та характер праці (а.с. 61, зворотній бік); інваліду ОСОБА_7 (направлення на працевлаштування від 22.08.2013 (а.с. 62)) відмовлено у працевлаштуванні у зв'язку зі станом здоров'я та на підставі висновків про умови праці та характер праці (а.с. 62, зворотній бік).
Відповідачем надано суду посадові інструкції контролера газового господарства та водія автотранспортних засобів автотранспортного цеху міського експлуатаційного управління, де чітко визначені завдання та обов'язки осіб, які працевлаштовуються на такі посади. Дослідивши зміст завдань та обов'язків осіб, які претендують на зайняття даних посад, в розрізі висновків щодо умов праці відповідно до Актів МСЕК, суд зазначає, що такі особи - інваліди не могли працювати на запропонованих посадах у зв'язку зі станом здоров'я, а тому відмова підприємства у їх працевлаштуванні була обґрунтованою та об'єктивною.
Відповідно до листа Запорізького міського центру зайнятості від 13.06.2014 №2272/04-12 «Про надання інформації» повідомлено, що відповідачем проводилась у 2013 році наступна робота, спрямована на працевлаштування інвалідів на підприємстві: протягом 2013 року підприємством надавались звіти за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» з вакансіями для інвалідів; підприємство приймало участь у семінарах для окремих категорій громадян, в тому числі інвалідів, що проводились в Запорізькому міському центрі зайнятості 20.02.2013, 13.06.2013, 01.07.2013, 15.08.2013, 03.10.2013 та 25.11.2013, де розглядались проблемні питання працевлаштування інвалідів; до Запорізького міського центру зайнятості не надходило скарг на ПАТ «Запоріжгаз» щодо відмов у працевлаштуванні інвалідів (а.с. 84).
Таким чином, судом встановлено, що відповідач вжив всіх залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності.
Зі змісту статті 18-1 Закону України №875-XII вбачається, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Отже, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Зазначена позиція співпадає з позицією викладеною в постанові Верховного Суду України від 02.04.2013. Також, висновок щодо покладення обов'язку працевлаштування інвалідів на органи працевлаштування, співпадає з позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 20.06.2011 у справі №21-60а11, від 25.01.2005 у справі №8/203-04, від 29.03.2005 у справі №13/403.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем протягом 2013 року виконано усі, встановлені законодавством обов'язки із забезпечення працевлаштування інвалідів. Якщо відповідачем вжито усі, передбачені чинним законодавством, заходи із працевлаштування інвалідів, то на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для їх працевлаштування та відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватися.
Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
За приписами частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.М. Недашківська