17 липня 2014 р. Справа № 2-а/489/325/2013
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Рум'янцева Н.О.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- Романішина В.Л.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 вересня 2013 року в адміністративні справі за позовом ОСОБА_2 до управління соціальних виплат і компенсацій Ленінського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У липні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління соціальних виплат і компенсацій Ленінського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, в якому просив визнати протиправними дії та неправомірну відмову відповідача у праві користуватись пільгами передбачені Законом України «Про міліцію» та зобов'язати відповідача поставити на облік та внести до Єдиного державного реєстру осіб, які мають право на пільги з 29 травня 2012 року.
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано управління соціальних виплат і компенсацій Ленінського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради включити ОСОБА_2 до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги. В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що позивач був звільнений у запас збройних сил України за п. 64 «в» (через обмежений стан здоров'я) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 р. N 114, у зв'язку з чим на позивача не поширюють свою дію норми частин 4, 5, 6 ст. 22 Закону України «Про міліцію», якими встановлено право на пільги за цим Законом працівників міліції, які звільнені зі служби за віком, хворобою або вислугою років.
Позивач письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав.
Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, встановив, що не заважаючи на те, що позивач з 30 вересня 2011 року звільнений у запас з органів Міністерства внутрішніх сил п. 64 «в» (через обмежений стан здоров'я) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, він має право на пільги, встановлені ст. 22 Закону України «Про міліцію».
Справа призначена до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена.
Апеляційний суд встановив, що предметом позову є право позивача на користування пільгами, встановленими ст. 22 Закону України «Про міліцію».
ОСОБА_2 звільнений з посади старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ УБОЗ УМВС України в Миколаївській області за п. 64 «в» (через обмежений стан здоров'я) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 30 вересня 2011 року.
Також матеріалами справи підтверджено, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років.
Апеляцінйи суд не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Порядок та умови проходження служби в міліції, згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про міліцію», регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 р. N 11 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Так, у пункті 64 Положення закріплено перелік підстав для звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу зі служби.
Частиною шостою статті 22 Закону України «Про міліцію» визначено підстави, звільнення за якими передбачено право на збереження пільг, встановлених цим законом, а саме: за віком, хворобою або вислугою років, які відповідають підпунктам «а», «б» пункту 64 Положення.
Оскільки позивач звільнений із органів внутрішніх справ відповідно до підпункту «в» пункту 64 Положення - через обмежений стан здоров'я в запас, тобто не з підстав, передбачених ч. 6 ст. 22 Закону України «Про міліцію», апеляційний суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача щодо припинення відшкодування позивачу пільг, які передбачені Законом України «Про міліцію».
При цьому посилання суду першої інстанції на отримання позивачем пенсії за вислугу років, як на підтвердження наявності права на пільгу, є безпідставним, оскільки Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлює умови, за яких особа, звільнена зі служби, отримує право на пенсію за вислугу років, а не умови для звільнення зі служби у зв'язку із вислугою років.
Таким чином, незалежно від наявності умов для призначення пенсії за вислугу років згідно зі Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», право на збереження установлених Законом України «Про міліцію» пільг має лише працівник міліції, звільнений зі служби з підстав, визначених ч. 6 ст. 22 ціього закону, тобто за віком, хворобою або вислугою років.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26 червня 2012 року по справі № 21-170а12 (ЄДРСР № 25239022).
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202, ст. 244-2 КАС України, це є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування оскарженої постанови та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволені адміністративного позову в повному обсязі.
Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ст.ст. 207, 211, 212, 244-2, ч. 5 ст. 254 КАС України, -
Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 вересня 2013 року скасувати та ухвалити нову постанову.
Відмовити у задоволені адміністративного позову ОСОБА_2 до управління соціальних виплат і компенсацій Ленінського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя /підпис/ Єщенко О.В.
суддя /підпис/ Димерлій О.О.
суддя /підпис/ Романішин В.Л.