Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" липня 2014 р.Справа № 922/2807/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Інте Т.В.
при секретарі судового засідання
розглянувши справу
за позовом Публічного АТ "НАК "Нафтогаз України", м. Київ
до Навчального центру оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, с. Ватутино
про стягнення коштів
за участю представників сторін:
позивача - Данилевський О.М., дов. № 14-89 від 18.04.14 р.;
відповідача - Ємець К.В., дов. № 010/1471/070/1 від 16.07.14 р.;
Публічне акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Навчального центру оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (далі -відповідач) 6830,87 грн. пені, 1414,94 грн. 3% річних, 149,86 грн. інфляційних втрат та 1827,00 грн. судового збору, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3940-БО-33 від 03.04.2013 р.
17.07.14 р. відповідач надав письмовий відзив, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що акти приймання-передачі природного газу за березень, квітень та жовтень 2013 року не були вчасно направлені на адресу Навчального центру оперативно-рятувальної служби цивільного захисту. Крім того, відповідач зауважив, що він є державною установою, яка фінансується з державного бюджету України.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 21.07.14 р. по 28.07.14 р., для надання сторонами додаткових документів.
Представник позивача в судовому засіданні 28.07.14 р. підтримав свої позовні вимоги, просив позов задовольнити, через канцелярію суду надав додаткові пояснення, в яких зазначив, що відправлення та підписання актів приймання-передачі природного газу із певним запізненням не звільняє відповідача від відповідальності за несвоєчасно проведений розрахунок.
Представник відповідача в судовому засіданні 28.07.14 р. підтримав свій відзив, проти задоволення позовних вимог заперечував.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
03 квітня 2013 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 13/3940-БО-33 (далі - договір) (а.с. 15-19), за умовами якого, позивач зобов'язався передати у власність відповідачеві імпортований природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, , а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах цього договору.
За умовами п.1.1 договору, газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансується з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.
Відповідно до п. 2.2 додатку № 1 до спірного договору (а.с. 20-22), приймання-передача газу, поставленого позивачем відповідачу у відповідному місяці поставки газу, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газорозподільним підприємством та відповідачем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого позивачем. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, відповідач зобов'язується надати позивачу для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою відповідача та погоджені газорозподільним підприємством.
На виконання умов договору, позивач поставив протягом березня-квітня 2013 року та жовтня-грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 117,273 тис. куб. м. на загальну суму 541002,20 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу: від 30.06.2013р. за березень 2013р. на суму 139632,99 грн.; від 30.04.2013р. за квітень 2013р. на суму 44468,30 грн.; від 31.10.2013р. за жовтень 2013р. на суму 52768,16 грн.; від 30.11.2013р. за листопад 2013р. на суму 149586,27 грн.; від 31.12.2013р. за грудень 2013р. на суму 154546,48 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств. (а.с. 27-31).
Пунктом 4.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу.
Судом встановлено, що станом на день звернення позивача до суду з даним позовом відповідач вартість поставленого газу в сумі 541002,20 грн. оплатив у повному обсязі, що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо (а.с. 32-33), але в порушення взятих на себе договірних зобов'язань розрахунки за поставлений газ провів невчасно.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до умов спірного договору (п. 4.1), оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу.
Проте, відповідач здійснював платежі не завжди своєчасно, з порушенням умов п.1.1 та п.4.1 договору, що підтверджується довідкою про операції (а.с.33).
Посилання відповідача на те, що акти приймання-передачі природного газу за березень, квітень та жовтень 2013 року надійшли до Навчального центру оперативно-рятувальної служби цивільного захисту із запізненням, не свідчить про неправильність здійснених нарахувань та про перенесення строку остаточного розрахунку, оскільки, згідно з п. 6.1.2. та п. 4.5. договору, саме на відповідача покладено обов'язок щодо своєчасного складання та направлення позивачу двох примірників акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість.
Тобто, фактичний обсяг спожитого газу відомий відповідачеві вже на кінець місяця поставки, і стає відомим позивачу лише з даних, що надіслані відповідачем у вигляді актів.
Таким чином, про обсяг поставленого у березня, квітні та жовтні 2013 року природного газу та про вартість останнього відповідачеві було відомо вже в останній день відповідних місяців, а тому відправлення та підписання акту приймання-передачі природного газу із певним запізненням не звільняє відповідача від відповідальності за несвоєчасно проведений розрахунок та від сплати в повному обсязі нарахованих пені, інфляційних втрат та 3 % річних.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання грошових зобов'язання з оплати поставленого позивачем газу, за договором № 13/3940-БО-33 від 03.04.13 р.
За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність нарахування позивачем 1414,94 грн. 3% річних та 149,86 грн. інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства України, відповідають наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 7.3 договору, у разі порушення відповідачем умов п. 4.1 договору, відповідач зобов'язується сплатити позивачеві, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши правильність та правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 6830,87 грн., суд дійшов висновку про те, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України і умовам договору, тому позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що фінансування відповідача за рахунок державного бюджету України не може підставою для відмови у позові, оскільки, за змістом частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання (постанова Верховного суду України від 15.05.2012 № 11/446) .
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, відшкодовуючи судовий збір за рахунок відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 193, 203 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 549, 610-611, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Навчального центру оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (63212, Харківська область, Нововодолазький р-н, с. Ватутіне, код ЄДРПОУ 33879077) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 6830,87 грн. пені, 1414,94 грн. 3% річних, 149,86 грн. інфляційних втрат та 1827,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 30.07.2014 р.
Суддя Т.В. Інте