Справа № 755/9698/14-а
"22" липня 2014 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Чех Н.А.
при секретарі - Кузьменко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району в м. Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправною бездіяльності, призначення, нарахування та виплату одноразової компенсації, та щорічної допомоги на оздоровлення особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом посилаючись на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 1 категорії (попередньо відносився до 2 категорії). На підставі положень ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право отримувати щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Оскільки йому стало відомо про порушення його прав, представником було направлено відповідну заяву до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району в м. Києві, на яку отримано відповідь, в якій зазначено, що щорічна допомога на оздоровлення призначена у відповідності до положень чинного законодавства України, підстави для перерахунку та виплати допомоги в іншому розмірі відсутні. Крім того, він не отримував одноразову компенсації як інвалід ІІІ групи в розмірі 30 мінімальних заробітних плат. З даною відповіддю він не погоджується, оскільки вона не відповідає вимогам законодавства. На підставі викладеного він вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпровського районного суду від 22.07.2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 в частині перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення з 1996 року по 2012 рік залишено без розгляду на підставі ч.1, 2 ст. 99, ст. 100 КАС України.
В судове засідання позивач не з'явився, представник позивача надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, надали суду письмові заперечення з проханням розглядати справу у відсутності їх представників.
Згідно з частиною 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявляти клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної справи стороні відповідача необхідно довести правомірність своїх дій та бездіяльності.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 1 категорії.
Позивач перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району в м. Києві з 2001 року як особа, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії ІІІ групи інвалідності, та отримує щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 90,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 8 Конституції України діє принцип верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 48 Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції 06.06.1996р., яка набрала чинності 20.06.1996 року, передбачено, що учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії ІІІ групи інвалідності мають право на отримання щорічної грошової допомоги в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Стаття 32 цього Закону вказує, що порядок застосування цього Закону визначається Кабінетом Міністрів України, рішення якого, відповідно до ст. 117 Конституції України є обов'язковими для виконання.
Статтею 67 Закону встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 2 ст. 95 Конституції України будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування визначаються виключно законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено розміри щорічної допомоги на оздоровлення, а саме, учасники ліквідації на ЧАЕС - 90,00 грн.
Згідно статті 87 Бюджетного кодексу України встановлено, що до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать, зокрема, видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Згідно п. 4 ст. 85 Конституції України затвердження Державного бюджету та внесення змін до нього належить до повноважень Верховної Ради України.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 надано офіційне тлумачення положень ст. 1, ч. 1 ст. 17, ст. 22, ст.ст. 46, 48, ч. 1, 3 ст. 95, ч. 2 ст. 96, пн. 2, 3, 6 ст. 116 Конституції України у взаємозв'язку з положеннями пн. 5 ч. 1 ст. 4 Бюджетного кодексу України, пн. 2 ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України. Даним рішенням було встановлено, що Кабінети Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України, виходячи з фінансових можливостей держави.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2013 рік» соціальні виплати регулюються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету
Таким чином, вимоги позивача щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік не підлягають задоволенню.
Не підлягає задоволенню і позовна вимога щодо нарахування та виплати позивачу одноразової компенсації як інваліду ІІІ групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, оскільки, як було встановлено в суді позивач не звертався до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району в м. Києві задля отримання даної компенсації, та не надавав, підтверджуючого право на компенсацію, документ, а саме «Експертний висновок» Центральної міжвідомчої експертної комісії. У зв'язку із чим, позивачем не дотримано порядку призначення одноразової компенсації, і дана вимога є передчасною як до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району в м. Києві так і до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють виплати за розпорядженнями Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району в м. Києві.
Що стосується вимоги про зобов'язання відповідачів в подальшому нараховувати та виплачувати щорічну допомогу на оздоровлення в порядку та на умовах визначених ст.. 48 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, то і в цій частині позов не підлягає задоволенню, оскільки нормами КАС України розгляд на майбутнє не передбачено.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 46, 95 Конституції України, ст.ст. 48, 67 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 87 Бюджетного кодексу України, Законом України «Про Державний бюджет на 2013 рік», рішенням Конституційного суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012, Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ст.ст. 8-11, 16, 41, 69-71, 86, 94, 99, 158-163, 186 КАС України, суд,
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району в м. Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправною бездіяльності, призначення, нарахування та виплату одноразової компенсації, та щорічної допомоги на оздоровлення особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена сторонами до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва у 10-ти денний термін з дня отримання копії постанови.
Суддя: