Номер провадження №22-ц/791/2145/14р. Головуючий в І інстанції Ведмідська Н.І.
Категорія 45 Доповідач: Фурман Т.Г.
2014 року липня місяця 15 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого:Фурман Т.Г.
Суддів:Пузанової Л.В.
Чиркової К.Г.
При секретарі:Бараш Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 02 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області, третя особа: відділ Держземагенства у Скадовському районі Херсонської області про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та рішення Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області та зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, третя особа: відділ Держземагенства у Скадовському районі Херсонської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -
У лютому 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області, третя особа: відділ Держземагенства у Скадовському районі Херсонської області про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю та рішення Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області, посилаючись на те, що йому на підставі свідоцтва про право власності на житловий дім від 11.05.1981 року належить житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1.
Для будівництва та обслуговування цього житлового будинку останнім наказом директора радгоспу „Молодіжне" № 519 від 25.09.1989 року була виділена земельна ділянка площею 0,25 га.
Рішенням виконавчого комітету Лазурненської селищної ради №75 від 25.10.1996 року йому була передана безоплатно у власність земельна ділянка площею 0,15 га. за вказаною вище адресою.
На підставі цього рішення 18.08.1999 року був виданий державний акт на право приватної власності на землю серії IV-ХС № 024020.
У 2004 році під час приватизації суміжної земельної ділянки ОСОБА_6 з'ясувалось, що суміжна межа між земельними ділянками позивача та відповідачки, яка була закріплена огорожею спільно з попереднім власником будинку, не відповідає виданому позивачу державному акту, а тому частина належних останньому господарських будівель, які були побудовані ще в 1981 році, опинилися на земельній ділянці ОСОБА_6
Позивач відмовився від погодження нової межі з відповідачкою і вважав, що його відмова є підставою для встановлення суміжної межі по фактичному користуванню, та зупинить приватизацію земельної ділянки за ОСОБА_6
У 2012 році ОСОБА_6 стала вимагати знесення належних позивачу будівель та перенесення огорожі, мотивуючи свої вимоги наявністю у неї державного акту, відповідно до якого будівлі ОСОБА_5 знаходяться на її ділянці.
Посилаючись на те, що приватизація суміжних земельних ділянок, які знаходяться у користуванні сторін була проведена з порушенням діючого земельного законодавства, що призвело до виготовлення державних актів, відомості в яких не відповідають встановленому фактичному користуванню, позивач просив суд визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії IV-ХС № 024020 на земельну ділянку площею 0,15 га, розташовану по АДРЕСА_1, виданого 18.08.1999 року на ім?я ОСОБА_5; визнати недійсним рішення Лазурненської селищної ради Скадовського району від 26.04.2005 року №488 про передачу безоплатно у власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,15 га, розташованої по АДРЕСА_1 та визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія ЯБ №2053385 площею 0,15 га, розташовану по АДРЕСА_2, виданого 09.11.2005 року на ім'я ОСОБА_6
ОСОБА_7 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5, третя особа: відділ Держземагенства у Скадовському районі Херсонської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Просила суд усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2, шляхом зобов'язання ОСОБА_5 демонтувати сільськогосподарські споруди, що розташовані на частині її земельної ділянки, а саме: споруду літ. «В» розміром 3,10 м на 4,35 м, споруду літ. «Г» розміром 3,10 м на 2,45 м, споруду літ. «Д» розміром 3,58 м на 4,15 м.
Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 02 червня 2014 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду в частині відмови в задоволенні первісного позову скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити його вимоги в повному обсязі.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_8, діючий в інтересах ОСОБА_6, просив апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено і з матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок від 11.05.1981 року, яке було видане на підставі рішення виконкому Лазурненської селищної ради народних депутатів Скадовського району № 37/5 від 06.05.1981 року, ОСОБА_5 належить на праві приватної власності житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1. /а.с.10/.
Рішенням виконкому Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області №75 від 25.10.1996 року ОСОБА_5 передано у власність земельну ділянку для обслуговування будинку площею 0,15 га. /а.с. 132/.
На підставі вказаного рішення позивачем 18.08.1999 року отриманий державний акт про право приватної власності на земельну ділянку площею 0,15 га. /а.с. 12/.
Рішенням Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області № 488 від 26.04.2005 року ОСОБА_6 виділено у власність земельну ділянку 0,15 га. /а.с. 130/.
На підставі цього рішення 09.11.2005 року нею також отриманий державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, що розташована по АДРЕСА_2 в смт. Лазурне Скадовського району. /а.с.14/.
Згідно акту обстеження земельних ділянок від 18.12.2012 року за допомогою металевої рулетки без номеру спеціалістами Лазурненської селищної ради було встановлено, що фактично межі земельної ділянки по АДРЕСА_2, перетинають господарські будівлі по АДРЕСА_2. Візуально споруди було побудовано задовго до приватизації земельної ділянки під садибою №13. Було встановлено, що помилку було допущено приватним підприємством «Землевпорядник», під час проведення інструментальної зйомки з подальшим виготовленням Акту узгодження зовнішніх меж від 08.04.2004 року, який ОСОБА_5 підписувати відмовився, тому що не був згоден з встановленою представниками ПП «Землевпорядник» межею (додаток №1, №2). Комісія вважає недоцільним в подальшому використовувати державні акти на право власності на земельні ділянки садиб АДРЕСА_1, і рекомендує власникам земельних ділянок в установленому законом судовому порядку узгодити межі земельних ділянок. /а.с.16/.
Згідно відповіді Державної інспекції сільського господарства України на звернення від 11.09.2012 року № М-33-6-9/173 встановлено, що ОСОБА_5 самовільно займає частину земельної ділянки площею 0,0033 га під обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_6 У зв?язку з цим Державною інспекцією інспекції сільського господарства України складено акт перевірки від 05.09.2012 року. /а.с.97,98/.
Згідно ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Статтею 56 Закону України «Про землеустрій» передбачається, що технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, повинна включати матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки.
Згідно ч.1 ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.
Відповідно до ч.1 ст. 193 ЗК України державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
Складовою частиною державного земельного кадастру згідно ст. 196 ЗК України є кадастрові зйомки.
Відповідно до ст. 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок, і включає зокрема геодезичне встановлення меж земельної ділянки, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, відновлення меж земельної ділянки на місцевості, виготовлення кадастрового плану.
За приписами ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, в тому числі, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК України, ч.1 ст.3 ЦПК України).
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно вимог ст. ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами, встановленими ч.4 ст.10 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках встановлених цим Кодексом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що акт обстеження земельних ділянок від 18.12.2012 року не може бути використаний як належний доказ, оскільки за допомогою рулетки, яку використовували при обстеженні спеціалісти, не може бути перевірено правильність межі та відповідність її місцезнаходження згідно державного акту. Крім того, в акті не міститься інформація щодо площ та зазначення будівель, які на думку комісії опинилися на ділянці відповідачки.
Не може служити належним доказом схема до вказаного акту, так як вона не містить будь-якого посвідчення та зазначення повноважень осіб які її виготовили. Посилання в акті про використання знімку зробленого ПП «Анколія» не має істотного значення, так як невідомо чи має право вказане підприємство займатися відповідною діяльністю. Теж саме стосується акта про перенесення в натурі зовнішніх меж від 11.09.2012 року, який не містить підписів сторін, зазначення представника селищної ради.
Також не може бути взято до уваги твердження комісії, що будівлі візуально були побудовані задовго до приватизації, оскільки фахівці, які обстежували місцевість, не мають відповідної кваліфікації давати висновки з приводу часу побудови об'єктів.
Не надав доказів про законність будівництва господарських споруд, їх площу та визначене у відповідності до закону дозволене місце розташування на земельній ділянці, а також строки їх будівництва, перебудови або добудови, позивач ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції.
Не підтверджені нічим посилання позивача про будівництво будівель до приватизації відповідачкою земельної ділянки, так як згідно копії технічного паспорту на житловий будинок вбачається один графічний план розташування житлового будинку та господарських будівель позивача, який датується 26.09.2012 року, тоді як питання про приватизацію відповідачкою ділянки вирішувалось в 2005 році. /а.с.13, 130/.
Не є обґрунтованими доводи позивача стосовно скасування рішення Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області № 488 від 26.04.2005 року, яким виділено у власність відповідачці 0,15 га.
Як підставу для визнання недійсним цього рішення, позивач зазначає виготовлення технічної документації відповідачки з порушенням ст. 118 ЗК України, а саме: не по фактичному землекористуванню.
Однак, доказів про те, що дійсно межа між суміжними земельними ділянками позивача та відповідача повинна проходити по існуючій огорожі, позивача суду не надав.
Тому вимоги позивача щодо документального розташування спільної межі не є підставою для визнання недійсним рішення, оскільки фактично вони стосуються розміру виділеної відповідачці ділянки і на визнання недійсним рішення та державних актів ніяким чином не впливають.
Частиною першою статті 143 ЦПК України встановлено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб.
В ході розгляду справи суд першої інстанції роз'яснив сторонам по справі їх право заявити клопотання про проведення відповідної судової будівельно-технічної експертизи для вирішення спірних питань щодо місця розташування межі згідно державних актів сторін та підтвердження належним чином наявність факту перетину межею конкретних будівель чи їх частин, проте, сторони відмовилися від її проведення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що приватизація суміжних земельних ділянок, які знаходяться у користуванні сторін була проведена з порушенням діючого законодавства, що є підставою для визнання її недійсною та визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування на підставі, якого виділено у власність відповідачці 0,15 га.
Сама по собі відсутність підпису суміжного землекористувача в акті погодження меж земельної ділянки, не може бути підставою для скасування рішення органу місцевого самоврядування та виданих на його підставі державних актів на право власності на земельну ділянку.
Перевірені колегією доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 до уваги прийняті бути не можуть, оскільки вони не спростовують висновків суду і не містять посилання на нові факти або засоби доказування, які мають значення для справи, а вказані в скарзі посилання на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права не підтверджені належними доказами.
Рішення суду першої інстанції ухвалено правильно, у відповідності до вимог норм матеріального та процесуального права, в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів, досліджених в судовому засіданні.
За таких обставин підстав для скасування чи зміни рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303,307, 308 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 02 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: