ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
30 липня 2014 року 09:00 № 826/8445/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Газар»
до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.05.2014 року №0002482201 та №0002492201, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Газар» (надалі - позивач або ТОВ «НВФ «Газар») з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.05.2014 року №0002482201 та №0002492201.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 24.07.2014 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають скасуванню, оскільки ТОВ «НВФ «Газар» не порушувало вимог п.185.1. ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 та ст.134, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані відповідачу під час перевірки та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит та віднесення до складу валових витрат відповідних витрат по взаємовідносинам з контрагентами.
У судове засідання 24.07.2014 року з'явився представник позивача, який заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання 24.07.2014 року не з'явився, яку свого представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою про отримання.
При цьому, від представника відповідача через канцелярію суду надійшли клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача та письмові заперечення проти позову, в яких зазначено про законність та обґрунтованість прийнятих ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з підстав встановлення під час перевірки позивача факту нереальності проведення господарських операцій між позивачем та контрагентами, що за правилами діючого податкового законодавства позбавляє платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту по таким операціям.
Суд у судовому засіданні 24.07.2014 року на підставі ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ «НВФ «Газар» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Укрбуд-Капітал» (код ЄДРПОУ 38705704), ТОВ «Камфод Естейт» (код ЄДРПОУ 38824242) їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2013 року 31.12.2013 року.
За результатами перевірки позивача, відповідачем було складено акт від 14.05.2014 року № 3947/26-51-22-01-30978690, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:
п.185.1. ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість , що підлягає сплаті до бюджету всього в розмірі у розмірі 356580,00 грн., а саме по періодам:
- жовтень 2013 року на суму - 101908,00 грн.,
- листопад 2013 року на суму 68657,00 грн.,
- грудень 2013 року на суму - 186015,00 грн.;
ст.134, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства у розмірі за 4 квартал у розмірі 39733,00 грн.
Вищезазначені порушення обґрунтовані з боку відповідача наступним.
Відповідно до змісту акта перевірки позивача, в ході перевірки позивача відповідачем отримана постанова від Прокуратури м. Києва старшого в особливо важливих справах другого слідчого відділу юриста 1 класу Поночовного Ігоря Миколайовича, який, розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013110030000156 від 25.12.2013 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст..364, ч.3 ст.212, ч.2 ст.205, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.1 ст.205 КК України встановив, що ОСОБА_2, за попередньою змовою з ОСОБА_3 ОСОБА_4 та іншими особами, діючи умисно, групою осіб, на території м. Києва, створили ряд суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, а саме: надання послуг з мінімізації податкових зобов'язань реально діючим суб'єктам господарської діяльності шляхом відображення в податковій звітності безтоварних операцій, а також послуг з конвертації безготівкових грошових коштів в необліковану готівку.
Так, у періоді 2012-2013 року вищезазначеними особами, з метою прикриття незаконної діяльності, були зареєстровані наступні юридичні особи: ТОВ «Укрбуд-Капітал» та ТОВ «Камфод Естейт».
27.12.2013 року в ході обшуку житлового приміщення ОСОБА_2, виявлено та вилучено печатки, оригінали установчих документів вказаних товариств, їхню переписку з податковими інспекціями. За результатами обшуку житлового приміщення ОСОБА_4 вилучено документи податкової звітності зазначених товариств.
Крім того, допитаний ОСОБА_5, який рахується директором ТОВ «Камфод Естейт», показав, що він не має жодного відношення до створення товариства та ведення його фінансово-господарської діяльності, жодних договорів, угод чи контрактів в якості директора товариства він ніколи не укладав та не підписував, про місцезнаходження товариства, його печатки та установчих документів йому нічого не відомо.
Більше того, до відповідача надійшов акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів м. Києві від 27.02.2014 року № 611/26-55-22-7/38705704 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Укрбуд-Капітал» щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 29.04.2013 по 31.01.2014 року, згідно якого встановлено, що підприємство має ознаки «фіктивності», оскільки за місцем реєстрації не знаходиться. Фактично згідно податкової звітності ТОВ «Укрбуд-Капітал» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина. Інформація про чисельність працюючих відсутня. Враховуючи вищенаведене, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.
Також, в ході перевірки позивача відповідачем отримано акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 17.03.2014 року №808/22-13/38824242 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Камфод Естейт» (код ЄДРПОУ 38824242) з питань дотримання вимог податкового законодавства, при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами за період з 27.07.2013 року по 17.01.2014 року», згідно якого встановлено порушення ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частіші недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Камфод Естейт» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України. Таким чином, перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період з 27.07.2013 року по 17.01.2014 року.
Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність позивача здійснюється поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про фіктивність правочинів, укладених між позивачем та контрагентами - ТОВ «Укрбуд-Капітал» та ТОВ «Камфод Естейт», - а, відтак, останні вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Таким чином, вказані фінансово-господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реальною часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких видів робіт, послуг, постачання ТМЦ або здійснення діяльності. Про це свідчить відсутність у контрагентів необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Отже, складені по таким операціям первинні документи є такими, що складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій та засвідчити право позивача на формування валових витрат та податкового кредиту по таким господарським операціям.
У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки позивача від 14.05.2014 року № 3947 /26-51-22-01-30978690, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.05.2014 року:
№ 0002482201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 356580,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 89145,00 грн.;
№ 0002492201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 39733,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9933,00 грн.
Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.05.2014 року №0002482201 та №0002492201 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - Кодекс), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.
Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п.201.1. ст.201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:
а) у паперовому вигляді;
б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);
ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.
Приписами п.201.4 ст.201 Кодексу передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 Кодексу).
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 Кодексу).
Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 Кодексу).
Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 на виконання положень ст.201 Кодексу затверджено Порядок заповнення податкової накладної, який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року, тобто діяв на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок № 1379).
Відповідно до п.5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.
Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п.6.2 Порядку №1379).
Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, зокрема: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п.6.3 Порядку №1379).
Крім того, відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п.2.4, п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
З аналізу п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення встановлено, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Системний аналіз викладених законодавчих норм свідчить про те, що до складу валових витрат підприємства та податкового кредиту не відносяться витрати і суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни з придбані товари (роботи, послуги), які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами (податковими накладними), складеними у відповідності до вимог чинного законодавства, у тому числі, Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Як вбачається з матеріалів справи, позивач мав договірні взаємовідносини з контрагентами - ТОВ «Укрбуд-Капітал» та ТОВ «Камфод Естейт».
Так, взаємовідносини позивача з ТОВ «Укрбуд-Капітал» ґрунтувалися на наступних договорах:
на виконання робіт від 12.12.2013 року № 26 (виконання комплексу робіт по встановленню електричної системи на об'єкті - ОD2225 - Одеська область, Котовський район, с. Новоселівка вартістю 49666,67 грн.), від 11.09.2013 року № 8-ТМ (виконання будівельно-монтажних (ремонтних) робіт вартістю 153076,74 грн., ПДВ - 25512,79 грн.), від 04.08.2013 року № 20 (виконання робіт по будівництву об'єктів телекомунікаційної інфраструктури за об'єктом: ОD2234 - Одеська область, Колимський район, с. Петрівка, вартістю 35833,33 грн.), від 26.07.2013 року № 25 (виконання комплексу робіт по встановленню електричної системи за об'єктом: ОD2234 - Одеська область, , Кодимівський район, с. Петрівка вартістю 13108,33 грн.), від 01.11.2013 року № 21 (виконання комплексу робіт по будівництву об'єктів телекомунікаційної інфраструктури за об'єктами: МY2602 - Миколаївська область, Кривоозерський район, с. Бурілове, вул. Садова 208; МY2607 - Миколаївська область, Врадіївський район, с. Доброжанівка; МY0168 - Миколаївська область, с. Ольшанівське , вул. Леніна, 2, вартістю 116750,00 грн.), від 30.07.2013 року № 15 (виконання комплексу робіт по будівництву об'єкта телекомунікаційної інфраструктури: баштова споруда ОD2222 - Одеська область, Кодимський район, с. Тимково, вартістю 173405,83 грн.), від 23.08.2013 року № 22 (виконання будівельно-монтажних (ремонтних) робіт вартістю 52623,60 грн., у т.ч. ПДВ - 8770,60 грн.), від 19.08.2013 року № 18 (виконання комплексу робіт по будівництву об'єктів телекомунікаційної інфраструктури за об'єктами: ОD3818 - Одеська область, Великомихайлівський район, с. Великошіоське; ОD0325 - Одеська область, м. Южний, вул. Приморська; ОD0331 - Одеська область, Овідіопольский район, м. Овідіопіль, вул. Кірова 41; МY3001 - Миколаївська обл., Новоодеський район, м. Нова Одеса, вул. Іпатенка, 2 вартістю 155105,81 грн.), від 02.09.2013 року № 7-МТ (виконання будівельно-монтажних (ремонтних) робіт) вартістю 27312,88 грн., у т.ч. ПДВ - 4552,15 грн.), від 25.11.2013 року № УБ-25/11 (виконання комплексу робіт по будівництву об'єктів телекомунікаційної інфраструктури за об'єктами: ОD2225 - Одеська область, Котовський район, с. Новоселівка, КN9027 - Херсонська область, Каховський район, с. Костогризове, КN9025 - Миколаївська область, Березнегуватський район, с. Висунськ, вартістю 186886,67 грн.);
надання послуг від 28.09.2013 року № 24 (розробка робочого проекту та легалізація включаючи офіційні платежі за об'єктом: Миколаївська обл., Новоодеський район, м. Нова Одеса, вул. Іпатенка, 2 - МY3001 вартістю 10577,00 грн., у т.ч. ПДВ -1762,83 грн.), від 25.07.2013 року № 16 (розробка робочого проекту та погодження; послуги з легалізації ліній електропостачання на об'єкти комунікаційної інфраструктури - баштові споруди: Херсонська область, Іванівський район, с. Новосеменівка - КN2068; Херсонська область. Каховський район, с. Чернянка - КN2049, вартістю 27000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 4500,00 грн.), від 02.11.2013 року № 22 (надання послуг з отримання землевпорядних документів на об'єкт комунікаційної інфраструктури - бабітову споруду за об'єктами: Миколаївська область, Кривоозерський район, с. Бурілове, вул. Садова 208 -МY2602; Одеська область, Овідіопольський район, м. Овідіопіль, вул. Кірова 41- ОD0331; Одеська область. Комінтернівський район, м. Южне, вул. Заводська, 3 - ОD0356; Одеська область, Кілійський район, с. Приморський - ОD2804; Миколаївська область, Врадіївський район, с. Дробожанівка - МY2607, вартістю - 54700,00 грн., у т.ч. ПДВ - 9116,67 грн.), від 01.08.2013 року № 11 (надання послуг з розробки робочого проекту та погодження; послуги з легалізації ліній електропостачання на об'єкти комунікаційної інфраструктури - баштові споруди: - Херсонська область, Іванівський район, с. Новосеменівка - КN2068, вартістю 38000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 6333,33 грн.), від 19.11.2013 року № УБ-19/11 (надання послуг по розробці робочого проекту та погодження; послуги з легалізації ліній електропостачання на об'єкти комунікаційної інфраструктури - баштові споруди: Одеська область, Кодимський район, с. Тимково - ОD2222; Одеська область, Котовський район, с. Новоселівка - ОD2225, вартістю 101986,00 грн., у т.ч. ПДВ - 16997,67 грн.), від 20.12.2013 року № УБ-20/12 (виконання робіт по встановленню додаткових металевих конструкцій за об'єктами: Одеська область, Біляївський район, с. Великий Дальник, вул. Садова, 14 г - ОD0218, Одеська область, Овідіопольський район, м. Овідіопіль, вул. Кірова, 41 - ОD0331, Миколаївська область, Новоодеський райлн, м. Нова Одеса, вул. Іпатенка, 2 - МY3001, Миколаївська область, Кривоозерський район, с. Бурілове, вул. Садова, 208 -МY2602, Одеська область, Біляївський район, с. Дачне, вул. Дальницька, 2-Д - ОD0297 вартістю 77400,00 грн., у т.ч. ПДВ - 12900,00 грн.);
на виконання підрядних робіт від 14.10.203 року № ODE NVС GAV (виконання комплексу робіт з проектування та оформлення документів, а також комплекс будівельно-монтажних робіт щодо будівництва 1 (однієї) базової станції мобільного (рухомого) зв'язку, за адресою: Херсонська область, Нововоронцовський район., с. Гаврилівка, вартістю 78600,00 грн., у т.ч. ПДВ - 13100,00 грн.).
На підтвердження реальності зазначених господарських операцій, виконання умов перелічених договорів, включення витрат на оплату робіт та послуг до складу валових витрат підприємства, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбані у контрагента роботи та послуги, позивачем надані суду копії наступних первинних документів: акти наданих послуг, акти приймання-здачі виконаних робіт (послуг), податкові накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдова відомість по рахункам позивача, виписки з банків, які підтверджують виконання взятих сторонами зобов'язань за договорами, у томі числі, по оплаті позивачем наданих контрагентом робіт та послуг.
Взаємовідносини позивача з ТОВ «Камфод Естейт» ґрунтувалися на наступних договорах:
про надання послуг від 03.09.2013 року № 3 (розробка робочого проекту та легалізація включаючи платежі за об'єктами: Одеська область, Біляевський район, с. Дачне, вул. Дальницька, 2-Д - ОD0297; Одеська область, м. Южне, вул. Новобілярська, 26 - ОD0424; набуття прав на майданчик, включаючи офіційні платежі за об'єктами: Одеська область, Біляївський район, с. Великий Дальник, вул. Садова, 14г - ОD0218; Одеська область, Овідіопольский раойн, м. Овідіопіль, вул. Кірова 41 - ОD0331; Миколаївська область, Новоодеський район, м. Нова Одеса, вул. Іпатенка, 2 - МY3001 вартістю 37495,04 грн., у т.ч. ПДВ - 6249,17 грн.), від 03.09.2013 року № 4 (розробка робочого проекту та погодження; послуги з легалізації ліній електропостачання на об'єкти комунікаційної ; інфраструктури - баштові споруди: - Херсонська область. Каховський район, с. Костогризове - КN9027 вартістю 38000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 6333,33 грн.), від 12.09.2013 року № 5 (роботи по набуттю прав на майданчик, робочий проект та легалізація включаючи офіційні платежі документів на баштову споруду за об'єктами: Херсонська область, Каховський район, с. Чернянка - КN2049; Херсонська область, Іванівський район, с. Новомеменівка - КN2068; Миколаївська область, Веселинівський район, с. Новогригорівка - МY2504; Миколаївська область, Врадіївський район, с. Доброжанівка - МY2607; Одеська область, Кодимський район, с. Тимково - ОD2222; Одеська область, Котовський район, с. Новоселівка - ОD2225 вартістю 110500,00 грн., у т.ч. ПДВ - 18416,67 грн.), від 02.09.2013 року № 2 (послуги з отримання землевпорядних документів на об'єкт комунікаційної інфраструктури - баштову споруду за об'єктом: Херсонська область. Каховський район, с. Костогризове - КN9027 вартістю 30000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 5000,00 грн.);
про технічне обслуговування від 02.09.2013 року № 21-ТО (технічне обслуговування та періодична підтримка антенно-щоглових споруд вартістю 31800,00 грн., у т.ч. ПДВ - 5300,00 грн., від 30.10.2013 року № 22-ТО (технічне обслуговування та періодична підтримка антенно-щоглових споруд вартістю 31800,00 грн., у т.ч. ПДВ - 5300,00 грн.), від 01.12.2013 року № 23-ТО (технічне обслуговування та періодична підтримка антенно-щоглових споруд вартістю 31800,00 грн., у т.ч. ПДВ - 5300,00 грн.);
на виконання робіт від 01.09.2013 року № 01-PS (виконання комплексу робіт по встановленню електричної системи за об'єктами: МY2505 - Миколаївська область, Веселинівський район, с. Новогригорівка; МY2607, Миколаївська область, Врадіївський район, с. Доброжанівка; ОD2234 - Одеська область, Кодимівський район, с. Петрівка, вартістю 114250,00 грн.), від 05.09.2013 року № 6 (виконання комплексу робіт по будівництву об'єктів телекомунікаційної інфраструктури за об'єктами: КN2068 - Херсонська область, Іванівський район, с. Новосеменівка; ОD2234 - Одеська область, Кодимський район, с. Петрівка вартістю 95907,29 грн., у т.ч. ПДВ - 15984,55 грн.), від 07.09.2013 року № 7 (виконання будівельно-монтажних (ремонтних) робіт вартістю 9400,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1566,67 грн.), від 10.09.2013 року № 9 (виконання будівельно-монтажних (ремонтних) робіт вартістю 27045,00 грн., у т.ч. ПДВ - 4507,50 грн.), від 30.11.2013 року № 10 (виконання комплексу робіт по будівництву об'єктів телекомунікаційної інфраструктури за об'єктом: МY3008 - Миколаївська область, Новоодеський район, с. Бузьке, вул. Шевченка, 25, вартістю 50200,62 грн., у т.ч. ПДВ - 8366,77 грн.);
про відшкодування витрат за електроенергію від 01.09.2013 року № 09-13.
На підтвердження реальності зазначених господарських операцій, виконання умов перелічених договорів, включення витрат на оплату робіт та послуг до складу валових витрат підприємства, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбані у контрагента роботи та послуги, позивачем надані суду копії наступних первинних документів: акти наданих послуг, акти приймання-здачі виконаних робіт (послуг), акти здачі-приймання виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдова відомість по рахункам позивача, виписки з банків, які підтверджують виконання взятих сторонами зобов'язань за договорами, у томі числі, по оплаті позивачем наданих контрагентом робіт та послуг.
Крім того, на підтвердження реальності проведення зазначених господарських операцій, позивачем надані суду докази (первинні документи) подальшої реалізації відповідних робіт та послуг іншим суб'єктам господарювання, а також докази наявності у нього можливостей для здійснення відповідних господарських операцій.
В ході розгляду даної справи, судом також встановлено, що на момент укладання вищезазначених договорів та здійснення господарських операцій, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи позивача та/або його контрагентів не визнані в судовому порядку недійсними та відсутні вироки судів щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, у тому числі, й укладання нікчемних правочинів чи здійснення нереальних господарських операцій.
При цьому, суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та до складу валових витрат відповідних витрат по взаємовідносинам з постачальниками, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платник податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність, ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Судом також враховуються положення ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якою закріплено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Як підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Укрбуд-Капітал» та ТОВ «Камфод Естейт» зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мають свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість.
При цьому, доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не подано.
В той же час, податковим органом не заперечується, що позивачем як платником податків, у податковому та бухгалтерському обліку відображені операції по взаємовідносинам з ТОВ «Укрбуд-Капітал» та ТОВ «Камфод Естейт» на підставі первинних документів, перелік яких наведено вище.
Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами - ТОВ «Укрбуд-Капітал» та ТОВ «Камфод Естейт» - судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, отже такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача з контрагентами.
Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі постанови Прокуратури м. Києва та актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Укрбуд-Капітал» і про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Камфод Естейт», оскільки інформація, викладена у зазначених документах, фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, складеним по взаємовідносинам позивача з контрагентами, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до п.73.5 ст.73 Кодексу, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.
Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог Податкового кодексу України, податковими органами складений акт, а не довідка, як це передбачено вимогами податкового законодавства.
Зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, відповідно до п.73.5 ст.73 Кодексу та, згідно її віднесенням законодавцем до глави 7 Податкового кодексу України «Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби».
Згідно п.4.4., п.5.1. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 року № 236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.
У разі неможливості проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання разом із Актом органу ДПС - ініціатору надсилаються належним чином засвідчені копії наявних матеріалів, що підтверджують цей факт, матеріалів щодо вжитих заходів з метою проведення зустрічної звірки, а також інших наявних в органі ДПС матеріалів, що мають або можуть мати відношення до питань запиту і не підтверджують дані платника податків, наведені у такому запиті.
Відповідачем не подані суду докази, які б підтверджували неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, в той же час, в акті про неможливість проведення зустрічної звірки викладені висновки, незважаючи на те, що фактично за даними податкового органу зустрічна звірка не відбулась.
Таким чином, висновки акту перевірки позивача, сформовані, крім іншого, на підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача є безпідставними.
Крім того, відсутні жодні докази (вироки суду), які б встановлювали вину посадових осіб контрагентів та/або позивача щодо будь-яких зловживань, зокрема, укладання нікчемних правочинів, здійснення фіктивної діяльності чи здійснення нереальних господарських операцій.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність вини та мети, включених до складу правопорушення, підлягають обов'язковому доведенню.
Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Крім того, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому, доказом вказаного вище може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі. Однак, доказів існування такого, що набрав законної сили вирок суду по кримінальній справі щодо посадових осіб позивача та/або його контрагента, податковим органом надано не було.
Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.
Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Також, суд зазначає, що з 01.01.2011 року набрала чинності ч. 3 ст. 228 ЦК України, відповідно до якої доводи податкового органу про недійсність правочину, що суперечить інтересам держави, повинні бути доведені рішенням суду, яке набрало законної сили.
В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів щодо недійсності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Укрбуд-Капітал» та ТОВ «Камфод Естейт», - а, відтак, враховуючи обставини даної справи, суд дійшов висновку, що відсутні підставі стверджувати про неспричинення реального настання правових наслідків за господарськими операціями між позивачем та ТОВ «Укрбуд-Капітал» та ТОВ «Камфод Естейт» на підставі їхньої нікчемності.
Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами за перевіряємий період оформлені належним чином укладеними договорами, які не визнані недійсними в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентами відповідними, належним чином оформленими первинними документами. Також, зазначені господарські операції належним чином відображено у податковому та бухгалтерському обліку позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами - ТОВ «Укрбуд-Капітал» та ТОВ «Камфод Естейт».
З огляду на викладене вище, операції позивача з ТОВ «Укрбуд-Капітал» та ТОВ «Камфод Естейт» здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами (у тому числі податковими накладними), що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.
Враховуючи зазначене, позивачем виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ «Укрбуд-Капітал» та ТОВ «Камфод Естейт».
Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
При цьому, податковий орган не подав жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний характер здійснених операцій, а тому позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ «Укрбуд-Капітал» та ТОВ «Камфод Естейт».
Крім вищенаведеного, суд звертає увагу на правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на податковий кредит за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням податкового кредиту, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість і застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 19.05.2014 року №0002482201 та №0002492201.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В свою чергу, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 19.05.2014 року №0002482201 та №0002492201 з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, враховуючи пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч.6 ст.128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 19.05.2014 року №0002482201 та №0002492201.
3. Стягнути судові витрати у розмірі 487,20 грн. (чотирьохсот вісімдесяти семи грн.. 20 копійок) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (ідентифікаційний код: 38748099, адреса: 02068, м.Київ, вул. О. Кошиця, будинок 3).
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок