Справа № 2-1062/11
іменем України
28 липня 2014 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі
головуючого судді: Васильєвої Т.Ю.,
при секретарі: Гавріловій Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці справу за скаргою приватного підприємства «Автопарк» на дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції Собчука В.В.,
встановив:
ПП «Автопарк» звернулось до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції Собчука В.В., згідно якої просить визнати його дії щодо повернення ПП «Автопарк» виконавчого листа без виконання неправомірними та зобов'язати його прийняти виконавчий лист до виконання і виконати рішення суду. Скаргу обґрунтовує тим, що 29.05.2014 року Собчук В.В. виніс постанову про повернення ПП «Автопарк» виконавчого листа, виданого Вінницьким районним судом Вінницької області по справі № 2-1062/11 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПП «Автопарк» 164 442, 65 грн. матеріальної шкоди та 3 670 грн. судового збору, без виконання, в зв'язку з тим, що 19.05.2014 року ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області йому було відмовлено в задоволенні заяви про встановлення способу і подальшого порядку рішення суду. Такі дії державного виконавця скаржник вважає неправомірними, оскільки винесена постанова є незаконною та необґрунтованою, а дії державного виконавця не відповідають Закону України «Про виконавче провадження».
В судове засідання учасники судового розгляду справи не з'явилися, хоча викликані до суду належним чином та завчасно. Представники скаржника подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, викладені вимоги підтримують. Головний державний виконавець ВДВС ВРУЮ Собчук В.В. подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив про здійснені під час виконавчого провадження дії та просив в задоволенні скарги відмовити. ОСОБА_2 до суду не з'явився з невідомих причин.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Так, матеріалами справи встановлено, що 13.10.2011 року Вінницьким районним судом Вінницької області було винесено рішення по цивільній справі № 2-1062/11р. за позовом ПП «Автопарк» до ОСОБА_2 про відшкодування збитків (а.с.197-198). Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 30.11.2011 року дане рішення залишено без змін (а.с. 254).
На підставі зазначеного рішення 12.01.2012 року видано виконавчий лист № 2-1062/2011 р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства "Автопарк" 164 442, 65 грн. завданої матеріальної шкоди, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 400 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 270 грн. (а.с. 234).
29.05.2014 року головним державним виконавцем ВДВС Вінницького РУЮ Собчуком В.В. було винесено постанову, згідно якої було повернено стягувачеві виконавчий лист № 2-1062, виданий 12.01.2012 року Вінницьким районним судом Вінницької області. Державний виконавець обґрунтував дану постанову тим, що отримав відмову органу опіки і піклування у реалізації належного боржнику майна, а саме житлового будинку, та судом було відмовлено в задоволенні заяви про встановлення способу та подальшого виконання рішення, при цьому керувався п. 9 ч. 1 ст. 47 та ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1 ст. 385 ЦПК України скаргу на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС може бути подано у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.
З матеріалів виконавчого провадження підтверджується обставина, на яку посилається скаржник, що про порушення своїх прав він дізнався лише після 07.07.2014 року, отримавши поштою копію оскаржуваної постанови, згідно копії поштового конверту з печаткою про його відправлення 07.07.2014 року. Відомості про отримання стягувачем даної постанови до 07.07.2014 року відсутні. Скарга подана до суду 17.07.2014 року.
Тому суд вважає, що скаржник звернувся з даною скаргою до суду з дотриманням ч. 1 ст. 385 ЦПК України.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Ч. 2 цієї ж статті Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.
Та ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено наслідки завершення виконавчого провадження, яким є закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Натомість державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.
Оцінюючи достатність підстав для винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови, суд враховує, що державним виконавцем не надано жодного обґрунтованого та допустимого доказу неможливості примусового виконання рішення суду шляхом використання ним заходів примусового виконання рішення суду на підставі Закону України "Про виконавче провадження", в тому числі за рахунок іншого майна чи доходів боржника.
Так, з письмових пояснень державного виконавця вбачається, що ним вчинялись дії щодо встановлення наявності у боржника нерухомого майна та транспортних засобів, а також встановлено, що боржник не зареєстрований як платник податків. Водночас наявність документів, які б свідчили про відсутність у боржника земельних ділянок, грошових вкладів, а також доходів у вигляді пенсійних виплат чи соціальної допомоги, іншого рухомого майна, на яке можливо звернути стягнення, в тому числі за місцем його проживання, суду не надано, про отримання таких документів державним виконавцем також не зазначено. Відомості про складання державним виконавцем відповідного акту на підтвердження даних обставин, згідно ч. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», відсутні, такий акт суду не надавався.
Вищевикладене свідчить про те, що державним виконавцем передчасно прийнято рішення про відсутність у боржника іншого майна чи коштів, на які можливо звернути стягнення, тому скарга на дії державного виконавця є обґрунтованою, дії державного виконавця слід визнати неправомірними та згідно ч. 2 ст. 387 ЦПК України, з метою поновлення порушених прав стягувача за виконавчим провадженням, слід визнати незаконною постанову державного виконавця від 29.05.2014 року про повернення виконавчого документа стягувачеві та зобов'язати відновити виконавче провадження, згідно ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження».
Керуючись ст.ст. 385-387 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції Собчука В.В. щодо винесення постанови від 29.05.2014 року про повернення виконавчого документа стягувачу за виконавчим провадженням № 31188210.
Постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції Собчука В.В. від 29.05.2014 року про повернення виконавчого документа стягувачу за виконавчим провадженням № 31188210 визнати незаконною та зобов'язати головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції Собчука В.В. відновити виконавче провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції протягом 5 днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Суддя: (підпис)
Копія вірна:
Суддя:
Секретар: