Справа № 128/1576/14-к
Іменем України
30 липня 2014 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
захисників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинувачених: ОСОБА_6 , ОСОБА_7
потерпілих: ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці об'єднане кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12014020100000231 та №12014020100000328 по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та проживаючого АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого:
- 13.04.2007 року Вінницьким районним судом Вінницької області за ч.3 ст. 185; ч.3 ст. 307; ч.1 ст. 315; ч.1 ст. 317, 70 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 15.03.2013 року на підставі постанови Крижопільського районного суду Вінницької області від 07.03.2013 року умовно-достроково на 1 рік 9 місяців 9 днів (судимість не погашена),
у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 185; ч.3 ст. 186 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та проживаючого в АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого:
- 12.08.2013 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч.1 ст. 185 КК України до штрафу у розмірі 850 грн., який сплачений 29.07.2014 року (судимість не погашена),
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 186 КК України,-
На початку січня 2014 року ОСОБА_6 з метою викрадення чужого майна, з корисливих спонукань, умисно, діючи повторно, проник до гаражного приміщення ОСОБА_8 в АДРЕСА_1 шляхом підбору ключа до навісного замка, відкрив вхідні двері, звідки таємно викрав електродвигун потужністю 3 кВ, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдав матеріальну шкоду ОСОБА_8 на суму 750 гривень.
В середині січня 2014 року ОСОБА_6 з метою викрадення чужого майна, з корисливих спонукань, діючи повторно, умисно, проник до гаражного приміщення ОСОБА_8 в АДРЕСА_1 шляхом підбору ключа до навісного замка, відкрив вхідні двері, звідки таємно викрав електродвигун потужністю 4 кВ, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдав матеріальну шкоду ОСОБА_8 на суму 970 гривень.
26.02.2014 року ОСОБА_6 , з метою викрадення чужого майна, з корисливих спонукань, діючи повторно, умисно, проник до гаражного приміщення ОСОБА_8 в АДРЕСА_1 шляхом підбору ключа до навісного замка, відкрив вхідні двері, звідки таємно викрав металевий електростанок вартістю 320 гривень, кутову машинку вартістю 380 гривень, дрель вартістю 439,16 гривень та фрезу вартістю 80 гривень, чим завдав матеріальну шкоду ОСОБА_8 на загальну суму 1219,16 гривень.
Крім того, 20.03.2014 року, приблизно о 22 год.10 хв., ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за попередньою змовою між собою, перебуваючи обоє в стані алкогольного сп'яніння, маючи прямий умисел направлений на відкрите заволодіння чужим майном, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_9 , шляхом зриву вхідних дверей, проникли до будинку за вищевказаною адресою, де ОСОБА_6 , згідно попередньої домовленості, залишився стояти біля вхідних дверей будинку та дивитись чи ніхто не йде, а ОСОБА_7 , застосувавши насильство до ОСОБА_9 , яка знаходилась у будинку, яке виразилось у тому, що він звалив потерпілу на підлогу, всупереч її волі та накрив потерпілу килимом, чим позбавив її можливості покликати на допомогу та чинити активний опір, і шляхом погрози застосування насильства, а саме спричиненням тілесних ушкоджень потерпілій, які не є небезпечними для життя чи здоров'я потерпілої, і відкрито викрали 5000 (п'ять тисяч) гривень, які знаходились в серванті кімнати будинку ОСОБА_9 , після чого з викраденим майном ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зникли у невідомому напрямку, викраденим розпорядились на власний розсуд. Своїми умисними діями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 спричинили потерпілій матеріальну шкоду на суму 5000 (п'ять тисяч) гривень.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 повністю визнав свою вину у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 186 КК України, щиро розкаявся у вчиненому. Суду пояснив, що на початку січня 2014 року він шляхом підбору ключа до навісного замка проник до гаражного приміщення в АДРЕСА_1 , що належить його батьку ОСОБА_8 , звідки викрав електродвигун потужністю 3 кВ.
В середині січня 2014 року він знову шляхом підбору ключа до навісного замка проник до гаражного приміщення в АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_8 , звідки викрав електродвигун потужністю 4 кВ.
26.02.2014 року він аналогічним способом проник до гаражного приміщення, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_8 , звідки викрав металевий електростанок, кутову машинку, дрель та фрезу. Усі викрадені речі збув невідомим йому людям, а кошти від реалізації викраденого майна потратив на власні потреби. Крадіжку вчинив, так як необхідні були кошти бо він ніде не працює. Викрадені предмети здав на металобрухт.
Також пояснив, що 20.03.2014 року, приблизно о 22 год.10 хв., він за попередньою змовою з ОСОБА_7 , перебуваючи обидва в стані алкогольного сп'яніння, зірвали вхідні двері будинку в АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_9 та проникли всередину даного будинку з метою відкритого викрадення грошей. Згідно попередньої домовленості, він залишився стояти біля вхідних дверей будинку та дивитись чи ніхто не йде, а ОСОБА_7 звалив потерпілу на підлогу та накрив її килимом, щоб вона не кликала на допомогу та не могла чинити опір. Потім ОСОБА_7 пригрозив потерпілій спричиненням тілесних ушкоджень та відкрито викрали гроші потерпілої в сумі 5000 гривень, які знаходились в різних шухлядах серванту в кімнаті будинку. Потім вони втекли, поїхали вночі в м.Вінницю, викраденим поділились і потратили на власні потреби.
Пояснив, що дуже шкодує про вчинене, що епізод щодо потерпілої ОСОБА_9 вчинив із-за того, що перебував в стані алкогольного сп'яніння та необдумано, просив суд суворо його не карати.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 повністю визнав свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України, щиро розкаявся у вчиненому. Дав суду пояснення про обставини вчинення ним за попередньою змовою з ОСОБА_6 20.03.2014 року, в вечірній час в с.Малі Крушлинці відкритого викрадення грошей в сумі 5000 грн. у потерпілої ОСОБА_9 , шляхом проникнення до її житлового будинку, з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілої і з погрозою застосування насильства до потерпілої, як зазначено в обвинувальному акті, аналогічні поясненням обвинуваченого ОСОБА_6 . Пояснив, що після 22:00 год. 20.03.2014 року вони проникли в будинок ОСОБА_9 шарпнувши за двері від чого вони відкрилися, де ОСОБА_6 залишився стояти на сторожі на дверях будинку, а він пішов в кімнату будинку, де була бабушка, штовхнув її і коли вона впала на підлогу він накинув їй на голову килим з підлоги. Потерпіла плакала, просила її не зачіпати, і сказала, що гроші знаходяться в шухляді в серванті, звідки він їх забрав. Потім з ОСОБА_6 обоє поїхали вночі в м.Вінницю. Просив суд не позбавляти його волі, так як він у вчиненому розкаюється і що хворіє на відкриту форму туберкульозу і необхідне лікування.
Крім повного визнання вини обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , їх вина у вчиненні відповідно кримінальних правопорушень передбачених ст.ст.185 ч.3, 186 ч.3 КК України повністю підтверджується поясненнями потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Так, потерпіла ОСОБА_9 суду пояснила, що вона проживає в АДРЕСА_2 . 20.03.2014 року, в вечірній час, приблизно о 22 год.10 хв. в її будинок зірвавши вхідні двері ввірвалися обвинувачені. Вони були в масках. Один з них звалив її на підлогу та накрив її килимом, щоб не могла покликати на допомогу. Потім ОСОБА_7 пригрозив їй, що якщо вона не віддасть їм гроші, то спричинить їй тілесні ушкодження. Вона сильно злякалася та сказала де лежать гроші, і тоді ОСОБА_7 забрав з серванта 5000 грн., які були розкладені по різних шухлядах в серванті. Потім обвинувачені втекли.
Також пояснила, що їй в ході досудового слідства було повернуто працівниками міліції 1400 грн., а під час судового розгляду мати ОСОБА_7 добровільно повернула їй решту викрадених 3600 грн., тому просила цивільний позов провадженням закрити. Інших претензій до обвинувачених немає. Щодо міри покарання покладається на розсуд суду.
Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні дав пояснення про обставини вчинення з належного йому гаражного приміщення в АДРЕСА_1 крадіжок на початку січня 2014 року електродвигуна потужністю 3 кВ, в середині січня 2014 року електродвигуна потужністю 4 кВ, та 26.02.2014 року металевого електростанка, кутової машинки, дрелі і фрези, якими повністю стверджується вина ОСОБА_6 у вчиненні даних кримінальних правопорушень. Також подав заяву про залишення без розгляду його цивільного позову. Пояснив, що пробачає сину за вчинені ним крадіжки і просив не судити його за ці злочини.
За згодою учасників судового провадження, згідно ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів зібраних в ході досудового розслідування, стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оскаржуються, крім даних, що характеризують особу обвинувачених, і при цьому судом з'ясовано, що обвинувачені правильно розуміють зміст цих обставин, у суду немає сумніву у добровільності їх позиції, а також роз'яснено, що в такому випадку обвинувачені будуть позбавлені можливості оспорювати дані фактичні обставини в апеляційному порядку.
Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_6 необхідно кваліфікувати за ч.3 ст.185 КК України, як умисне, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), кваліфікуючою ознакою якої є крадіжка вчинена повторно та поєднана з проникненням до приміщення; за ч.3 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.
Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 необхідно кваліфікувати за ч.3 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.
При призначенні виду та міри покарання обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчинених кожним з них кримінальних правопорушень, обставини їх вчинення, сімейний і матеріальний стан кожного, що вони обоє посередньо характеризуються за місцем проживання, ніде не працюють, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 раніше судимі, що ОСОБА_7 хворий на туберкульоз (а.с.54 Т.3), що ОСОБА_7 повністю відшкодовано потерпілій завдану обвинуваченими матеріальну шкоду, думку потерпілих щодо покарання обвинувачених.
Обставини, що відповідно до ст.66 КК України пом'якшують покарання обвинувачених ОСОБА_6 і ОСОБА_7 є щире каяття кожного у вчиненому, добровільне відшкодування матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_9 .
Обставинами, що відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, та вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
При цьому суд також враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів.
З урахуванням всіх обставин вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень, вчинення кримінального правопорушення в нетверезому стані щодо особи похилого віку, даних про особу кожного обвинуваченого, їх щирого каяття, добровільного відшкодування потерпілій ОСОБА_9 в ході судового розгляду завданої матеріальної шкоди, думки потерпілих, суд вважає що виправлення і перевиховання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 можливе виключно в умовах ізоляції від суспільства, і тому кожному необхідно обрати покарання у виді реального позбавлення волі, а для обвинуваченого ОСОБА_6 із застосуванням ст.70 КК України та 71 КК України, так як дані кримінальні правопорушення ним вчинені в період строку на який був умовно-достроково звільнений від відбування покарання за попереднім вироком, що на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності і захистом інтересів потерпілих.
Тому, суд вважає неможливим застосувати ОСОБА_7 більш м'яке покарання з застосуванням ст.75 КК України.
В зв'язку з застосуванням до ОСОБА_6 ст.71 КК України, а саме приєднання до призначеного покарання за даним вироком частини невідбутого покарання по вироку Вінницького районного суду Вінницької області від 13.04.2007 року, яким він засуджений за ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 307, ч.1 ст. 315, ч.1 ст. 317, 70 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, тому ОСОБА_6 при визначенні остаточного покарання до відбування підлягає примі неню додаткова міра покарання - конфіскація майна, визначена вищезазначеним вироком.
Підлягає прийняттю відмова потерпілої ОСОБА_9 повністю від цивільного позову в зв'язку з добровільним відшкодуванням суми позову.
Позов ОСОБА_8 підлягає залишенню без розгляду відповідно до поданої заяви.
Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , до набрання вироком законної сили слід залишити попередній - тримання під вартою.
З обвинувачених підлягають стягненню солідарно в прибуток держави судові витрати по кримінальному провадженню в сумі 393 грн. 12 коп. за проведення експертизи.
Речові докази: два фрагменти одягу, а саме - дві штанини класичних штанів чорного кольору невідомої фірми виробника та дві «робочі» трикотажні рукавички помаранчевого кольору, що знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів Вінницького РВ УМВС України у Вінницькій області підлягають знищенню, а кошти і інше майно, що передано на зберігання потерпілим необхідно залишити у їх власності.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -
Визнати винним ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 186 КК України та призначити йому покарання:
- за ч.3 ст. 185 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі;
- за ч.3 ст. 186 КК України - 6 (шість) років позбавлення волі.
На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_6 призначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 6 (шести) років позбавлення волі.
Відповідно до ст.71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_6 до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання по вироку Вінницького районного суду Вінницької області від 13.04.2007 року за ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 307, ч.1 ст. 315, ч.1 ст. 317, 70 КК України і остаточно призначити до відбування покарання у виді 6 (шести) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 23.03.2014 року, тобто з моменту його затримання.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_6 залишити попередній - тримання під вартою.
Визнати винним ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з 23.03.2014 року, тобто з моменту його затримання.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_7 залишити попередній - тримання під вартою.
Прийняти відмову потерпілої ОСОБА_9 повністю від цивільного позову і справу в цій частині провадженням закрити.
Цивільний позов ОСОБА_8 залишити без розгляду.
Стягнути солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь держави судові витрати в сумі 393 грн. 12 коп. за проведення експертизи.
Речові докази: два фрагменти одягу, а саме - дві штанини класичних штанів чорного кольору невідомої фірми виробника та дві «робочі» трикотажні рукавички помаранчевого кольору, що знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів Вінницького РВ УМВС України у Вінницькій області - знищити, а кошти і інше майно, що передано на зберігання потерпілим залишити у їх власності.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.
З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.
Суддя: