Справа: № 810/1100/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.
Іменем України
30 липня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційних скарг, фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 21.11.2013 року № Ф-1006.
Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 26 лютого 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.
Не погоджуючись з судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги, в яких позивач просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. Відповідач просить суд апеляційної інстанції відмовити позивачу в задоволенні позову. На думку апелянтів, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а постанова суду не підлягає скасуванню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується копією Виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом Серії А № 171556.
Згідно з посвідченням Серії НОМЕР_1 від 04.09.1989 року позивач отримує пенсію за вислугу років.
Відповідно до посвідченням Серії НОМЕР_1, позивач отримує пенсію призначену згідно з Положенням про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців контрактної служби та членів їх сімей за вислугу 26 років.
Згідно посвідчення Серії НОМЕР_2 від 23.04.1992 року, позивач є особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю і належить до потерпілих від аварії на Чорнобильській АЕС 4 категорії.
21.11.2013 року відповідачем сформовано вимогу № Ф-1006 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 3502, 09 гривень.
З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування» особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_1 від 04.09.1989 року, позивач отримує пенсію призначену згідно з Положенням про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців контрактної служби та членів їх сімей за вислугу 26 років.
Таким чином, за змістом частини четвертої статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від сплати єдиного внеску звільняються особи, яким призначено саме пенсії за віком чи по інвалідності на підставі Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Доказів того, що позивач має групу інвалідності або доказів призначення йому пенсії за віком чи переходу з пенсії за вислугу років на пенсію за віком матеріали справи не містять. Пенсія, призначена позивачу за вислугу років, не дорівнює пенсії за віком, оскільки таке визначення повинно міститися в законах, які регулюють питання пенсійного забезпечення, але жодним законом не передбачено, що пенсія за вислугу років є різновидом пенсії за віком. До того ж, частина четверта статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не містить посилання на звільнення від сплати єдиного внеску фізичної особи-підприємця, який отримує пенсію за вислугу років.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і які не досягли віку з якого призначається пенсія за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не звільняються від сплати єдиного внеску.
У позовній заяві позивачем було зазначено, що він також має право на отримання пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, у зв'язку з тим, що є постраждалим від наслідків Чорнобильської катастрофи 4 категорії.
Суд першої інстанції правильно з цього приводу зазначив, що дана обставина не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем добровільно було обрано закон, відповідно до якого йому було призначено пенсію.
Отже, підстав для звільнення позивача від сплати єдиного внеску лише на підставі наявності в нього посвідчення особи, яка є постраждалим від наслідків Чорнобильської катастрофи 4 категорії не вбачається, оскільки позивач є пенсіонером, який отримує пенсію за вислугу років, а не пенсію за віком, яка включає в себе і пенсію за віком на пільгових умовах.
Посилання позивача на ту обставину, що він отримує пенсію відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не підтверджується жодним доказом.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не звільняється від сплати єдиного внеску, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Чаку Є.В.
Судді: Файдюк В.В.
Мєзєнцев Є.І.