Справа № 2-а-6796/11/2218
Головуючий у 1-й інстанції: Фанди В.П.
Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.
17 липня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Загороднюк А.Г.
судді: Драчук Т. О. Смілянець Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про перерахунок пенсії,
в жовтні 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 листопада 2010 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду як таку, що винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нову постанову про відмову позивачу у задоволенні позову.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2, частини першої ст.183-2 КАС України.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи у зв'язку із втратою працездатності, що пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Позивач звернулася до відповідача з письмовою заявою про перерахунок пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю як особі, віднесеної до 1 категорії інваліду 2 групи відповідно до положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідач відмовив Позивачу в перерахунку пенсії з огляду на відсутність підстав для такого перерахунку, вказавши, що його пенсію обчислено відповідно до норм чинного законодавства.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, віднесена до категорії 1 і є інвалідом 2 групи по захворюванню, пов'язаному з наслідками аварії на ЧАЕС.
Таким чином, Позивач має право на отримання державної та додаткової пенсії в розмірі, передбаченому ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Визнаючись щодо заявленого позову суд першої інстанції також керувався Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, яким визнані нечинними положення пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Держаний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", зокрема, до статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В Рішенні Конституційного суду України зазначено, що внесення змін до законів України, зупинення їх дії чи скасування при прийнятті Законів України про Державний бюджет України на відповідний рік, який не має вищої юридичної сили стосовно інших законів, є неприпустимим оскільки вказані дії створюють колізії в законодавстві, що призводить до обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України "Про Конституційний Суд України" якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
У ст. 74 зазначеного Закону передбачено, що Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, Відповідача, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду також вважає за необхідне зазначити про таке.
Відповідно до статті 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсія особам віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюється у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
У частині 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8-ти мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 цього Закону, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам 2 групи у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність у Позивача права на перерахунок пенсії в розмірі, передбаченому ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, визначені, зокрема, Рішенням Конституційного Суду України №12-рп/98 від 09.07.1998 р., Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу відносно постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, від 16.07.2008 року № 654.
Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
З аналізу ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вбачається, що при визначенні розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.
Судова колегія не бере до уваги доводи Відповідача, який вказує, що відповідно до ч. 3 ст. 28 вищевказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, застосовується прожитковий мінімум, виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Наявність норми ч. 3 ст. 28 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є підставою для відмови в реалізації громадянами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, яке гарантується Конституцією України.
Разом з тим колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає за необхідне вказати на те, що суд першої інстанції, дійшовши обґрунтованого висновку про законність вимог Позивача на перерахунок розміру його пенсії, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст. 99 КАС України та зміст позовних вимог, право позивача на проведення перерахунку та виплати йому державної та додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підлягає захисту за період з 25 квітня 2010 року, оскільки позов подано до суду 25 жовтня 2010 року.
Також, задовольнивши позов, суд першої інстанції зобов'язав Відповідача нараховувати і виплачувати Позивачу перераховану пенсію щомісячно, в розмірах, визначених Законом України №796-ХІІ від 28.02.1991 р. Колегія суддів не погоджується з цим з тих підстав, що задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Відповідача проводити виплати пенсії на майбутнє суперечить змісту законодавства, оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання, а не обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.
При цьому суд апеляційної інстанції не заперечує права Позивача на одержання пенсії в розмірі, визначеному законами України, разом з тим реалізація такого права повинна відбуватися в межах правових норм чинного законодавства України.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Відповідно до ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
У зв'язку з вищенаведеним апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції -скасуванню з прийняттям нового рішення у справі, яким позовні вимоги Позивача задовольняються частково.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України , суд, -
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому задовольнити частково.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про перерахунок пенсії, - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позов задовольнити частково.
Позовні вимоги в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому нарахувати та виплатити ОСОБА_2 державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах, встановлених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 22 травня 2008 року по 24 квітня 2010 року - залишити без розгляду.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому протиправними щодо відмови у виплаті ОСОБА_2 державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах, встановлених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протиправними .
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату державної пенсії згідно статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру не менше 8 мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком, за період з 25 квітня 2010 року по день припинення права з урахуванням проведених виплат.
В решті позовних вимог відмовити.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Загороднюк А.Г.
Судді Драчук Т. О.
Смілянець Е. С.