Справа № 127/7201/13-а
Головуючий у 1-й інстанції: Іщук Т.П.
Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.
17 липня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Загороднюк А.Г.
судді: Драчук Т. О. Смілянець Е. С.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про перерахунок пенсії,
позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинення дій .
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.
Згідно з частиною 6 статті 12, частиною 1 статті 41 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи позивач є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалід 3 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .
Позивачу виплачується допомога на оздоровлення, розмір якої встановлено постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12 липня 2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка складає 90 грн. 00 коп.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності здійснення виплати допомоги на оздоровлення як постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС з урахуванням наступного.
Згідно ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, передбачена щорічна допомога на оздоровлення в тому числі інвалідам 3 групи в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення відповідач керувався Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", відповідно до прикінцевих положень якого, у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік. Судова колегія звертає увагу не те, що зазначені норми Закону не визнані неконституційними.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 визначено, що Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Отже, при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення відповідач керувався Постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12 липня 2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою встановлений розмір допомоги на оздоровлення, а саме - 90,00 гривень для інвалідів ЧАЕС 3 групи. Зазначена постанова КМУ станом на час нарахування допомоги та її виплати є діючою та не скасована в установленому законом порядку.
Колегія суддів вважає, що Департаментом праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради правомірно здійснено виплату допомоги на оздоровлення як постраждалій внаслідок аварії на ЧАЕС І категорії, інваліду ІІІ групи відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2012 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_2, -залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2013 року, -без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Загороднюк А.Г.
Судді Драчук Т. О.
Смілянець Е. С.