Справа: № 756/2436/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Скрипник О.Г. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
Іменем України
29 липня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 13 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині Чернігівської області до ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії, -
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 13 травня 2014 року адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині Чернігівської області до ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії - задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 перебував на обліку в Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині Чернігівської області та отримував пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У зв'язку з переходом відповідача на пенсійний облік до іншого управління Пенсійного фонду, у грудні місяці 2013 року працівниками управління Пенсійного фонду в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівській області було виявлено, що внаслідок збою у програмному забезпеченні виникла переплата пенсії позивачу у розмірі 16181, 54 грн. за період з 01 січня 2006 року по 30 вересня 2013 року, яка підлягає поверненню шляхом стягнення з пенсіонера.
Не погоджуючись з неповерненням відповідачем визначеної суми надміру сплаченої пенсії та вважаючи за необхідне стягнути з відповідача визначену суму коштів, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Згідно з ч. 1 статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Виходячи зі змісту наведеної норми, сума пенсії, яка надміру виплачена, може бути повернута лише у двох випадках: коли вона виплачена внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних відомостей.
Відповідно до п. 3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 6-4 від 21 березня 2003 року, повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, проводиться відповідно до статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміни у складі сім'ї тощо.
Суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку, стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії (додаток 1).
Відповідно до ч. 1 статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Крім того, за змістом статті 1215 Цивільного кодексу України передбачено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Водночас, колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно ч. 2 статті 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Приписам наведених норм кореспондують положення ч. 2 статті 21 КАС України, згідно з якими вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Аналіз наведеної норми дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди, яка була завдана лише суб'єктом владних повноважень, а також такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності останнього.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 18 червня 2013 року у справі № 21-204а13.
Відповідно до п. 5 ч. 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно - правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках встановлених Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 4 статті 50 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з ч. 1 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач у справі звернувся до суду з приводу повернення надмірно сплачених відповідачу сум пенсії, а не здійснення обчислення, перерахунку, виплат сум допомоги, при цьому, серед вичерпних підстав КАС України, на основі яких суб'єкт владних повноважень може звернутися з позовом до адміністративного суду, повернення безпідставно отриманих коштів немає, колегія суддів вважає, що наведений спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що за суб'єктним складом сторін, змістом заявлених позивачем вимог та предметом спору дана справа підлягає розгляду місцевими загальними судами у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
Згідно з ч. 1 статті 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 157 КАС України, суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 198, ч. 1 статті 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку та провадження у справі закривається з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального права, неповно з'ясував обставини справи, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню з постановленням ухвали про закриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 157, 160, 199, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 13 травня 2014 року - скасувати.
Провадження у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині Чернігівської області до ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії - закрити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Файдюк В.В.
Судді: Чаку Є.В.
Мєзєнцев Є.І.